Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.03.2003 року
Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів у
складі
головуючого судді,
суддів;
за участі представників
позивача: присутні,
відповідача: присутні;
розглянувши у відкритому судовому засіданні за касаційною скаргою
Відкритого акціонерного товариства "YYY" на постанову Вищого
господарського суду України від ХХ грудня 2002 року справу за
позовом Державного спеціалізованого підприємства "XXX" (далі -
Підприємство) до Відкритого акціонерного товариства "YYY" (далі -
Комплекс) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ZZZ" (далі -
Товариство) про стягнення 1 496 960 грн. збитків,
встановив:
З позовом до Господарського суду Н-ської області Підприємство
звернулося ХХ лютого 2002 року.
Заявлена позовна вимога мотивована невиконанням Товариством своїх
зобов'язань за договором № 61/154 від 22 листопада 1999 року,
укладеного між Відособленим підрозділом "XXX" Державного
підприємства "QQQ" (правопопередник Підприємства) та Товариством
(далі - договір № 61/154). За цими угодами Товариство
зобов'язалося відправити Підприємству до 1 липня 2000 року 1000т
мазуту, який на підставі договору № 12-8Т від 17 липня 1999 року
про відповідальне зберігання майна, укладеного між Підприємством
та Комплексом (далі - договір № 12-8Т), зберігався на Комплексі,
але не був переданий Підприємству на його письмову вимогу,
викладену в листі від 4 серпня 2000 року за № 61/05-208.
Рішенням від ХХ березня 2002 року Господарський суд Н-ської
області позовну суму на підставі статей 203, 419 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
стягнув з Комплексу, а Товариство від відповідальності
звільнив. Судове рішення обґрунтовано тим, що договірні відносини
схову склалися між Підприємством і Комплексом; відповідно до умов
договору № 12-8Т та закону останній зобов'язаний був повернути
Підприємству мазут або сплатити його вартість в разі втрати.
Постановою від 23 травня 2002 року Н-ський апеляційний
господарський суд зазначене судове рішення скасував, а позов
залишив без розгляду. Постанова обґрунтована тим, що позивач не
виконав вимогу суду першої Інстанції, викладену в ухвалі від ХХ
березня 2002 року, щодо надання оригіналу договору № 12-8Т, який є
одним із основних доказів у справі і укладання якого Комплексом
заперечується.
Оскаржуваною постановою Вищий господарський суд України постанову
Н-ського апеляційного господарського суду скасував, а рішення
Господарського суду Н-ської області залишив без змін. Постанова
обґрунтована висновком про те, що апеляційний господарський суд
ухвалив постанову із порушенням положень статті 81 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки не вжив заходів щодо отримання від позивача
оригіналів доказів для ознайомлення з ними.
Комплекс просить постанову Вищого господарського суду України
скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої
інстанції, мотивуючи касаційну скаргу неправильним застосуванням
судом касаційної інстанції норм матеріального права, виходячи з
того, що він в яких-небудь договірних відносинах з Товариством не
перебував і, відповідно, ніякої заборгованості перед ним не мав.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін,
розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, Верховний Суд України вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Рішення про задоволення позову господарський суд першої інстанції
ухвалив на підставі всебічного і повного з'ясування всіх фактичних
обставин справи та належної юридичної оцінки наявних в ній
доказів, виходячи, насамперед, з факту укладання між Комплексом та
Підприємством договору № 12-8Т, згідно з яким Комплекс прийняв на
зберігання 1000т мазуту М-100, вартістю, що дорівнює ціні позову,
і зобов'язався повернути Підприємству на його письмову вимогу.
Письмова вимога Підприємства від 4 серпня 2000 року про передачу
мазуту залишена Комплексом без задоволення, а пред'явлену йому
претензію від 5 жовтня 2000 року він відхилив.
Оскаржувана постанова Вищого господарського суду України, якою
залишено в силі зазначене судове рішення, не суперечить
встановленим судом першої інстанції фактичним обставинам справи,
договору схову № 12-8Т та положенням статей 413-424 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, якими регулюються правові відносини схову.
Зокрема, за договором схову охоронець зобов'язаний зберігати
майно, передане йому на схов, і повернути це майно в цілості
(частина перша статті 413 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
); особа, що здала
майно на схов, має право в будь-який час зажадати його від
охоронця, а охоронець зобов'язаний повернути майно на першу вимогу
особи, що здала його на зберігання, незалежно від строку схову
(частина перша статті 415 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
); охоронець
зобов'язаний вжити всіх заходів, передбачених договором або
необхідних для збереження майна (частина перша статті 416 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
); якщо в законі або в договорі не передбачено
обов'язку охоронця відшкодувати збитки, завдані втратою майна,
охоронець відповідає за втрату в розмірі вартості втраченого майна
(частина перша статті 419 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
).
Отже, висновки Вищого господарського суду України законні і
обґрунтовані, а доводи касаційної скарги про те, що договір №
12-8Т не укладався не відповідають встановленим судом першої
інстанції фактам.
З огляду на викладене підстави для скасування оскаржуваної
постанови відсутні.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Верховний Суд України
постановив:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "YYY"
відхилити, а постанову Вищого господарського суду України ХХ
грудня 2002 року ( sp02/784-1 ) (sp02/784-1)
залишити без змін.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.