ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
11.02.2003 Справа N 4/1201-37/97
Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів у
складі <...>:
за участю представників ДП "Енергоринок" - Мамонова Д.В.,
Поліщука О.В., ЗАТ "Інтеграція" - Павлова І.Г., Токаря І.Л., ВАТ
"Укртранснафта" - Головача В.В., Гашинського М.М., Чорного Є.О.,
розглянувши касаційну скаргу державного підприємства
"Енергоринок" (далі - ДП "Енергоринок") на постанову Вищого
господарського суду України від 12.11.2002 року N 4/1201-37/97,
в с т а н о в и в:
У березні 2002 року ДП "Енергоринок" звернулося до
господарського суду Львівської області з позовом до закритого
акціонерного товариства "Інтеграція" (далі - ЗАТ "Інтеграція") та
відкритого акціонерного товариства "Укртранснафта" (далі - ВАТ
"Укртранснафта") в особі філії "Магістральні нафтопроводи "Дружба"
про визнання недійсною угоди від 30.11.1999 року N 7 про списання
заборгованості за поставлену в оптовий ринок електричної енергії
України (далі - ОРЕ) та отриману з цього ринку електричну енергію
(далі - Угода).
Позивач вказував, що за умовами Угоди, укладеної між ЗАТ
"Інтеграція" і державним акціонерним товариством "Магістральні
нафтопроводи "Дружба" (далі - ДАТ "МН "Дружба"), сторони погодили
зменшення заборгованості за поставлену в ОРЕ та отриману з ОРЕ
електроенергію на суму 1500000 грн. та передбачили списання
розпорядником коштів оптового ринку електроенергії кредиторської і
дебіторської заборгованості в межах вказаної суми з наступним
повідомленням про це сторін. Правонаступником ДАТ "МН "Дружба"
стало ВАТ "Укртранснафта" в особі філії "Магістральні нафтопроводи
"Дружба". Функції розпорядника коштів оптового ринку
електроенергії на час підписання Угоди виконувало державне
підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі -
ДП "НЕК "Укренерго"), правонаступником якого в частині виконання
цих функцій, а також в частині прав і обов'язків, що виникли у
процесі купівлі та продажу електроенергії, стало ДП "Енергоринок".
Позивач вважав, що Угода не відповідає вимогам закону і просив
визнати її недійсною на підставі статті 48 Цивільного кодексу
України ( 1540-06 ) (1540-06)
. Обгрунтовувався позов тим, що:
Угодою передбачено певні зобов'язання особи, яка її не
підписувала - розпорядника коштів оптового ринку електроенергії;
будь-якими іншими договорами також не передбачено здійснення
розрахунків між ДП "НЕК "Укренерго" і ЗАТ "Інтеграція" або між ДП
"НЕК "Укренерго" і ДАТ "МН "Дружба" в іншій формі, ніж грошова, у
тому числі шляхом взаємозаліку;
Угоду укладено з посиланням на постанову Кабінету Міністрів
України від 21.05.1997 року N 487 ( 487-97-п ) (487-97-п)
"Про вдосконалення
системи розрахунків за спожиту електричну і теплову енергію", але
вимогам цієї постанови Угода не відповідає.
Відповідачі позов не визнавали, обгрунтовуючи свої
заперечення тим, що Угода укладена за формою, погодженою Радою
ОРЕ, рішення якої від 22-23.07.1998 року (протокол N 9 затверджено
постановою Національної комісії регулювання електроенергетики
України від 05.08.1998 року N 1036 ( v1036227-98 ) (v1036227-98)
). На думку
відповідачів, умови Угоди не порушували прав і законних інтересів
ДП "НЕК "Укренерго", яке у відносинах сторін Угоди виконувало
функції оператора.
Рішенням господарського суду Львівської області від
04.06.2002 року, залишеним без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 05.08.2002 року та постановою
Вищого господарського суду України від 12.11.2002 року
N 4/1201-37/97 у позові відмовлено з мотивів безпідставності
заявлених вимог.
16 січня 2003 року Верховним Судом України за касаційною
скаргою ДП "Енергоринок" порушено провадження з перегляду у
касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України
від 12.11.2002 року N 4/1201-37/97. Касаційна скарга мотивується
порушенням положень статей 8, 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, невідповідністю оскарженої постанови рішенням
Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального
права, виявленням різного застосування Вищим господарським судом
України одного й того ж положення закону в аналогічних справах. В
обгрунтування мотивів касаційної скарги зроблено посилання на
постанову Верховного Суду України від 10.12.2002 року (справа
N 3-1387к02) та постанов Вищого господарського суду України від
04.12.2002 року N 4/1129-35/132.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
позивача та відповідачів, розглянувши доводи касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи, Верховний Суд України вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що Угода, укладена між ЗАТ "Інтеграція" і
ДАТ "МН "Дружба", передбачає проведення взаємозаліку
заборгованості, що виникла у зв'язку з їх діяльністю на ОРЕ.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з яким погодились суди
апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що ця Угода
не порушує умов Договору між членами оптового ринку електричної
енергії України від 15 листопада 1996 року (далі - ДЧОРЕ) та
положень Інструкції про порядок використання коштів оптового ринку
електричної енергії України (далі - ІВКОР).
З цим висновком слід погодитись.
ДЧОРЕ встановлює умови та правила роботи системи ОРЕ, права,
обов'язки та відповідальність сторін цього Договору. ІВКОР є
додатком до вказаного Договору і визначається як узгоджений
порядок, що регулює переказ коштів між членами оптового ринку
електроенергії та ОРЕ, а також облік та звітність таких переказів
розпорядником коштів оптового ринку електроенергії. ІВКОР не
виключає можливості проведення взаємозаліків між членами ОРЕ про
що свідчить пункт 7, у якому визначаються підстави та порядок
проведення взаємозаліку.
Додаток N 5 до ІВКОР містив форму переказового доручення,
яким члени ОРЕ доводили до розпорядника коштів оптового ринку
електроенергії узгоджену суму взаємозаліку. Згодом рішенням Ради
ОРЕ від 22-23.07.1998 року (протокол N 9), затвердженим постановою
Національної комісії регулювання електроенергетики України від
05.08.1998 року N 1036 ( v1036227-98 ) (v1036227-98)
, погоджено форму
переказового доручення як угоди про списання заборгованості за
поставлену в ОРЕ та отриману електроенергію з ОРЕ, яка введена в
дію з серпня 1998 року.
У зв'язку із взаємозаліком ІВКОР визначає функції
розпорядника коштів оптового ринку електроенергії, яким на час
укладення Угоди було ДП "НЕК "Укренерго", а нині є ДП
"Енергоринок" в порядку правонаступництва на підставі постанови
Кабінету Міністрів України від 05.05.2000 року N 755
( 755-2000-п ) (755-2000-п)
. Зокрема на розпорядника коштів оптового ринку
електроенергії покладається отримання та підтвердження
взаємозаліків у відповідних формах грошових еквівалентів (підпункт
4.6 пункту 4 ІВКОР), вилучення узгодженої величини взаємозаліку з
платежів на користь відповідного кредитора та з платежів до сплати
відповідним дебітором (підпункт 7.4 пункту 7 ІВКОР).
Отже суди обгрунтовано дійшли висновку про те, що в укладеній
між ЗАТ "Інтеграція" і ДАТ "МН "Дружба" Угоді не передбачено інших
зобов'язань розпорядника коштів оптового ринку електроенергії ніж
ті, що встановлені ІВКОР.
Не суперечить ця Угода і загальним положенням цивільного
законодавства, оскільки відповідно до статті 164 Цивільного
кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
виконання зобов'язання, що випливає з
договору, може бути покладене в цілому або в частині на третю
особу, якщо це передбачено встановленими правилами, а так само,
якщо третя особа зв'язана з однією з сторін відповідним договором.
Враховуючи викладене, оскаржена постанова Вищого
господарського суду України законна і обгрунтована, а доводи
касаційної скарги щодо неправильного застосування судами норм
матеріального права не знайшли свого підтвердження.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу державного підприємства "Енергоринок"
відхилити, а постанову Вищого господарського суду України від
12.11.2002 року N 4/1201-37/97 залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Вісник господарського судочинства, рік 2004, N 1