ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
15.01.2003 Справа N 14/203
Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів у складі <...>:
розглянувши у відкритому судовому засіданні за касаційною скаргою Закритого акціонерного товариства "Агроюмекс" (далі - Товариство) на постанову Вищого господарського суду України від 12 вересня 2002 року справу за позовом Товариства до Українського науково-виробничого багатопрофільного концерну інвестиційного будівництва "Укрінвестбуд" (далі - Концерн) про визнання договору недійсним, в с т а н о в и в:
З позовом до господарського суду м. Києва Товариство звернулося 29 квітня 2002 року.
Заявлена позовна вимога мотивована тим, що всупереч положенням статей 153, 353 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06) в оспорюваному договорі генерального підряду N 5-1-00, укладеному з відповідачем 2 лютого 2000 року (далі - договір), не було визначено строків будівництва та не складено план-схему розміщення об'єкта, що є його істотними умовами. У зв'язку з цим названий договір суперечить вимогам закону і тому є недійсним на підставі статті 48 ЦК УРСР.
Рішенням від 30 травня 2002 року позов задоволене, договір визнано недійсним, в порядку реституційних правових наслідків недійсності договору з Концерну на користь Товариства стягнуто 670000 грн., які останнім було перераховано відповідачу на виконання договірних зобов'язань.
Оскаржуваною постановою Вищий господарський суд України зазначене судове рішення скасував, а провадження у справі припинив, обгрунтувавши її тим, що недійсною може бути визнана лише укладена угода, а відсутність в оспорюваному договорі строку виконання зобов'язань, як істотної умови договору підряду, є доказом того, що цей договір відповідно до статті 153 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06) не можна вважати укладеним.
Товариство просить постанову Вищого господарського суду України скасувати, мотивуючи касаційну скаргу тим, що при її ухваленні суд застосував закон, що суперечить Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР) .
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 153 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06) договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними, зокрема, є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Господарські суди під час розгляду даної справи і вирішення спору по суті встановили, що оспорюваний договір не містить передбаченої статтею 353 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06) істотної умови - строку виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Отже, зазначена обставина є підставою вважати цей договір неукладеним, а, відтак, позовну вимогу про визнання його недійсним через відсутність в ньому вказаної істотної умови такою, що не грунтується на положеннях закону щодо недійсності угод.
Тому оскаржувана постанова Вищого господарського суду України про припинення провадження у справі у зв'язку з тим, що є підстави вважати оспорюваний договір неукладеним, незаконна і необгрунтована.
Припиняючи провадження у справі суд ухилився від вирішення спору по суті, результатом розгляду якого відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12) може бути задоволення позову чи відмова в позові повністю або частково, і, відповідно, від здійснення правосуддя, що суперечить статтям 124, 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР) .
Незаконним і необгрунтованим є і рішення господарського суду першої інстанції, яким оспорюваний договір визнано недійсним, тому що договір, в якому відсутні узгоджені сторонами істотні умови, вважається неукладеним і не може бути предметом вимог про визнання договору недійсним.
У зв'язку з цим зазначене судове рішення теж підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін і, в залежності від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне і обгрунтоване рішення.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12) , Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Агроюмекс" задовольнити, постанову Вищого господарського суду України від 12 вересня 2002 року та рішення господарського суду м. Києва від 30 травня 2002 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Вісник господарського судочинства, рік 2004, N 1