СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
25.03.2003
(Витяг)
У липні 2002 р. ТОВ фірма "Емарх" (далі - ТОВ) звернулося до
Господарського суду Харківської області, із заявою про визнання
його кредитором ВАТ "Новоіванівський цукровий завод" (далі - ВАТ)
на загальну суму 754 тис. 720 грн. 25 коп. Вимоги ТОВ
обґрунтовувалися тим, що Господарський суд Харківської області
ухвалою від 7 травня 2002 р. порушив справу про банкрутство ВАТ.
Боржник має заборгованість перед ТОВ за опротестованими простими
векселями у сумі 663 тис. 736 грн.; за витратами, пов'язаними з
протестом векселів, - у сумі 1 тис. 515 грн.; за отриманими
товарно-матеріальними цінностями - на 30 тис. 988 грн. та за
сплаченими кредитором 58 тис. 480 грн. згідно з договором поруки
від 4 березня 2002 р.
Господарський суд Харківської області ухвалою від 3 вересня
2002 р. визнав майнові вимоги кредитора в розмірі 89 тис. 468 грн.
і вніс їх до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу; відхилив
вимоги у частині внесення до реєстру суми 663 тис. 736 грн. за
векселями, пред'явленими до сплати у процедурі розпорядження
майном. Ухвала мотивована тим, що вимога кредитора щодо сплати
вексельної суми виникла 9 липня 2002 р. - у день пред'явлення
векселів до сплати та після порушення провадження у справі про
банкрутство і введення в дію мораторію на задоволення вимог
кредиторів.
Харківський апеляційний господарський суд постановою від
17 жовтня 2002 р. зазначену ухвалу змінив, визнавши грошові вимоги
кредитора в розмірі 753 тис. 205 грн., які внесено до четвертої
черги реєстру вимог кредиторів; грошові вимоги ТОВ, пов'язані з
протестом векселів, у сумі 1 тис. 515 грн. відхилено. Постанова
апеляційної інстанції обгрунтована тим, що зобов'язання сплатити
за векселем виникло у боржника в момент видачі векселів, тобто до
порушення провадження у справі про банкрутство. Таким чином,
вимоги кредитора зі сплати емітованих боржником векселів є
конкурсними. Вимога у сумі 1 тис. 515 грн., пов'язана з протестом
векселів, відхилена, оскільки ці витрати виникли після порушення
провадження у справі про банкрутство і, відповідно, є поточними.
Вищий господарський суд України постановою від 11 грудня
2002 р. постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 17 жовтня 2002 р. скасував, ухвалу Господарського суду
Харківської області від 3 вересня 2002 р. залишив без зміни,
пославшись на те, що зобов'язання векселедавця виникло в момент
пред'явлення векселів до сплати, тобто після порушення провадження
у справі про банкрутство. Вимоги кредитора за опротестованими
векселями визнані поточними, тобто такими, що виникли в процедурі
банкрутства.
Верховний Суд України ухвалою від 13 лютого 2003 р. порушив
провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого
господарського суду України від 11 грудня 2002 р. за касаційною
скаргою ТОВ, в якій порушено питання про скасування зазначеної
постанови Вищого господарського суду України та залишення без
зміни постанови Харківського апеляційного господарського суду від
17 жовтня 2002 р. Посилання у скарзі зроблено на різне
застосування Вищим господарським судом України одного й того ж
положення закону в аналогічних справах та порушення норм
матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи, Верховний Суд України дійшов
висновку, що касаційна скарга підлягає скасуванню з таких підстав.
Вищий господарський суд України, приймаючи постанову,
зазначив, що зобов'язання векселедавця сплатити визначену суму
виконується при пред'явленні векселя до платежу. Оскільки
зобов'язання векселедавця виникло в момент пред'явлення векселів
до платежу - 9 липня 2002 р., тобто після порушення справи про
банкрутство ВАТ, то вимоги ТОВ за опротестованими векселями є
поточними, що виникли у процедурі банкрутства.
Проте такий висновок не відповідає матеріалам справи та
положенням закону.
Так, згідно з вимогами ст. 1 Закону від 14 травня 1992 р.
N 2343-XII ( 2343-12 ) (2343-12)
"Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом" кредитори за вимогами до боржника,
які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, є
конкурсними.
Згідно з ч. З ст. 4 Закону від 5 квітня 2001 р. N 2374-III
( 2374-14 ) (2374-14)
"Про обіг векселів в Україні" у разі видачі (передачі)
векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання
щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання
щодо платежу за векселем.
Суди встановили, що ТОВ є векселедержателем дев'яти векселів,
емітованих ВАТ, на загальну суму 663 тис. 736 грн. Векселі були
складені 3 жовтня 2001 р., 28 листопада 2001 р., 25 грудня
2001 р., 3 і 4 січня 2002 р., 4 та 18 лютого 2002 р. ТОВ вони
передані за актами приймання-передачі від 4 жовтня 2001 р.; 3, 17
і 27 грудня 2001 р.; 9 січня 2002 р.; 12 і 18 лютого 2002 р.;
11 березня та 10 квітня 2002 р. Провадження у справі про
банкрутство ВАТ порушено 7 травня 2002 р. Грошові зобов'язання
щодо платежу за векселем виникли у ВАТ до порушення провадження у
справі про банкрутство, і ТОВ є конкурсним кредитором за вимогами
до боржника щодо сплати емітованих ним векселів.
У зв'язку з наведеним та керуючись статтями 111-17 - 111-20
ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України постанову Вищого
господарського суду України від 11 грудня 2002 р. скасував,
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
17 жовтня 2002 р. залишив без зміни.