ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
11.02.2003 Справа N 4/1770-26/181
Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів у
складі <...>:
за участю представників ДП "Енергоринок" - Мамонова Д.В.,
Поліщука О.В., ЗАТ "Інтеграція" - Павлова І.Г., Токаря І.Л., ВАТ
"Укртранснафта" - Головача В.В., Гашинського М.М., Чорного Є.О.,
розглянувши касаційну скаргу державного підприємства
"Енергоринок" (далі - ДП "Енергоринок") на постанову Вищого
господарського суду України від 12.11.2002 року N 4/1770-26/181 ( v_181600-02 ), в с т а н о в и в:
У квітні 2002 року ДП "Енергоринок" звернулося до
господарського суду Львівської області із позовом до закритого
акціонерного товариства "Інтеграція" (далі - ЗАТ "Інтеграція") та
відкритого акціонерного товариства "Укртранснафта" (далі - ВАТ
"Укртранснафта") в особі філії "Магістральні нафтопроводи "Дружба"
про визнання недійсною угоди (переказового доручення) від
20.09.1999 року N 5 про списання заборгованості за поставлену в
оптовий ринок електричної енергії України (далі - ОРЕ) та отриману
з цього ринку електричну енергію (далі - Угода).
Позивач вказував, що за умовами Угоди, укладеної між ЗАТ
"Інтеграція" державним акціонерним товариством "Магістральні
нафтопроводи "Дружба" (далі - ДАТ "МН "Дружба"), сторони погодили
зменшення заборгованості за поставлену в ОРЕ та отриману з ОРЕ
електроенергію на суму 2 млн.грн. та передбачили списання
розпорядником коштів оптового ринку електроенергії кредиторської і
дебіторської заборгованості в межах вказаної суми з наступним
повідомленням про це сторін. Правонаступником ДАТ "МН "Дружба"
стало ВАТ "Укртранснафта" в особі філії "Магістральні нафтопроводи
"Дружба". Функції розпорядника коштів оптового ринку
електроенергії на час підписання Угоди виконувало державне
підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі -
ДП "НЕК "Укренерго"), правонаступником якого в частині виконання
цих функцій, а також в частині прав і обов'язків, що виникли у
процесі купівлі та продажу електроенергії, стало ДП "Енергоринок".
Позивач вважав, що Угода не відповідає вимогам закону і просив
визнати її недійсної на підставі статті 48 Цивільного кодексу
України ( 1540-06 ). Обгрунтовувався позов тим що:
Угодою передбачено певні зобов'язання особи, яка її не
підписувала - розпорядника коштів оптового ринку електроенергії;
будь-якими іншими договорами також не передбачено здійснення
розрахунків між ДП "НЕК "Укренерго" і ЗАТ "Інтеграція" або між ДП
"НЕК "Укренерго" і ДАТ "МН "Дружба" в іншій формі, ніж грошова, у
тому числі шляхом взаємозаліку;
Угоду укладено з посиланням на постанову Кабінету Міністрів
України від 21.05.1997 року N 487 ( 487-97-п ) "Про вдосконалення
системи розрахунків за спожиту електричну і теплову енергію", але
вимогам цієї постанови Угода не відповідає.
Відповідачі позов не визнавали, обгрунтовуючи свої
заперечення тим, що Угода укладена за формою, погодженою Радою
ОРЕ, рішення якої від 22-23.07.1998 року (протокол N 9)
затверджено постановою Національної комісії регулювання
електроенергетики України від 05.08.1998 року N 1036( v1036227-98 ). На думку відповідачів, умови Угоди не порушували
прав і законних інтересів ДП "НЕК "Укренерго", яке у відносинах
сторін Угоди виконувало функції оператора.
Рішенням господарського суду Львівської області від
29.05-04.06.200. року, залишеним без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 05.08.2002 року та постановою
Вищого господарського суду України від 12.11.2002 року
N 4/1770-26/181 ( v_181600-02 ) у позові відмовлено з мотивів
безпідставності заявлених вимог.
16 січня 2003 року Верховним Судом України за касаційною
скаргою ДП "Енергоринок" порушено провадження з перегляду у
касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України
від 12.11.2002 року N 4/177-26/181 ( v_181600-02 ). Касаційна
скарга мотивується порушенням положень статей 8, 19 Конституції
України ( 254к/96-ВР ), невідповідністю оскарженої постанови
рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм
матеріального права, виявленням різного застосування Вищим
господарським судом України одного й того ж положення закону в
аналогічних справах. В обгрунтування мотивів касаційної скарги
зроблено посилання на постанову Верховного Суду України від
10.12.2002 року (справа N 3-1387к02) та постанову Вищого
господарського суду України від 04.12.2002 року N 4/1129-35/132.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
позивача та відповідачів, розглянувши доводи касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи, Верховний Суд України вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що Угода, укладена між ЗАТ "Інтеграція" і
ДАТ "МН "Дружба", передбачає проведення взаємозаліку
заборгованості, що виникла у зв'язку з їх діяльністю на ОРЕ.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з яким погодились суди
апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що ця Угода
не порушує умов Договору між членами оптового ринку електричної
енергії України від 15 листопада 1996 року (далі - ДЧОРЕ) та
положень Інструкції про порядок використання коштів оптового ринку
електричної енергії України (далі - ІВКОР).
З цим висновком слід погодитись.
ДЧОРЕ встановлює умови та правила роботи системи ОРЕ, права,
обов'язки та відповідальність сторін цього Договору. ІВКОР є
додатком до вказаного Договору і визначається як узгоджений
порядок, що регулює переказ коштів між членами оптового ринку
електроенергії та ОРЕ, а також облік та звітність таких переказів
розпорядником коштів оптового ринку електроенергії. ІВКОР не
виключає можливості проведення взаємозаліків між членами ОРЕ, про
що свідчить пункт 7, у якому визначаються підстави та порядок
проведення взаємозаліку. Додаток N 5 до ІВКОР містив форму
переказового доручення, яким члени ОРЕ доводили до розпорядника
коштів оптового ринку електроенергії узгоджену суму взаємозаліку.
Згодом рішенням Ради ОРЕ від 22-23.07.1998 року (протокол N 9),
затвердженим постановою Національної комісії регулювання
електроенергетики України від 05.08.1998 року N 1036( v1036227-98 ), погоджено форму переказового доручення як угоди
про списання заборгованості за поставлену в ОРЕ та отриману
електроенергію з ОРЕ, яка введена в дію з серпня 1998 року.
У зв'язку із взаємозаліком ІВКОР визначає функції
розпорядника коштів оптового ринку електроенергії, яким на час
укладення Угоди було ДП "НЕК "Укренерго", а нині є ДП
"Енергоринок" в порядку правонаступництва на підставі постанови
Кабінету Міністрів України від 05.05.2000 року N 755( 755-2000-п ). Зокрема на розпорядника коштів оптового ринку
електроенергії покладається отримання та підтвердження
взаємозаліків у відповідних формах грошових еквівалентів (підпункт
4.6 пункту 4 ІВКОР), вилучення узгодженої величини взаємозаліку з
платежів на користь відповідного кредитора та з платежів до сплати
відповідним дебітором (підпункт 7.4 пункту 7 ІВКОР).
Отже суди обгрунтовано дійшли висновку про те, що в укладеній
між ЗАТ "Інтеграція" і ДАТ "МН "Дружба" Угоді не передбачено інших
зобов'язань розпорядника коштів оптового ринку електроенергії ніж
ті, що встановлені ІВКОР.
Не суперечить ця Угода і загальним положенням цивільного
законодавства, оскільки відповідно до статті 164 Цивільного
кодексу України ( 1540-06 ) виконання зобов'язання, що випливає з
договору, може бути покладене в цілому або в частині на третю
особу, якщо це передбачено встановленими правилами, а так само,
якщо третя особа зв'язана з однією з сторін відповідним договором.
Враховуючи викладене, оскаржена постанова Вищого
господарського суду України законна і обгрунтована, а доводи
касаційної скарги щодо неправильного застосування судами норм
матеріального права не знайшли свого підтвердження.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Верховний Суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу державного підприємства "Енергоринок"
відхилити, а постанову Вищого господарського суду України від
12.11.2002 року N 4/1770-26/181 ( v_181600-02 ) залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Вісник господарського судочинства, рік 2004, N 1