ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
18.02.2003 N 17-5-20/7787
Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Одеської залізниці на постанову Вищого господарського суду України
від 12 листопада 2002 року N 17-5-20/7787 у справі за позовом
акціонерної рибопромислової компанії "Антарктика" до Одеської
залізниці про визнання права власності на залізничну дільницю
довжиною 6678 м, в с т а н о в и в:
у листопаді 2000 року акціонерна рибопромислова компанія
"Антарктика" звернулась до арбітражного суду Одеської області з
позовом до Одеської залізниці про визнання права власності на
залізничну дільницю довжиною 6678 м в межах від Іллічівського
морського рибного порту до передпаромного парку. Позовні вимоги
обгрунтовувались тим, що зазначена залізнична дільниця була
приватизована організацією орендарів "Антарктика" та внесена до
статутного фонду акціонерної рибопромислової компанії
"Антарктика".
Рішенням арбітражного суду Одеської області від 15 грудня
2000 року позов задоволено, визнано за позивачем право власності
на залізничну дільницю довжиною 6678 м в межах від Іллічівського
морського рибного порту до передпаромного парку
(Іллічівськ - Поромна) з усіма розгалуженнями.
Постановою першого заступника голови арбітражного суду
Одеської області про перевірку в порядку нагляду від 29 травня
2001 року вищевказане рішення залишено без змін.
Це рішення та постанова мотивовані тим, що спірна залізнична
дільниця викуплена організацією орендарів "Антарктика", яка внесла
її до статутного фонду акціонерної рибопромислової компанії
"Антарктика".
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
25 грудня 2001 року постанову від 29 травня 2001 року та рішення
від 15 грудня 2000 року арбітражного суду Одеської області
скасовано. У задоволенні позову відмовлено з огляду на те, що Фонд
державного майна України не мав права продавати залізничну
дільницю без погодження з Міністерством транспорту України та
Укрзалізницею, які здійснюють управління всією мережею залізниць
України.
Постановою Вищого господарського суду України від
12 листопада 2002 року N 17-5-20/7787 постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 25 грудня 2001 року
скасовано. Рішення від 15 грудня 2000 року та постанову від
29 травня 2001 року арбітражного суду одеської області залишено
без змін. Постанова обгрунтована тим, що договір купівлі-продажу
від 28 травня 1994 року, за яким організація орендарів
"Антарктика" набула право власності на залізничну дільницю, не
було визнано недійсним у встановленому законом порядку. Крім того,
згідно з ст. 64 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
залізничні
дільниці можуть належати підприємствам та іншим суб'єктам
підприємницької діяльності на праві колективної чи приватної
власності.
Ухвалою Верховного Суду України від 30 січня 2003 року
порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови
Вищого господарського суду України від 12 листопада 2002 року
N 17-5-20/7787 за касаційною скаргою Одеської залізниці, де
поставлено питання про скасування зазначеної постанови Вищого
господарського суду України та залишення без змін постанови
Одеського апеляційного господарського суду від 25 грудня
2001 року. Посилання зроблені на виявлення різного застосування
Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону
в аналогічних справах та порушення норм матеріального і
процесуального права.
Заслухавши доповідача, пояснення представника Одеської
залізниці, який підтримав доводи касаційної скарги і просив її
задовольнити, та представника акціонерної рибопромислової компанії
"Антарктика", котрий заперечував проти цього, перевіривши
матеріали справи, Верховний Суд України дійшов висновку, що
оскаржена постанова Вищого господарського суду України підлягає
скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції з таких підстав.
Суд першої інстанції постановив рішення, залишене Вищим
господарським судом України без змін, при неповному з'ясуванні
усіх обставин справи, що призвело до неправильного застосування
норм матеріального права та порушення прав третіх осіб.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставою для скасування рішення місцевого або постанови
апеляційного господарського суду є прийняття господарським судом
рішення або постанови, що стосується прав і обов'язків осіб, які
не були залучені до участі в справі. Вищий господарський суд
України, переглядаючи справу, на це уваги не звернув.
Так, позовні вимоги акціонерної рибопромислової компанії
"Антарктика" грунтуються на тому, що 28 травня 1994 року між
Фондом державного майна України та організацією орендарів
"Антарктика" було укладено договір купівлі-продажу частини
цілісного майнового комплексу. Цей договір підписаний сторонами та
нотаріально посвідчений. На акті приймання-передачі державної
частки цілісного майнового комплексу орендного підприємства
"Антарктика" від 28 лютого 1996 року також стоять підписи голови
організації орендарів орендного підприємства "Антарктика" та
Голови Фонду державного майна України (а. с. 23-26).
Тобто вирішення господарського спору у цій справі може
вплинути на права та обов'язки Фонду державного майна України щодо
акціонерної рибопромислової компанії "Антарктика" чи Одеської
залізниці. Проте, на порушення вимог ст. 27 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
до участі у справі як третю особу, що не заявляє
самостійних вимог на предмет спору, Фонд державного майна України
не залучено.
Під час розгляду справи судом касаційної інстанції не було
враховано, що 30 квітня 2002 року відбувся аукціон з продажу
зазначеної залізничної дільниці, переможцем якого визнано ТОВ
"Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн". У подальшому, 10 травня 2002 року був
укладений договір купівлі-продажу цієї залізничної дільниці.
Таким чином, допущені судом порушення норм процесуального
права призвели до ухвалення незаконних і необгрунтованих рішень.
Під час нового розгляду справи слід залучити до участі у
справі як третіх осіб Фонд державного майна України та ТОВ
"Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн".
Крім того, судами у повній мірі не були досліджені долучені
до справи документи, а їх копії належним чином не оформлені. Із
матеріалів справи вбачається, що долучені до позовної заяви
документи є неповними, не містять підписів та не завірені
печатками (а. с. 3-4, 28-30, 46).
При новому розгляді справи суду необхідно витребувати у Фонду
державного майна України приватизаційну справу, дослідити план
приватизації та з'ясувати, які об'єкти підлягали приватизації, а
щодо яких існувала заборона для цього, чи була предметом
приватизації спірна залізнична дільниця, та її довжину. Належним
чином слід проаналізувати документи, які містяться у справі, у,
враховуючи зазначені вище обставини та вимоги законодавства,
вирішити спір відповідно до закону.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:
касаційну скаргу Одеської залізниці задовольнити частково.
Постанову Вищого господарського суду України від 12 листопада
2002 року N 17-5-20/7787, постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 25 грудня 2001 року, постанову від
29 травня 2001 року та рішення від 15 грудня 2000 року
арбітражного суду Одеської області скасувати, а справу передати на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Бізнес:законодавство та практика, 2003 р., N 12