ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
01.04.2003 Справа N 177/5-29
Розглянувши на спільному засіданні колегій суддів Судової
палати у господарських справах касаційну скаргу приватного
сільськогосподарського підприємства "Дружба" (далі - ПСП "Дружба")
на постанову Вищого господарського суду України від
25.12.2002 року у справі за позовом ПСП "Дружба" до Відкритого
акціонерного товариства "Ізюмський хлібозавод" (далі ВАТ - "ІХЗ")
про стягнення 81376 грн., В С Т А Н О В И В:
2 січня 2001 року ПСП "Дружба" пред'явило в суді позов до ВАТ
"ІХЗ" про стягнення 81376 грн.
Позов обґрунтовувався тим, що відповідач частково виконав
зобов'язання за договором N 18-Г від 12.04.2000 року.
ВАТ "ІЗХ" проти позову заперечував з підстав
необґрунтованості позовних вимог.
Рішенням господарського суду Харківської області від
04.06.2002 року позов задоволено частково, стягнуто з ВАТ "ІЗХ"
73215 грн. боргу на користь ПСП "Дружба". Суд визнав, що договір
N 18-Г від 12.04.2000 року за своєю суттю є договором про спільну
діяльність. При виконанні своїх зобов'язань для досягнення
спільної мети сторони понесли витрати, які підлягають
відшкодуванню відповідно до ст. 433 Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
08.10.2002 року рішення суду першої інстанції скасовано. У позові
відмовлено з посиланням на неправильне застосування ст. 433
Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
. Апеляційний суд встановив, що між
сторонами склалися відносини підряду на вирощування
сільськогосподарської продукції.
Постановою Вищого господарського суду України від
25.12.2002 року постанову суду апеляційної інстанції залишено без
змін з тих же підстав.
06.03.2003 року Верховним Судом України за касаційною скаргою
ПСП "Дружба" порушено касаційне провадження з перегляду постанови
Вищого господарського суду України від 25.12.2002 року. Скаргу
мотивовано неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін,
розглянувши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали
справи, Верховний Суд України вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Господарським судом встановлено, що між сторонами укладено
договір підряду N 18-Г від 12.04.2002 року на вирощування
кукурудзи за угорською технологією.
Залишаючи без змін постанову апеляційного суду від
08.10.2002 року, якою скасовано рішення суду першої інстанції,
Вищий господарський суд України обїрунтовано визнав, що
господарський суд до відносин сторін неправильно застосував ст.
430, 431, 432 Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
у відсутність істотних
умов договору про сумісну діяльність.
Правильно зазначаючи, що договір підряду N 18-Г відповідає
вимогам глави 28 Цивільного кодексу, ( 435-15 ) (435-15)
суд касаційної
інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що ВАТ
"Ізюмський хлібозавод" виконав свої зобов'язання, оплативши
вартість виконаних робіт позивачем зерном, відповідно до вимог
п. 3.1 договору підряду N 18-Г.
Розділом 3 "Порядок розрахунків" договору підряду N 18-Г
сторони не передбачили порядок розрахунків за виконану роботу у
разі вирощення врожаю менш запланованого об'єму у 3000 т не з вини
господарства.
Згідно з п. п. 2.2.3 і 2.2.5 Договору N 18-Г ПСП "Дружба"
своїми силами (з використанням персоналу, обладнання і другого
майна, а при необхідності і послуг третіх сторін) забезпечує
проведення всього комплексу робіт по посіву, вирощуванню і
збиранню врожаю з передачею товарного зерна хлібокомбінату не
пізніше 20 жовтня 2000 року.
Збирання врожаю господарство здійснило за допомогою АГП
"Барвінок", відповідно до умов угоди N 49 про зернозбирання від
28.09.2000 року.
Свої зобов'язання господарство виконало. Із зазначених 3000 т
товарного зерна кукурудзи зібрано 1267 т не з вини господарства, а
в силу несприятливих погодних умов. Сторонами підписано акт
виконання робіт по договору підряду N 18-Г від 12.04.2000 року.
Хлібокомбінат з приводу вирощення і збирання врожаю претензій
не заявляв та по накладній N 97 від 02.03.2001 року передав
господарству 491 т товарного зерна кукурудзи на суму 220950 грн.
Враховуючи, що відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу
( 435-15 ) (435-15)
сторони не склали кошторис на виконання робіт, тому
згідно зі ст. 332 Цивільного кодексу за договором підряду
підрядчик зобов'язується виконати на свій ризик певну роботу за
завданнями замовника з його та своїх матеріалів, а замовник
зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Господарський суд не з'ясував фактичні витрати сторін на
посів, вирощування і збирання врожаю.
За таких підстав, судові рішення у справі, постановлені з
неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Керуючись ст. ст. 111-17, 111-18, 111-19, 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від
25.12.2002 року, постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 08.10.2002 року та рішення господарського
суду Харківської області від 04.06.2002 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
першої інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.