СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
15.01.2003 N 7/461а
Розглянувши касаційну скаргу Костянтинівської об'єднаної
державної податкової інспекції на постанову Вищого господарського
суду України від 1 жовтня 2002 р. у справі за позовом Донецької
залізниці до Костянтинівської ОДПІ про визнання недійсним рішення,
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2001 р. Донецька залізниця звернулась до суду з
позовом про визнання недійсним рішення Костянтинівської ОДПІ від
01.10.2001 р. N 543-23-1-01075158-11678 про застосування штрафних
санкцій за порушення податкового законодавства до структурного
підрозділу Донецької залізниці - вагонного депо Костянтинівка.
У ході розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги і
просив визнати недійсним рішення Костянтинівської ОДПІ у частині
нарахування податку на прибуток вагонному депо Костянтинівка у
сумі 77680 грн. та штрафних санкцій у сумі 1180 грн.
Костянтинівська ОДПІ проти позову заперечувала, посилаючись
на те, що вагонне депо Костянтинівка на порушення положень Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не
звітувалось по прибутку, який одержувало не від діяльності
підприємств залізничного транспорту, та не сплачувало цей податок.
Рішенням господарського суду Донецької області від 19.04.2002
р. позов задоволено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
26.06.2002 р. зазначене рішення змінене.
Рішення Костянтинівської ОДПІ від 01.10.2001 р.
N 543-23-1-01075158-11678 визнано недійсним у частині
донарахування вагонному депо Костянтинівка податку на прибуток у
сумі 77500 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 1180 грн.
Припинено провадження у справі за п. 4 ст. 80 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
у частині позовних вимог щодо визнання недійсним
рішення Костянтинівської ОДПІ від 01.10.2001 р.
N 543-23-1-01075158-11678 у частині застосування штрафних санкцій
у сумі 2156 грн. за використання одержаних в установі банку
готівкових коштів не за цільовим призначенням, у частині
застосування штрафних санкцій у сумі 1544 грн. за здійснення
торговельної діяльності без придбання торговельного патенту.
Припинено провадження у справі за п. 1 ст. 80 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо вимог про визнання недійсним рішення
Костянтинівської ОДПІ від 01.10.2001 р. N 543-23-1-01075158-11678
у частині донарахування податку на прибуток у сумі 180 грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 1 жовтня
2002 р. постанова Донецького апеляційного господарського суду від
26.06.2002 р. залишена без змін.
5 грудня 2002 р. Верховним Судом України порушено провадження
за касаційною скаргою Костянтинівської ОДПІ, у якій ставиться
питання про скасування постанови Вищого господарського суду
України від 1 жовтня 2002 р. та припинення провадження у справі. В
обґрунтування скарги зроблено посилання на неправильне
застосування матеріального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до п. 2.2 ст. 2 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
платниками податку на
прибуток, одержаний від господарської діяльності залізничного
транспорту, є управління залізниці. Перелік робіт та послуг, що
належать до господарської діяльності залізничного транспорту
( 173-98-п ) (173-98-п)
, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Підпункт 2.2.1 статті 2 Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
передбачає, що
доходи залізниць, одержані від господарської діяльності
залізничного транспорту, визначаються у межах доходних надходжень,
перерозподілених між залізницями у порядку, затверджуваному
Кабінетом Міністрів України.
Згідно з підпунктом 2.2.2 статті 2 Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
платниками податку на прибуток, що одержаний не від господарської
діяльності залізничного транспорту, є підприємства залізничного
транспорту та їх структурні підрозділи.
Визнаючи недійсним рішення Костянтинівської ОДПІ у частині
нарахування податку на прибуток вагонному депо Костянтинівка у
сумі 77680 грн. та штрафних санкцій у сумі 1180 грн., суд першої
інстанції, з висновком якого погодилися апеляційний та касаційний
суди, виходив з того, що прибуток, одержаний від надання послуг по
ремонту вагонів інших суб'єктів підприємницької діяльності, що не
входять до складу залізниці, є прибутком від основної
(господарської) діяльності залізничного транспорту.
Погодитись з таким висновком не можна, виходячи з наступного.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1998 р.
N 173 ( 173-98-п ) (173-98-п)
, прийнятою відповідно до пункту 2.2 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
було затверджено перелік робіт (послуг), що належать до основної
діяльності залізничного транспорту, та Порядок розподілу доходних
надходжень від основної діяльності залізничного транспорту.
За змістом наведених нормативно-правових актів, до переліку
робіт (послуг), що належать до основної діяльності залізничного
транспорту ( 173-98-п ) (173-98-п)
, не можуть бути віднесені роботи
(послуги), зазначені в акті відповідача про перевірку вагонного
депо Костянтинівка (зокрема, ремонт вагонів інших суб'єктів
підприємництва, з якими укладалися відповідні договори і в
результаті виконання яких депо одержувало прибуток).
Так, до переліку робіт (послуг), що належать до основної
діяльності залізничного транспорту ( 173-98-п ) (173-98-п)
, віднесені послуги
експлуатаційної діяльності залізниць:
послуги з перевезення пасажирів, вантажів, багажу,
вантажобагажу, пошти та пов'язані з ними послуги;
роботи (послуги), що виконуються (надаються) підрозділами
основної діяльності залізниць;
поточне утримання, профілактичний огляд, обслуговування та
всі види ремонту основних фондів, інвентарю, що використовується в
основній господарській діяльності;
експлуатація локомотивів, вагонів, дизель- та електропоїздів,
їх екіпірування та прибирання;
підготовка вагонів і контейнерів до перевезень;
маневрова робота, супроводження поїздів;
продаж квитків;
навантаження, перевантаження, розвантаження, приймання,
видавання та кріплення вантажів, перевірка правильності їх
навантаження та кріплення;
перестановка вагонів;
охорона вантажів, основних засобів, інвентарю;
утримання смуги виведення, пристроїв захисту від снігу, піску
та вирощування захисних насаджень;
збір та опрацювання інформації з перевезень;
випробувальні роботи на залізницях;
довідково-інформаційні операції щодо роботи залізничного
транспорту;
роботи, пов'язані з ліквідацією пожеж, аварій та катастроф,
якщо вони виконуються відновними і пожежними поїздами, які
перебувають на балансі залізниць;
роботи, пов'язані з технологічною обробкою перевізних
документів;
забезпечення пасажирів постільними речами;
водо- та електропостачання.
Указані в акті ОДПІ роботи (послуги) не пов'язані з
обслуговуванням, ремонтом основних фондів позивача, інвентарю, що
використовуються ним в основній господарській діяльності, не
спрямовані на виконання єдиного перевізного процесу залізниці, а
отже, висновок відповідача про те, що вони не відносяться до
господарської діяльності залізничного транспорту, не є
безпідставним.
Разом з тим, з висновком судів стосовно того, що належність
вагонів до власності залізниці чи інших осіб не є ознакою, яка
робить можливим віднесення робіт по ремонту вагонів до основної
діяльності залізничного транспорту, погодитися не можна, оскільки
такий висновок суперечить положенням згаданого переліку.
Таким чином, не можна визнати й помилковим висновок
відповідача стосовно того, що платником податку на прибуток,
одержаний від виконання таких робіт, є структурний підрозділ
Донецької залізниці - вагонне депо Костянтинівка.
Суд касаційної інстанції, залишаючи без змін постанову
апеляційної інстанції, не звернув на зазначені недоліки та інші
порушення вимог чинного законодавства, допущені судами.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
в
апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що
не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Всупереч вимог даної норми, апеляційний суд припинив
провадження у справі за п. 4 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
позовних вимог про визнання недійсним рішення Костянтинівської
ОДПІ від 01.10.2001 р. у частині застосування штрафних санкцій у
сумі 2156 грн. - за використання одержаних в установі банку
готівкових коштів не за цільовим призначенням та в частині
застосування штрафних санкцій у сумі 1544 грн. - за здійснення
торговельної діяльності без придбання торговельного патенту, які
не заявлялися позивачем та не були предметом розгляду суду першої
інстанції.
Апеляційний суд, змінивши рішення суду першої інстанції з
визнання недійсним рішення ОДПІ на суму 77680 грн. на визнання
цього рішення недійсним на суму 77500 грн., послався на помилкове
зазначення судом першої інстанції суми в резолютивній частині
рішення та припинив провадження у справі за п. 1 ст. 80 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
у частині позовних вимог щодо визнання
недійсним рішення податкової інспекції стосовно донарахування
податку на прибуток у сумі 180 грн.
Разом з тим, такий висновок суперечить вимогам чинного
законодавства та фактичним обставинам, встановленим судами.
Оскільки у рішенні відповідача та в позові про визнання
рішення ОДПІ недійсним була зазначена сума донарахованого податку
на прибуток - 77680 грн., підстав для припинення провадження у
справі щодо податку на прибуток у сумі 180 грн. не було. У разі
необґрунтованості вимог позивача в цій частині у задоволенні
позову суд мав відмовити.
Мотиви, з яких суд припинив провадження (спір не підлягає
вирішенню у господарських судах України), не відповідають
фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
Постанова апеляційного суду в цій частині є необґрунтованою.
Окрім того, як у рішенні суду першої, так і апеляційної
інстанції згадується лише прибуток, одержаний депо від ремонту
вагонів, однак, в акті, на підставі якого винесено відповідачем
рішення, з яким не погодився позивач, зазначені доходи, які
одержані від здійснення інших видів негосподарської (неосновної)
діяльності підприємств залізничного транспорту, зокрема,
реалізації товарно-матеріальних цінностей та харчування в їдальні
в рахунок заробітної плати.
Нез'ясування цього свідчить про неповноту дослідження судами
першої та другої інстанції обставин справи, чому касаційним судом
в порушення вимог, зокрема ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не
дано належної правової оцінки.
Порушення норм матеріального та процесуального права є
підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та
направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. При
новому розгляді справи суду слід врахувати наведене та постановити
рішення з дотриманням вимог чинного законодавства.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судова
палата П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Костянтинівської ОДПІ задовольнити частково.
Постанову Вищого господарського суду України від 01.10.2002
р., постанову Донецького апеляційного господарського суду від
26.06.2002 р., рішення господарського суду Донецької області від
19.04.2002 р. скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
першої інстанції. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Бізнес:законодавство та практика, 2003 р., N 16