Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.03.2003 р.
Судова палата у господарських правах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого судді,
Суддів;
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
підприємства з іноземними інвестиціями "YYY" на постанову Вищого
господарського суду України від ХХ грудня 2002 року у справі за
позовом підприємства з іноземними інвестиціями "YYY" до відкритого
акціонерного товариства "XXX" та товариства з обмеженою
відповідальністю "ZZZ" про стягнення збитків,
встановила:
У лютому 2002 року підприємство з іноземними інвестиціями "YYY" в
господарському суді Н-ської області пред'явило позов до відкритого
акціонерного товариства "XXX" про стягнення 1578280 гривень.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що відповідач, як
виконавець, не виконав зобов'язань по зберіганню цукру-піску
покладених на нього договором схову № ІІА 12.97/122 від 22 грудня
1997 року, укладеного між сторонами. Заявою від ХХ квітня 2002
року позивач змінив позовні вимоги та просив стягнути на його
користь 748 тон цукру-піску.
Відповідач позовних вимог не визнав, посилаючись на їх
безпідставність.
Рішенням господарського суду Н-ської області від ХХ березня - ХХ
квітня 2002 року, залишеним без змін постановою Н-ського
апеляційного господарського суду від ХХ жовтня 2002 року, позов
задоволене. Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до статті
161 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні
виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до
вказівок закону, договору, а відповідно до статті 413 Цивільного
кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
за договором схову одна сторона (охоронець)
зобов'язується зберегти майно, передане їй другою стороною, і
повернути це майно в цілісності.
Оскаржуваною постановою Вищого господарського суду України вказані
судові рішення скасовано, а справу передано на новий розгляд.
Постанова мотивована тим, що судами першої та апеляційної
інстанцій неповно встановлені обставини справи, зокрема, які
підтверджують або спростовують порушення вимог статті 413
Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від ХХ лютого 2003
року за касаційною скаргою підприємства з Іноземними інвестиціями
"YYY" порушено провадження з перегляду у касаційному порядку
постанови Вищого господарського суду України від ХХ грудня 2002
року з мотивів її невідповідності рішенням Верховного Суду України
з питань застосування норм матеріального права.
В судовому засіданні представник підприємства з іноземними
інвестиціями "YYY" висловився за задоволення касаційної скарги, а
представник відкритого акціонерного товариства "XXX" - за її
відхилення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ZZZ" не використало
наданого законом права на участь свого представника в судовому
засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи і рішення, які приймалися судами в процесі її
розгляду судова палата, вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 423 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
коли на
схов здано речі, визначені в договорі лише родовими ознаками, то
при відсутності іншої угоди ці речі переходять у власність
охоронця, і він зобов'язаний повернути стороні, яка здала їх на
схов, рівну або обумовлену сторонами кількість речей того ж роду і
якості.
За змістом статей 418 та 419 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
відповідальність охоронця наступає за втрату, нестачу і
пошкодження майна, тобто предметом позову можуть бути лише грошові
вимоги, розмір яких встановлюється договором або статтею 419
Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Що стосується позовних вимог про стягнення 748 тонн цукру-піску,
то вони могли бути заявлені в разі відмови охоронця повернути
майно, здане під охорону, при умові його наявності у охоронця.
Таким чином, судам першої та апеляційної інстанцій слід було
перевірити наявність у відповідача можливість повернення на вимогу
позивача зданих на схов речей відповідно до вимог статті 423
Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Вищий господарський суд України, скасовуючи постанову суду
апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції і
направляючи справу на новий розгляд на допущені помилки уваги не
звернув та сам вийшов за межі повноважень наданих йому статтею
111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
вказавши на необхідність ідентифікації товару, який повинен був
зберігатися у охоронця та витребовування інших доказів для
достеменного встановлення обставин, пов'язаних з передачею права
власності спірного товару від товариства з обмеженою
відповідальністю "ZZZ" позивачу.
За таких обставин постановлені по справі судові рішення підлягають
скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.
При новому розгляді справи слід повно та всебічно встановити
обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку та ухвалити
законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судова палата,
постановила:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від ХХ грудня 2002
року ( sp02/783-1 ) (sp02/783-1)
у справі № Х2, постанову Н-ського апеляційного
господарського суду від ХХ жовтня 2002 року та рішення
господарського суду Н-ської області від ХХ березня - ХХ квітня
2002 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в
іншому складі суду.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.