ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
15.01.2003 Справа N 14/203
Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів у
складі <...>:
розглянувши у відкритому судовому засіданні за касаційною
скаргою Закритого акціонерного товариства "Агроюмекс" (далі -
Товариство) на постанову Вищого господарського суду України від
12 вересня 2002 року справу за позовом Товариства до Українського
науково-виробничого багатопрофільного концерну інвестиційного
будівництва "Укрінвестбуд" (далі - Концерн) про визнання договору
недійсним, в с т а н о в и в:
З позовом до господарського суду м. Києва Товариство
звернулося 29 квітня 2002 року.
Заявлена позовна вимога мотивована тим, що всупереч
положенням статей 153, 353 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
в оспорюваному
договорі генерального підряду N 5-1-00, укладеному з відповідачем
2 лютого 2000 року (далі - договір), не було визначено строків
будівництва та не складено план-схему розміщення об'єкта, що є
його істотними умовами. У зв'язку з цим названий договір
суперечить вимогам закону і тому є недійсним на підставі статті 48
ЦК УРСР.
Рішенням від 30 травня 2002 року позов задоволене, договір
визнано недійсним, в порядку реституційних правових наслідків
недійсності договору з Концерну на користь Товариства стягнуто
670000 грн., які останнім було перераховано відповідачу на
виконання договірних зобов'язань.
Оскаржуваною постановою Вищий господарський суд України
зазначене судове рішення скасував, а провадження у справі
припинив, обгрунтувавши її тим, що недійсною може бути визнана
лише укладена угода, а відсутність в оспорюваному договорі строку
виконання зобов'язань, як істотної умови договору підряду, є
доказом того, що цей договір відповідно до статті 153 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
не можна вважати укладеним.
Товариство просить постанову Вищого господарського суду
України скасувати, мотивуючи касаційну скаргу тим, що при її
ухваленні суд застосував закон, що суперечить Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний
Суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
таких підстав.
Відповідно до статті 153 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
договір
вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних
випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами.
Істотними, зокрема, є ті умови договору, які визнані такими за
законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті
умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто
згоди.
Господарські суди під час розгляду даної справи і вирішення
спору по суті встановили, що оспорюваний договір не містить
передбаченої статтею 353 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
істотної умови -
строку виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Отже, зазначена обставина є підставою вважати цей договір
неукладеним, а, відтак, позовну вимогу про визнання його недійсним
через відсутність в ньому вказаної істотної умови такою, що не
грунтується на положеннях закону щодо недійсності угод.
Тому оскаржувана постанова Вищого господарського суду України
про припинення провадження у справі у зв'язку з тим, що є підстави
вважати оспорюваний договір неукладеним, незаконна і
необгрунтована.
Припиняючи провадження у справі суд ухилився від вирішення
спору по суті, результатом розгляду якого відповідно до статті 82
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
може
бути задоволення позову чи відмова в позові повністю або частково,
і, відповідно, від здійснення правосуддя, що суперечить статтям
124, 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Незаконним і необгрунтованим є і рішення господарського суду
першої інстанції, яким оспорюваний договір визнано недійсним, тому
що договір, в якому відсутні узгоджені сторонами істотні умови,
вважається неукладеним і не може бути предметом вимог про визнання
договору недійсним.
У зв'язку з цим зазначене судове рішення теж підлягає
скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського
суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно
з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно
оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і
вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки
сторін і, в залежності від встановленого, правильно застосувати
норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та
ухвалити законне і обгрунтоване рішення.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства
"Агроюмекс" задовольнити, постанову Вищого господарського суду
України від 12 вересня 2002 року та рішення господарського суду
м. Києва від 30 травня 2002 року скасувати, а справу передати на
новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Вісник господарського судочинства, рік 2004, N 1