Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.02.2003 року
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого судді,
суддів;
за участю представника ДПІ у Н-ському районі м. Ч-ська- присутній,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Н-ському районі м. Ч-ська на постанову Вищого господарського суду
України від ХХ листопада 2002 р. у справі за позовом ТОВ "ХХХ" до
ДПІ у Н-ському районі м. Ч-ська, відділення Державного
казначейства у Н-ському районі м. Ч-ська про визнання недійсними
розпоряджень та стягнення 456 936 грн.,
встановила:
У травні 2002 р. ТОВ "ХХХ" звернулось до суду з позовом про
визнання недійсними розпоряджень ДПІ у Н-ському районі м. Ч-ська
№ Х4 та № Х0 від ХХ.04.2002 р., якими було зменшено суми
бюджетного відшкодування позивачу податку на додану вартість за
січень 2002 р. на 211 999,50 грн. та за лютий 2002 р. на
244 902,66 грн., та стягнення суми бюджетного відшкодування
податку на додану вартість у розмірі 456 936 грн.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що посилання ДПІ на
безпідставну реалізацію товару за цінами значно нижчими від ціни
придбання та встановлення у зв'язку з цим факту заниження
податкових зобов'язань суперечить чинному законодавству.
ДПI у Н-ському районі м. Ч-ська проти позову заперечувало,
стверджуючи, що зменшення суми бюджетного відшкодування податку
на додану вартість позивачу здійснено в межах повноважень
податкової інспекції. Придбання ТМЦ без оплати вартості та їх
безпідставна реалізація за цінами значно нижчими від ціни
придбання не дає права на бюджетне відшкодування.
Відділення Державного казначейства у Н-ському районі м. Ч-ська
відзиву на позовну заяву не надало.
Рішенням господарського суду Ч-ської області від ХХ.06.2002 р.,
залишеним без змін постановою Ч-ського апеляційного господарського
суду від ХХ.07.2002 р., позов задоволено.
Постановою Вищого господарського суду України від ХХ листопада
2002 р. зазначені судові рішення залишені без змін.
ХХ січня 2003 р. Верховним Судом України порушено провадження за
касаційною скаргою ДПI у Н-ському районі м. Ч-ська, у якій
ставиться питання про скасування постанови Вищого господарського
суду України від ХХ листопада 2002 р. та відмову ТОВ "ХХХ" у
позові. В обґрунтування скарги зроблено посилання на неправильне
застосування норм матеріального права, різне застосування Вищим
господарським судом України одного і того ж положення закону у
аналогічних справах.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вищий господарський суд України, залишаючи без змін постанову
апеляційного та рішення суду першої інстанції, виходив з того, що
вони відповідають вимогам чинного законодавства.
З такими висновками погодитися не можна.
Судами не взято до уваги те, що, відповідно до п. 1.8. ст. 1
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику
податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у
випадках, визначених цим Законом ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, платник
податку -позивач по справі в один і той же день або з розривом в
один день протягом січня - лютого 2002 року купував
товарно-матеріальні цінності (продукти харчування), без фактичної
оплати їх вартості, та продавав їх за значно нижчими цінами, що
призвело до виникнення суми від'ємного значення по ПДВ у розмірі
456902,16 грн. за рахунок заниження об'єкту оподаткування. При
цьому, оплата проданих товарів покупцями, також, не проводилась.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суди не звернули уваги на
те, що сума ПДВ продавцям при придбанні товару позивачем не
сплачена, як і вартість товарів, отже, не було факту надмірної
сплати податку, а тому не існувало бюджетної заборгованості перед
позивачем.
За змістом Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, право на відшкодування виникає
лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не з самого факту
існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару, який платником
не оплачений.
До такого висновку слід прийти, застосовуючи аналогію закону та
виходячи з системного аналізу Закону, зокрема, абзацу 3 п. 4.8.
ст. 4 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, де передбачено, що векселі отримані, але не
оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником
податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового
кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по
яких такі векселі використовуються.
Такий висновок узгоджується з визначенням "платник податку", яке
дане в п. 1.3. Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, за яким, зокрема, це особа, яка згідно з цим
Законом ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зобов'язана здійснювати утримання та
внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Оскільки, в
даному випадку, продавцем податок з позивача не утриманий, то у
останнього відсутнє право вимагати бюджетного відшкодування.
Окрім того, судами залишено без уваги посилання відповідача на
відсутність фактичної поставки товарів за укладеними договорами.
Всупереч вимогам ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
про повне та всебічне
дослідження обставин справи у відповідності з законом, судами не
з'ясовано чи відбувалася фактична поставка придбаних за договорами
ТМЦ, що було б підставою для видачі податкових накладних,
відповідно до абзацу 4 підпункту 7.2.3 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, хоча
відповідач на цих обставинах обґрунтовував свої заперечення проти
позову. Порушення вимог матеріального та процесуального права,
допущені судом при розгляді справи, є підставою для скасування
винесених судових рішень та направлення справи на новий розгляд до
суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене та
вирішити спір з дотриманням вимог закону.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судова
палата
постановила:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Н-ському районі
м. Ч-ська задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України ( sp10/087-1 ) (sp10/087-1)
від ХХ.11.2002 р., постанову Ч-ського апеляційного господарського
суду від ХХ.07. 2002 р. та рішення господарського суду Ч-ської
області від ХХ.06.2002 р. скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.