ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
 
                          Іменем України
 
  15.01.2003                                    Справа N 14/203
 
 
     Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів у
складі <...>:
     розглянувши у відкритому  судовому  засіданні  за  касаційною
скаргою  Закритого  акціонерного  товариства  "Агроюмекс"  (далі -
Товариство) на постанову Вищого господарського  суду  України  від
12 вересня  2002 року справу за позовом Товариства до Українського
науково-виробничого  багатопрофільного   концерну   інвестиційного
будівництва "Укрінвестбуд"  (далі - Концерн) про визнання договору
недійсним, в с т а н о в и в:
 
     З позовом  до  господарського  суду   м.   Києва   Товариство
звернулося 29 квітня 2002 року.
     Заявлена позовна   вимога   мотивована   тим,   що   всупереч
положенням статей  153,  353  ЦК  УРСР  ( 1540-06 ) (1540-06)
         в оспорюваному
договорі генерального підряду N 5-1-00,  укладеному з відповідачем
2  лютого  2000  року (далі - договір),  не було визначено строків
будівництва та не складено план-схему  розміщення  об'єкта,  що  є
його   істотними   умовами.  У  зв'язку  з  цим  названий  договір
суперечить вимогам закону і тому є недійсним на підставі статті 48
ЦК УРСР.
     Рішенням від 30 травня 2002 року  позов  задоволене,  договір
визнано  недійсним,  в  порядку  реституційних  правових наслідків
недійсності договору з Концерну  на  користь  Товариства  стягнуто
670000   грн.,  які  останнім  було  перераховано  відповідачу  на
виконання договірних зобов'язань.
     Оскаржуваною постановою   Вищий   господарський  суд  України
зазначене  судове  рішення  скасував,  а  провадження   у   справі
припинив,  обгрунтувавши  її  тим,  що недійсною може бути визнана
лише укладена угода,  а відсутність в оспорюваному договорі строку
виконання  зобов'язань,  як  істотної  умови  договору підряду,  є
доказом того,  що цей договір відповідно до  статті  153  ЦК  УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
         не можна вважати укладеним.
     Товариство просить  постанову  Вищого   господарського   суду
України  скасувати,  мотивуючи  касаційну  скаргу  тим,  що при її
ухваленні суд застосував закон,  що суперечить Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
        .
     Заслухавши суддю-доповідача,   розглянувши   та   обговоривши
доводи касаційної скарги,  перевіривши матеріали справи, Верховний
Суд України вважає,  що касаційна скарга  підлягає  задоволенню  з
таких підстав.
     Відповідно до  статті  153  ЦК  УРСР  ( 1540-06  ) (1540-06)
           договір
вважається  укладеним,  коли  між сторонами в потрібній у належних
випадках  формі  досягнуто  згоди  за  всіма  істотними   умовами.
Істотними,  зокрема,  є  ті умови договору,  які визнані такими за
законом або необхідні для договорів даного виду,  а також  всі  ті
умови,  щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто
згоди.
     Господарські суди  під  час розгляду даної справи і вирішення
спору по  суті  встановили,  що  оспорюваний  договір  не  містить
передбаченої статтею  353  ЦК  УРСР  ( 1540-06 ) (1540-06)
         істотної умови -
строку виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
     Отже, зазначена  обставина  є  підставою  вважати цей договір
неукладеним, а, відтак, позовну вимогу про визнання його недійсним
через  відсутність  в  ньому вказаної істотної умови такою,  що не
грунтується на положеннях закону щодо недійсності угод.
     Тому оскаржувана постанова Вищого господарського суду України
про припинення провадження у справі у зв'язку з тим, що є підстави
вважати    оспорюваний    договір    неукладеним,    незаконна   і
необгрунтована.
     Припиняючи провадження  у  справі  суд ухилився від вирішення
спору по суті,  результатом розгляду якого відповідно до статті 82
Господарського процесуального  кодексу  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
         може
бути задоволення позову чи відмова в позові повністю або частково,
і,  відповідно,  від здійснення правосуддя,  що суперечить статтям
124, 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
        .
     Незаконним і  необгрунтованим є і рішення господарського суду
першої інстанції, яким оспорюваний договір визнано недійсним, тому
що  договір,  в  якому відсутні узгоджені сторонами істотні умови,
вважається неукладеним і не може бути предметом вимог про визнання
договору недійсним.
     У зв'язку  з  цим  зазначене  судове  рішення  теж   підлягає
скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського
суду першої інстанції.
     Під час  нового  розгляду  справи  господарському суду першої
інстанції  необхідно  врахувати  викладене,   всебічно   і   повно
з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи,  об'єктивно
оцінити докази,  що мають юридичне  значення  для  її  розгляду  і
вирішення  спору  по  суті,  встановити  дійсні  права і обов'язки
сторін і,  в залежності від встановленого,  правильно  застосувати
норми матеріального права,  що регулюють спірні правовідносини, та
ухвалити законне і обгрунтоване рішення.
     Виходячи з  викладеного та керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського  процесуального  кодексу  України  ( 1798-12   ) (1798-12)
        ,
Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:
 
     Касаційну скаргу     закритого     акціонерного    товариства
"Агроюмекс" задовольнити,  постанову  Вищого  господарського  суду
України від  12  вересня  2002 року та рішення господарського суду
м. Києва від 30 травня 2002 року скасувати,  а справу передати  на
новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
 
     Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
 
     Вісник господарського судочинства, рік 2004, N 1