ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                           ПОСТАНОВА

                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2003                                       

Судова  палата  у  господарських справах Верховного Суду України у

складі:

Головуючого судді,

Суддів;

за участю представників:

ВАТ "ХХХ" - присутній,

Державної податкової інспекції у м. Н-ськ - присутні,

розглянувши касаційну  скаргу  Державної податкової інспекції у м.

Н-ськ на постанову  Вищого  господарського  суду  України  від  ХХ

жовтня 2002р.  у справі за позовом ВАТ "ХХХ" до ДПІ у м. Н-ськ про

визнання рішення недійсним,

                            встановила:

У квітні 2002р.  ВАТ  "ХХХ"  звернулось  до  суду  з  позовом  про

визнання      недійсним     рішення     ДПІ     у     м.     Н-ськ

№97/26-2/00131819/554/10/26-251 від  14.01.2002р.,  яким  позивачу

донараховано  2  400  000  грн.  податку  на  додану  вартість  та

фінансові санкції по ньому у сумі 600  000  грн.  В  обґрунтування

позову зроблено посилання на те,  що припинення зобов'язань шляхом

заліку зустрічних однорідних вимог не  є  бартерною  операцією,  і

застосування  до  даних правовідносин Указу Президента України від

07.08.1998р. № 857/98 ( 857/98 ) (857/98)
         є неправомірним.

Справа № Х1 Код ХХХ8

Відповідач проти позову заперечував,  стверджуючи,  що  оспорюване

рішення прийняте у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Рішенням господарського  суду  Н-ської  області  від ХХ.05.2002р.,

залишеним без змін постановою Я-ського апеляційного господарського

суду від ХХ.08.2002р., позов задоволене.

Постановою Вищого господарського суду України від ХХ жовтня 2002р.

зазначені рішення залишені без змін.

ХХ грудня 2002р.  Верховним Судом України порушено провадження  за

касаційною  скаргою ДПІ у м.  Н-ськ,  у якій ставиться питання про

скасування постановлених по справі судових рішень  та  направлення

справи на новий розгляд до суду першої інстанції.  В обґрунтування

скарги  зроблено  посилання  на  неправильне   застосування   норм

матеріального права,  різне застосування Вищим господарським судом

України одного і того ж положення закону у аналогічних справах.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог п.п.6.2.5.  п.6.2.  ст.6 Закону  України  "Про

податок  на  додану  вартість"  ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         (у редакції Закону N

550/97-ВР від 26.09.97 ( 550/97-ВР ) (550/97-ВР)
        ),  щодо  операцій  з  продажу

електроенергії   податок   за  нульовою  ставкою  обчислювався  до

01.01.2000р..

Таким чином,  борг ДП "YYY" у розмірі 14 400 000 грн.,  який виник

до   цієї   дати,  заявлений  до  заліку  з  урахуванням  0%  ПДВ,

обґрунтовано.

Посилання відповідача на Указ Президента України "Про деякі  зміни

в оподаткуванні"  від 07.08.1998р.  №857/98 ( 857/98 ) (857/98)
         (аб.2 п.12)

правомірно не прийняті судом до уваги.

Указом передбачено,    що    під    час    здійснення    бартерних

(товарообмінних)    операцій    на   території   України   податок

справляється за повною  ставкою,  у  тому  числі  під  час  обміну

товарами   (роботами,   послугами),   операції   з   продажу  яких

звільняються від оподаткування  або  оподатковуються  за  нульовою

ставкою. Право на отримання податкового кредиту під час здійснення

таких операцій виникає у дату здійснення кожної з частин заключної

(балансуючої) операції в сумі, пропорційній таким частинам.

Припинення зобов'язання  зарахуванням  зустрічних однорідних вимог

на суму 14 400 000 грн.  між ВАТ "ХХХ" та  ДП  "YYY"  обґрунтовано

визнано касаційним судом таким, що не є бартерною (товарообмінною)

операцією  в  розумінні  визначення,  даного  в  згаданому   Указі

Президента України ( 857/98 ) (857/98)
        .

Виходячи з  викладеного,  проведений  ВАТ  "ХХХ" та ДП "YYY" залік

зустрічних однорідних вимог не є бартерною операцією, яка породжує

правові наслідки, що були застосовані до позивача відповідачем.

Оскаржувана постанова    Вищого    господарського   суду   України

відповідає вимогам закону.

Касаційний суд прийшов до обґрунтованого висновку  про  дотримання

апеляційним  судом  положень  норм матеріального та процесуального

права,  не  виявивши підстав, передбачених ст. 111-10  ГПК України

( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  для скасування постанови апеляційного господарського

суду.

Висновки касаційного суду відповідають фактичним обставинам справи

та вимогам чинного законодавства.

Враховуючи наведене,    керуючись   статтями   111-17   -   111-20

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  судова

палата

                           постановила:

Касаційну скаргу ДПІ у м. Н-ськ відхилити.

Постанову Вищого  господарського суду України від ХХ жовтня 2002р.

залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.