ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.01.2003 Справа N 09/867
Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів у
складі:
Головуючого судді,
суддів;
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
відкритого акціонерного товариства "ХХХ" на постанову Вищого
господарського суду України від ХХ вересня 2002 року у справі за
позовом ВАТ "ХХХ" до приватного підприємця А.А.А про визнання
платіжної вимоги такою, що не підлягає виконанню,
встановив:
ХХ січня 2002 року ВАТ "ХХХ" звернулося з позовом до приватного
підприємця А.А.А. про визнання платіжної вимоги такою, що не
підлягає виконанню.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що відповідач не мав підстав
пред'явлення до банку розпорядження про списання з "ХХХ" по
платіжній вимозі № 2 від 10.01.2002 р. 52746, 17 грн., оскільки
був порушений порядок повідомлення заявника про результати
розгляду претензії.
Приватний підприємець А.А.А. проти позову заперечує, посилаючись
на те, що позивач своєю відповіддю на претензію визнав грошові
вимоги в сумі 52746 грн. 17 коп..
Рішенням господарського суду Н-ської області від ХХ квітня 2002
року позов задоволено, визнано платіжну вимогу від 10 січня 2002
року № 2 про стягнення з ВАТ "ХХХ" 52746 грн. 17 коп. такою, що не
підлягає виконанню.
Постановою Вищого господарського суду України від ХХ вересня 2002
року рішення господарського суду Н-ської області від ХХ квітня
2002 року скасовано і провадження у справі припинено.
ХХ грудня 2002 року Верховним Судом України порушено провадження
за касаційною скаргою ВАТ "ХХХ", в якій ставиться питання про
скасування постанови Вищого господарського суду України від ХХ
вересня 2002 року, яка прийнята з порушенням норм матеріального
права та Конституції України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представників: ВАТ
"ХХХ" - Б.Б.Б. і В.В.В., які висловились на підтримку касаційної
скарги, та ПП А.А.А.. - Г.Г.Г., який проти скарги заперечував,
розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали
справи, Верховний Суд України вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Господарським судом встановлено, що між сторонами існує спір щодо
взаєморозрахунків за умовами договору № 38 від 14.08.2000 року про
приймання, сушку, очистку і відвантаження зернових культур. Позов
приватного підприємця А.А.А. про стягнення з ВАТ "ХХХ" 52746,17
грн. ухвалою господарського суду Н-ської області від ХХ.01.2002
року, у зв'язку з визнанням претензії і не дотриманням ст. 8 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, залишено без розгляду.
Вищий господарський суд України, скасовуючи рішення суду і
припиняючи провадження у справі по п. 1 ст. 80 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, прийшов до висновку, що суд першої інстанції не навів
належної правової оцінки обставинам, зазначеним в ухвалі
господарського суду Н-ської області від ХХ.01.2002 року у справі №
Х2, згідно з якою факт визнання претензії про стягнення 52746, 17
грн. не мав доводитися знову при вирішенні даного спору, в якому
беруть участь ті самі сторони, а стягнення заборгованості з
відповідача мав здійснити банк, до якого приватний підприємець не
звертався.
Такий висновок є помилковим. Підставою для припинення провадження
у справі згідно п.2 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є рішення
господарського суду або іншого органу, який в межах своєї
компетенції вирішив господарський спір між цими ж сторонами, про
той же предмет і з тих же підстав.
Господарський суд Н-ської області позов А.А.А. про стягнення
52746, 17 грн. по суті не розглядав і рішення не приймав.
Отже, касаційний суд в порушення п. 2 ст. 80 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ст.ст. 55, 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
позбавив сторони їх конституційного права на судовий розгляд
справи.
Не може бути залишеним в силі і рішення господарського суду від ХХ
квітня 2002 року, тому що суд допустив порушення ст. 77 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, розглянувши справу у відсутність відповідача,
який заздалегідь просив суд про відкладення розгляду справи у
зв'язку з складанням екзаменаційної сесії в Академії праці і
соціальних відносин Федерації профспілок України.
За таких обставин судові рішення у справі підлягають скасуванню,
як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального та
матеріального права, з передачею справи на новий судовий розгляд
до суду першої інстанції.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 111-17, 111-18, 111-19,
111-20 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Верховний Суд України
постановив:
Касаційну скаргу ВАТ "ХХХ" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України ( sp07/038-1 ) (sp07/038-1)
від ХХ вересня 2002 року та рішення господарського суду Н-ської
області від ХХ квітня 2002 року скасувати, а справу передати на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.