Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.03.2003 року м. Київ
Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів у
складі:
Головуючого:
суддів:
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю
"ХХХ" та Г-ської районної у м. Києві державної адміністрації
на постанову Вищого господарського суду України від ХХ грудня
2002 року у справі
за позовом Г-ської районної у м.Києві державної адміністрації
(далі Г-ська райдержадміністрація)
до товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ" (далі СТОВ
"ХХ")
про визнання статуту частково недійсним,
Встановив:
ХХ липня 2002 року Г-ська райдержадміністрація звернулася до
господарського суду м. Києва з позовом до СТОВ "ХХХ" про визнання
статуту частково недійсним.
Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що в порушення ст. 8
Закону України "Про підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
та постанови КМУ
від 25.05.1998 року N 740 "Про порядок державної реєстрації
суб'єктів підприємницької діяльності" ( 740-98-п ) (740-98-п)
СТОВ "ХХХ"
пунктом 3.1. Статуту, незаконно себе визнало правонаступником
майнових прав і обов'язків колективного сільськогосподарського
підприємства "ХХХ" (далі КСП "ХХХ").
СТОВ "ХХХ" проти позову заперечувало з тих підстав, що даний
спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав
вирішений рішенням Господарського суду м. Києва від ХХ.09.2001
року у справі N 25/510, Голосіївського райсуду м. Києва від
ХХ.02.2002 року і просило суд припинити провадження у справі.
Рішенням Господарського суду м. Києва від ХХ.09.2002 року
позов задоволено та визнано недійсним п. 3.1. Статуту СТОВ "ХХХ"
щодо правонаступництва прав та обов'язків КСП "ХХХ".
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
ХХ.10.2002 року рішення господарського суду скасовано у позові
відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від ХХ.12.2002
року судові рішення у даній справі скасовано, а справу передано на
новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова обгрунтована
тим, що суд не з'ясував обставин припинення правоздатності КСП
"ХХХ" до вимог Закону України "Про колективне сільськогосподарське
підприємство" ( 2114-12 ) (2114-12)
, та ст. ст. 37, 39, 40 Цивільного
кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
.
ХХ лютого 2003 року Верховним Судом України за касаційними
скаргами СТОВ "ХХХ" та Г-ської райдержадміністрації порушено
касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського
суду України від ХХ.12.2002 року. Скарги мотивуються неправильним
застосуванням Вищим господарським судом України норм матеріального
і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи представників сторін,
розглянувши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи,
Верховний Суд України вважає, що касаційна скарга СТОВ "ХХХ"
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 80 п. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
провадження у
справі припиняється коли є рішення господарського суду або іншого
органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір
між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Вищий господарський суд України скасовуючи судові рішення у
справі та направляючи її на новий розгляд, на вказані вимоги
Закону не звернув уваги та не врахував, що господарський спір між
тими сторонами, з того ж предмету і з тих же підстав уже вирішений
господарським судом м. Києва ХХ.09.2001 року у справі N 000, та
Г-ським районним судом м. Києва ХХ.02.2002 року, судові рішення
яких вступили в законну силу.
Тому судові рішення у справі підлягають скасуванню з
припиненням провадження у справі.
За таких обставин у задоволенні касаційної скарги Г-ської
райдержадміністрації необхідно відмовити, оскільки її доводи
втратили правове значення для даної справи у зв'язку з припиненням
провадження.
Керуючись ст.ст. 111-17, 111-18, 111-19, 111-20 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України,-
Постановив:
Касаційну скаргу СТОВ "ХХХ" задовольнити. Постанову Вищого
господарського суду України від ХХ.12.2002 року, постанову
Київського апеляційного господарського суду від ХХ.10.2002 року та
рішення Господарського суду м. Києва від ХХ.09.2002 року
скасувати.
Провадження у справі припинити. У задоволенні касаційної
скарги Г-ської районної державної
адміністрації відмовити.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.