ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
04.02.2003 Справа N 22/373
Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів у
складі: <...>
за участю представників ТОВ "Сапфір" - Бившева С.В.; фонду
приватизації комунального майна Печерського району м. Києва -
Сисенко М.С. та приватного підприємства "Промислово-комерційна
фірма "Сантіка" - Михальського Ю.А., розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Сапфір" на постанову
Вищого господарського суду України від 22 жовтня 2002 р. N 22/373
за позовом фонду приватизації комунального майна Старокиївського
району м. Києва до приватного підприємства "Промислово-комерційна
фірма "Сантіка" (третя особа - ТОВ "Сапфір") про визнання
недійсним договору від 15 червня 2000 р. купівлі-продажу
нежитлового приміщення по вул. Червоноармійській, 17а в м. Києві,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2000 р. фонд приватизації комунального майна
Старокиївського району м. Києва звернувся до арбітражного суду
м. Києва з позовом до приватного підприємства
"Промислово-комерційна фірма "Сантіка" (третя особа -
ТОВ "Сапфір") про визнання недійсним договору від 15 червня
2000 р. купівлі-продажу нежитлового приміщення по
вул. Червоноармійській, 17а в м. Києві. Позовні вимоги
обгрунтовувались тим, що згідно з розпорядженням Старокиївської
районної державної адміністрації від 26 липня 1996 р. N 294
зазначене приміщення було передане в довгострокову оренду
ТОВ "Сапфір" до 31 грудня 2005 р. Після цього розпорядженням
Старокиївської районної державної адміністрації від 29 вересня
1998 р. N 556 приміщення було надане відповідачу в орендне
користування до 1 жовтня 2000 р. Проте рішенням Старокиївського
районного суду м. Києва від 4 квітня 2000 р. було визнано
недійсними п.п.1.4 та 2.3. розпорядження Старокиївської
райдержадміністрації від 29 вересня 1998 р. N 556, а також договір
оренди спірного приміщення, укладений з відповідачем. Оскільки
відповідач не повідомив позивача про зазначене рішення суду та не
був орендарем спірного приміщення на момент укладення договору
купівлі-продажу від 15 червня 2000 р., то цей договір слід визнати
недійсним на підставі ст. 48 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
У свою чергу, приватне підприємство "Промислово-комерційна
фірма "Сантіка" подало до суду зустрічну позовну заяву про захист
права власності та усунення перешкод у володінні, користуванні і
розпорядженні спірним приміщенням з огляду на те, що фонд
приватизації комунального майна Старокиївського району м. Києва
відмовляється підписувати акт приймання-передачі цього приміщення,
а згідно з договором купівлі-продажу від 15 червня 2000 р. його
власником є приватне підприємство "Промислово-комерційна фірма
"Сантіка".
Рішенням арбітражного суду м. Києва від 19 лютого 2001 р.
відмовлено у задоволенні позову. Зустрічний позов про захист права
власності та усунення перешкод у володінні, користуванні та
розпорядженні цим приміщенням задоволено. Зобов'язано фонд
приватизації комунального майна Старокиївського району м. Києва
протягом п'яти днів із дня отримання рішення суду підписати акт
приймання-передачі зазначеного приміщення.
Постановою заступника голови арбітражного суду м. Києва про
перевірку рішення в порядку нагляду від 14 червня 2001 р.
вищевказане рішення залишено без змін.
Це рішення та постанова мотивовані тим, що продаж приміщення
здійснено з дотриманням вимог Закону України "Про приватизацію
майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"
( 2171-12 ) (2171-12)
та ст. 225 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
25 липня 2002 р. замінено позивача - фонд приватизації
комунального майна Старокиївського району м. Києва -
правонаступником, яким є фонд приватизації комунального майна
Печерського району м. Києва. Постанову від 14 червня 2001 р. та
рішення від 19 лютого 2001 р. арбітражного суду м. Києва
скасовано. Позов задоволено. Визнано недійсним договір від
15 червня 2000 р. купівлі-продажу нежитлового приміщення по
вул. Червоноармійській, 17а в м. Києві, укладений між сторонами.
У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Вищевказана постанова обгрунтована тим, що рішенням
Старокиївського районного суду м. Києва від 4 квітня 2000 р. було
визнано недійсними п.п.1.4 та 2.3. розпорядження Старокиївської
райдержадміністрації від 29 вересня 1998 р. N 556. Таким чином,
було поновлено дію розпорядження Старокиївської
райдержадміністрації від 26 липня 1996 р. N 294, згідно з яким
спірне приміщення було передане в довгострокову оренду
ТОВ "Сапфір". Тобто, на момент укладення договору купівлі-продажу
від 15 червня 2000 р. приватне підприємство "Промислово-комерційна
фірма "Сантіка" не мало права на приватизацію шляхом викупу цього
приміщення. Відповідно, цей договір купівлі-продажу не відповідає
вимогам п.5 Указу Президента України від 30 грудня 1994 р. "Про
заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні"
( 827/94 ) (827/94)
та ст. 2 Закону України "Про приватизацію майна
невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" ( 2171-12 ) (2171-12)
.
Постановою Вищого господарського суду України від 22 жовтня
2002 р. N 22/373 постанову Київського апеляційного господарського
суду від 25 липня 2002 р. скасовано. Рішення від 19 лютого 2001 р.
та постанову від 14 червня 2001 р. арбітражного суду м. Києва
залишено без змін з огляду на те, що ТОВ "Сапфір" не заявило
органу приватизації про свій намір на переважне право на викуп
приміщення і відповідно приватне підприємство
"Промислово-комерційна фірма "Сантіка" вправі було реалізовувати
своє право покупця. Тому договір купівлі-продажу від 15 червня
2000 р. відповідає вимогам законодавства.
Ухвалою Верховного Суду України від 10 січня 2003 р. порушено
провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого
господарського суду України від 22 жовтня 2002 р. N 22/373 за
касаційною скаргою ТОВ "Сапфір", де, як вбачається з її змісту,
поставлено питання про скасування зазначеної постанови Вищого
господарського суду України та залишення без змін постанови
Київського апеляційного господарського суду від 25 липня 2002 р.
Посилання зроблені на невідповідність оскарженої постанови
положенням Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, виявлення різного
застосування Вищим господарським судом України одного й того ж
положення закону в аналогічних справах та порушення норм
матеріального права.
Заслухавши доповідача, пояснення представника ТОВ "Сапфір",
який підтримав доводи касаційної скарги і просив її задовольнити,
представників приватного підприємства "Промислово-комерційна фірма
"Сантіка" та фонду приватизації комунального майна Печерського
району м. Києва, котрі заперечували проти цього, перевіривши
матеріали справи, Верховний Суд України дійшов висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню.
Арбітражний суд м. Києва та Вищий господарський суд України,
приймаючи рішення та постанови, виходили з того, що продаж
приміщення здійснено з дотриманням вимог Закону України "Про
приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу
приватизацію)" ( 2171-12 ) (2171-12)
і відповідно приватне підприємство
"Промислово-комерційна фірма "Сантіка" вправі було реалізовувати
своє право покупця.
Проте із такими висновками погодитись не можна у зв'язку з
таким.
Відповідно до ч.4 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення суду
з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для
господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають
значення для вирішення спору.
Як вбачається з рішення Старокиївського районного суду
м. Києва від 4 квітня 2000 р., було визнано недійсними п.п.1.4. та
2.3. розпорядження Старокиївської районної державної адміністрації
м. Києва N 556 від 29 вересня 1998 р. про надання в оренду
спірного приміщення приватному підприємству "Промислово-комерційна
фірма "Сантіка" та договір оренди цього приміщення N 9661 від
9 жовтня 1998 р., укладений між приватним підприємством
"Промислово-комерційна фірма "Сантіка" і державним комунальним
підприємством житлового господарства Старокиївського району
м. Києва (а.с. 56).
Таким чином, фактично на момент укладення договору
купівлі-продажу між фондом приватизації комунального майна
Старокиївського району м. Києва та приватним підприємством
"Промислово-комерційна фірма "Сантіка" було чинним розпорядження
Старокиївської районної державної адміністрації м. Києва N 294 від
26 липня 1996 р. про надання в орендне користування спірного
приміщення ТОВ "Сапфір" терміном до 31 грудня 2005 р. Відповідно
діяв договір оренди від 1 серпня 1996 р., укладений з ТОВ "Сапфір"
(а.с. 11, 17-20).
Згідно з ч.З ст. 2 Закону України "Про приватизацію невеликих
державних підприємств (малу приватизацію)" ( 2171-12 ) (2171-12)
будівлі
(споруди, приміщення) приватизуються разом із розташованими в них
об'єктами приватизації, крім випадків відмови покупця від
приватизації будівлі (споруди, приміщення), в якій розташований
об'єкт, що приватизується шляхом викупу.
Матеріали справи свідчать, що ТОВ "Сапфір" як правонаступник
товариства покупців членів трудового колективу приймального
п. підприємства "Рогнеда" є власником об'єкта приватизації - майна
цілісного майнового комплексу, яке розташоване у спірному
приміщенні (а.с. 49).
Крім того, від ТОВ "Сапфір" не надходило жодної заяви про
відмову від приватизації приміщення.
Не зважаючи на це, на порушення вимог ч.З ст. 2 Закону
України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу
приватизацію)" ( 2171-12 ) (2171-12)
, ТОВ "Сапфір" не було надано право на
приватизацію приміщення, в якому розташований приватизований цим
підприємством шляхом викупу об'єкт.
Наведені вище підстави свідчать, що договір від 15 червня
2000 р. купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу,
укладений між фондом приватизації комунального майна
Старокиївського району м. Києва та приватним підприємством
"Промислово-комерційна фірма "Сантіка", не відповідає вимогам ч.З
ст. 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних
підприємств (малу приватизацію)" ( 2171-12 ) (2171-12)
.
За таких обставин постанова Вищого господарського суду
України від 22 жовтня 2002 р. N 22/373 підлягає скасуванню, а
постанова Київського апеляційного господарського суду від 25 липня
2002 р. - залишенню без змін.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ "Сапфір" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 22 жовтня
2002 р. N 22/373 скасувати.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
25 липня 2002 р. залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Вісник господарського судочинства, рік 2004, N 2, стор.107