Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.02.2003 року
Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів у
складі:
Головуючого судді, суддів;
за участю представників позивача - присутній,
та відповідача - присутній,
розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства по
газопостачанню та газифікації "YYY" (далі - Товариство) на
постанову Вищого господарського суду України від ХХ.10.2002 року
№ Х9,
встановив:
У березні 2002 року Товариство звернулося в господарський суд
Н-ської області із позовом до відкритого акціонерного товариства
"ХХХ" (далі - Завод) про стягнення 617950 грн.
Позивач вказував, що він є векселедержателем восьми простих
векселів на суму 500000 грн., виданих відповідачем ХХ.12.1999 року
зі строком по пред'явленні. Посилаючись на пункти 43, 48, 53, 70,
77, 78 Положення про переказний і простий вексель ( v1341400-37 ) (v1341400-37)
та статтю 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні"
( 2374-14 ) (2374-14)
, позивач просив стягнути суму векселів 500000 грн. і
проценти в сумі 117950 грн.
Відповідач позов не визнавав, обґрунтовуючи свої заперечення тим,
що у 1997-2001 роках арбітражним судом Н-ської області
розглядалась справа про банкрутство Заводу і Товариство заявляло
вимоги у цій справі, які визнані судом у сумі 1814273 грн. 49 коп.
Тим самим Товариство реалізувало своє право, надане статтею 14
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
в редакції Закону України від
30.06.1999 року ( 784-14 ) (784-14)
№ 784-Х1V (далі - Закон № 784-Х1V
( 784-14 ) (784-14)
). Посилаючись на частину 5 статті 31 Закону № 784-Х1V
( 784-14 ) (784-14)
, відповідач вказував, що інші вимоги Товариства, не
заявлені у встановлений строк в межах справи про банкрутство,
вважаються погашеними.
Відповідач також вказував, що векселі видано з порушенням вимог
статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" ( 2374-14 ) (2374-14)
та постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.1992 року № 528
( 528-92-п ) (528-92-п)
, оскільки Завод не мав заборгованості перед
Товариством за поставлений природний газ на підставі договору від
ХХ.12.1998 року № ХХ7.
Рішенням господарського суду Н-ської області від ХХ.05.2002 року,
залишеним без змін постановою Ч-ського апеляційного господарського
суду від ХХ.08.2002 року, позов задоволене. Рішення вмотивовано
посиланням на те, що позовні вимоги відповідають положенням статті
21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
та частини 4 статті 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні"
( 2374-14 ) (2374-14)
. Суд визнав помилковими доводи відповідача і зазначив,
що у разі припинення провадження у справі про банкрутство у
зв'язку із затвердженням господарським судом мирової угоди, щодо
вимог, які не заявлялись кредитором згідно зі статтею 14 Закону
№ 784-Х1У ( 784-14 ) (784-14)
, може бути подано позов у порядку,
встановленому Господарським процесуальним кодексом України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Постановою Вищого господарського суду України від ХХ.10.2002 року
№ Х9 зазначені судові рішення скасовано, у позові відмовлено.
Постанова вмотивована тим, що ухвалою арбітражного суду Н-ської
області від ХХ.02.1997 року було порушено справу № ХХХ6 про
банкрутство Заводу, а ХХ.ХХ.2000 року в газеті "Урядовий кур'єр"
про це опубліковано оголошення. Відповідно до статті 14 Закону
№ 784-Х1V ( 784-14 ) (784-14)
Товариство вправі було в місячний строк з дня
опублікування оголошення подати заяву про грошові вимоги до
боржника, які випливають з векселів, але своїм правом Товариство
не скористалося. Частиною 5 статті 31 Закону № 784-Х1V ( 784-14 ) (784-14)
передбачено, що вимоги, заявлені після закінчення строку,
встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються
погашеними.
ХХ січня 2003 року Верховним Судом України за касаційною скаргою
Товариства порушено провадження з перегляду у касаційному порядку
постанови Вищого господарського суду України від ХХ.10.2002 року
№ Х9. У касаційній скарзі ставиться питання про скасування
оскарженої постанови та залишення в силі постанови суду
апеляційної інстанції з мотивів порушення положень частини 2
статті 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, виявлення різного
застосування Вищим господарським судом України одного й того ж
положення закону у аналогічних справах. В обґрунтування мотивів
щодо неоднозначного застосування господарськими судами положень
Закону № 784-Х1V ( 784-14 ) (784-14)
та вексельного законодавства зроблено
посилання на лист Вищого господарського суду України від
19.03.2002 року № 01-8/307 "Про деякі питання, пов'язані з
введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно з
Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( v_307600-02 ) (v_307600-02)
і на постанову Вищого
господарського суду України від ХХ.02.2002 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
позивача та відповідача, розглянувши доводи касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи, Верховний Суд України вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
В оскарженій постанові зазначено, що ухвалою господарського суду
Н-ської області від ХХ.02.1997 року було порушено справу № ХХХ6
про банкрутство Заводу; оголошення про порушення справи про
банкрутство опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр" ХХ.ХХ.2000
року; Товариство не скористалося своїм правом заявити до боржника
грошові вимоги з виданих Заводом ХХ.12.1999 року векселів №№ Х4,
Х5, Х6, Х7, Х8, Х1, Х2, Х3 у місячний строк з дня опублікування
зазначеного оголошення, як це передбачено частиною 1 статті 14
Закону № 784-Х1V ( 784-14 ) (784-14)
. Виходячи з цих обставин та
посилаючись на частину 5 статті 31 Закону № 784-Х1V ( 784-14 ) (784-14)
,
Вищий господарський суд України визнав, що грошові зобов'язання за
векселями, що є предметом спору у даній справі, вважаються
погашеними, а тому позов про стягнення заборгованості за векселями
не підлягає задоволенню.
Проте з таким висновком погодитись не можна.
У статті 1 Закону № 784-Х1V ( 784-14 ) (784-14)
термін "погашені вимоги
кредиторів" визначено як задоволені вимоги кредиторів, вимоги,
щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну,
зобов'язання, або припинення зобов'язання іншим чином, а також
інші вимоги, які відповідно до цього Закону ( 784-14 ) (784-14)
вважаються
погашеними.
Частиною 1 статті 14 Закону № 784-Х1V ( 784-14 ) (784-14)
у редакції, що
була чинною до внесення змін Законом України від 07.03.2002 року
№ 3088-111 ( 3088-14 ) (3088-14)
, встановлювався строк для звернення
кредиторів в господарський суд з письмовими заявами про грошові
вимоги до боржника, але законодавець не визначав цей строк як
присікальний і не пов'язував з пропуском цього строку настання
такого наслідку як припинення нездійсненого права або невиконаного
обов'язку.
Положення частини 5 статті 31 Закону № 784-Х1V ( 784-14 ) (784-14)
про те,
що вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх
подання, не розглядаються і вважаються погашеними, застосовано
судом касаційної інстанції без аналізу системного зв'язку
зазначеної норми з іншими нормами цього Закону ( 784-14 ) (784-14)
.
Відповідно до Закону № 784-Х1V ( 784-14 ) (784-14)
щодо боржника
застосовуються такі судові процедури банкрутства як: розпорядження
майном боржника, мирова угода, санація, ліквідація банкрута. Кожна
із зазначених процедур здійснюється за правилами, визначеними цим
Законом ( 784-14 ) (784-14)
. Зокрема, стаття 31 вміщена у розділі 111
Закону № 784-Х1V "Ліквідаційна процедура" ( 784-14 ) (784-14)
. Вищий
господарський суд України не врахував, що провадження у справі
№ ХХХ6 про банкрутство Заводу припинено ухвалою господарського
суду Н-ської області від ХХ.07.2001 року у зв'язку з затвердженням
мирової угоди між боржником і кредиторами, і не навів правового
обґрунтування щодо застосування положень статті 31 Закону
№ 784-Х1V ( 784-14 ) (784-14)
до процедури мирової угоди.
Неправильне застосування Вищим господарським судом України
положень Закону № 784-Х1V ( 784-14 ) (784-14)
призвело до помилкового
скасування судових рішень у справі.
Немає й інших підстав для скасування постанови суду апеляційної
інстанції, який погодився з висновками суду першої інстанції щодо
доведеності та законності позовних вимог.
Товариство є держателем восьми простих векселів на суму
500000 грн., виданих Заводом ХХ.12.1999 року зі строком по
пред'явленні. Відповідно до статті 21 Закону України "Про цінні
папери і фондову біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
вексель є цінним папером, який
засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити
після настання строку визначену суму грошей власнику векселя
(векселедержателю). Судами першої та апеляційної інстанцій
правильно застосовано до відносин сторін норми вексельного
законодавства, зокрема пункти 34, 43, 48, 53, 70, 77, 78 Положення
про переказний і простий вексель ( v1341400-37 ) (v1341400-37)
, затвердженого
постановою ЦВК і РНК СРСР від 07.08.1937 року № 104/1341, щодо
строку пред'явлення векселя до платежу, прав векселедержателя
проти зобов'язаних за векселем осіб, вексельної давності.
Враховуючи викладене, оскаржена постанова Вищого господарського
суду України підлягає скасуванню, а скасована нею законна та
обґрунтована постанова суду апеляційної інстанції підлягає
залишенню в силі.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України
Постановив :
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства по
газопостачанню та газифікації "YYY" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України ( sp14/031-1 ) (sp14/031-1)
від ХХ.10.2002 року № Х9 скасувати, а постанову Ч-ського
апеляційного господарського суду від ХХ.08.2002 року залишити в
силі.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.