Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.02.2003 року
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
головуючого судді,
суддів;
за участю представників:
ВАТ "YYY" - присутній,
ТОВ "ХХХ" - присутній,
розглянувши касаційну скаргу ТОВ "ХХХ" на постанову Вищого
господарського суду України від ХХ грудня 2002 р. у справі за
позовом ТОВ "ХХХ" до ВАТ "YYY" про стягнення 42 150,12 грн.,
встановила:
У серпні 2002 р. ТОВ "ХХХ" звернулось до суду з позовом про
стягнення з ВАТ "YYY" 42 150,12 грн.
Ухвалою господарського суду Н-ської області від ХХ.08.2002 р.
позовну заяву повернуто без розгляду на підставі п. 4 ст. 63 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
у зв'язку з тим, що листом Державного
казначейства України від ХХ.06.2002 р. були змінені банківські
реквізити для зарахування державного мита.
Постановою Вищого господарського суду України від ХХ.12.2002 р.
зазначена ухвала залишена без змін.
ХХ січня 2003 р. Верховним Судом України порушено провадження за
касаційною скаргою ТОВ "ХХХ", у якій ставиться питання про
скасування постанови Вищого господарського суду України від
ХХ.12.2002 р. та направлення справи на новий розгляд до суду
першої інстанції. В обґрунтування скарги зроблено посилання на
неправильне застосування норм матеріального та процесуального
права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи без змін ухвалу господарського суду Н-ської області від
ХХ.08.2002 р., якою позовну заяву ТОВ "ХХХ" повернуто без розгляду
з підстав порушення порядку сплати державного мита, у зв'язку з
тим, що листом Державного казначейства України від ХХ.06.2002 р.
були змінені банківські реквізити для зарахування державного мита,
Вищий господарський суд України виходив з того, що вона відповідає
вимогам матеріального та процесуального права.
З таким висновком погодитися не можна.
Відповідно до статті 6 Декрету КМУ "Про державне мито" ( 7-93 ) (7-93)
державне мито сплачується за місцем розгляду та оформлення
документів і зараховується до бюджету місцевого самоврядування,
крім мита, що справляється, зокрема, з позовних заяв, які
подаються до господарського суду, із апеляційних і касаційних
скарг на рішення та постанови господарських судів, заяв про їх
перегляд за нововиявленими обставинами, яке зараховується до
державного бюджету України. (Частина перша статті 6 ( 7-93 ) (7-93)
) із
змінами, внесеними згідно із Законами N 75/95-ВР ( 75/95-ВР ) (75/95-ВР)
від
28.02.95 р., N 483/96-ВР ( 483/96-ВР ) (483/96-ВР)
від 12.11.96 р., N 2785-III
( 2785-14 ) (2785-14)
від 15.11.2001 р., N 3096-III ( 3096-14 ) (3096-14)
від 07.03.
2002 р.).
Пунктом 13 Інструкції про порядок обчислення та справляння
державного мита, затвердженої наказом Головної державної
податкової інспекції України від 22 квітня 1993 р. N 15
( z0050-93 ) (z0050-93)
(Із змінами, внесеними згідно з Наказом ГДПІ N 70
( z0013-94 ) (z0013-94)
від 31.12.93 р. Наказами Державної податкової
адміністрації N 165 ( z0374-98 ) (z0374-98)
від 03.04.98 р. N 336
( z0649-02 ) (z0649-02)
від 15.07.2002 р.) встановлено: державне мито, що
справляється з позовних заяв, які подаються до господарських
судів, із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови
господарських судів, заяв про їх перегляд за нововиявленими
обставинами, зараховується до державного бюджету України (розділ
II, &1, символ звітності 57). (Абзац перший пункту 13
( z0050-93 ) (z0050-93)
із змінами, внесеними згідно з Наказом ДПА N 336
( z0649-02 ) (z0649-02)
від 15.07.2002 р.).
У пункті 14 Інструкції ( z0050-93 ) (z0050-93)
встановлено, що при
перерахуванні мита з рахунку платника до документа, щодо якого
вчинюється відповідна дія, додається останній примірник платіжного
доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту
"Зараховано в доход бюджету----крб. (грн.)_(дата)". Цей напис
скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відбитком
печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного
доручення.
Суди не звернули уваги на те, що позивачем дана вимога виконана.
При поданні позовної заяви до неї було надано останній примірник
платіжного доручення з відповідним написом, скріпленим першим і
другим підписами посадових осіб і відбитком печатки кредитної
установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
Реквізити, зазначені в ньому, відповідають тим, які встановлені в
Інструкції ( z0050-93 ) (z0050-93)
.
Посилання суду касаційної інстанції, в обґрунтування законності
ухвали суду першої інстанції, на лист Управління державного
казначейства у Н-ській області від ХХ.06.2002 року, яким
господарському суду були доведені реквізити для зарахування
державного мита інші ніж ті, за якими сплатив позивач, та лист
Держказначейства України від ХХ.06.2002 року, що передбачив сплату
держмита на рахунок Управління держказначейства у м. Н-ську,
здійснені у відсутність як самих листів, так і правових підстав
для цього.
Доводи ТОВ "ХХХ" про те, що згадані листи не були доведені до
відома населення у порядку, встановленому законом, залишилися не
спростованими касаційним судом. Однак, ця обставина мала
вирішальне правове значення.
В силу частини 2 ст. 4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд
не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не
відповідають законодавству України.
Таким чином, прийняті по справі судові рішення не відповідають
вимогам зазначених норм матеріального і процесуального права.
Окрім того, постанова Вищого господарського суду України прийнята
з порушенням вимог чинного процесуального законодавства щодо
змісту судового рішення, розгляду клопотань, зокрема про
відкладення розгляду справи.
Так, у мотивувальній частині постанови суд прийшов до висновку про
обґрунтованість касаційної скарги, а в резолютивній - відмовив в
її задоволенні. Ця суперечність не була усунута судом в порядку,
передбаченому ст. 89 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Як вбачається з телеграми ВАТ "YYY" від ХХ грудня 2002 року,
товариство просило відкласти розгляд справи у зв'язку з
несвоєчасним надходженням ухвали цього суду від ХХ грудня 2002
року про призначення касаційної скарги до розгляду на ХХ грудня
2002 року.
Всупереч вимог ст.ст. 111-5, 84, 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
не розглянув це клопотання.
Згідно з частиною 3 статті 4 - 3 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть
участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних
обставин і правильного застосування законодавства.
Суд касаційної інстанції не виконав і дану вимогу закону. Ним
залишено без належного правового реагування факт сплати
державного мита ТОВ "ХХХ" при оскарженні ухвали господарського
суду першої інстанції, що суперечить вимогам Декрету КМУ "Про
державне мито" ( 7-93 ) (7-93)
.
Порушення вимог матеріального та процесуального права, допущені
судом при розгляді справи, є підставою для скасування винесених
судових рішень.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судова
палата
постановила:
Касаційну скаргу ТОВ "ХХХ" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України ( sp02/541-1 ) (sp02/541-1)
від ХХ.12.2002 р., ухвалу господарського суду Н-ської області
від ХХ.08.2002 р. скасувати, а позовну заяву направити на
новий розгляд догосподарського суду першої інстанції для вирішення
питання про її прийняття.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає .