ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
15.01.2003 N 2-6/3401-2001
Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів у
складі: <...>
за участі представників позивача: Бойка С.Є., Джеліл А.А.,
Рябчинського О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за касаційною
скаргою Підприємства "ТСП" (далі - Підприємство) на постанову
Вищого господарського суду України від 3 січня 2002 року справу за
позовом Підприємства до Кримської регіональної митниці
(далі - Митниця) про стягнення 10807 грн. 98 коп.,
В С Т А Н О В И В:
З позовом до Арбітражного суду Автономної Республіки Крим
Підприємство звернулося 12 березня 2001 року.
Заявлена позовна вимога мотивована тим, що для Підприємства,
яке є платником єдиного податку як суб'єкт малого підприємництва,
сплату передбачених Законом України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
(далі - Закон про систему оподаткування) податків
замінено 10% ставкою єдиного податку на підставі Указу Президента
України "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності
суб'єктів малого підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
(далі - Указ) та
Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва"
( 2063-14 ) (2063-14)
(далі - Закон про підтримку малого підприємництва). У
зв'язку з цим, Митниця незаконно утримала з нього під час митного
оформлення імпортованих квітів податок на додану вартість (далі -
ПДВ) в сумі ціни позову.
Митниця позов не визнала, мотивуючи свої заперечення тим, що
відповідно до Указу ( 727/98 ) (727/98)
єдиний податок сплачується з суми
виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) (далі - товари), а
в даному випадку ПДВ утримано з операції придбання товару.
Рішенням від 19 - 23 квітня 2001 року в позові відмовлено з
тієї підстави, що відповідно до пункту 3 Указу ( 727/98 ) (727/98)
та
підпункту 3.1.2. пункту 3.1. статті 3 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суб'єкти малого підприємництва
(далі - Закон про ПДВ) звільнюються від сплати ПДВ лише з операцій
по реалізації товарів, а не з операцій по їх ввезенню (пересилці).
Севастопольський апеляційний господарський суд постановою від
26 вересня 2001 року зазначене судове рішення скасував, а позов
задовольнив. Постанова обгрунтована тим, що відповідно до пункту 6
Указу ( 727/98 ) (727/98)
суб'єкти малого підприємництва, що сплачують
єдиний податок, не є платниками ПДВ, крім випадків, коли юридична
особа вибрала спосіб оподаткування доходів за ставкою 6%. Крім
того, згідно з частиною другою статті 11 Закону про підтримку
малого підприємництва ( 2063-14 ) (2063-14)
сплата ПДВ при імпорті товарів
для суб'єктів малого підприємництва замінена сплатою єдиного
податку, а одночасна сплата ПДВ і єдиного податку з операцій
імпорту товарів (робіт, послуг) суперечить принципу недопущення
подвійного оподаткування. Зазначене апеляційний суд обгрунтовує
також висновком про те, що законодавець не розмежовує поняття ПДВ
при імпорті і ПДВ з операцій на митній території України.
Оскаржуваною постановою Вищий господарський суд України
постанову суду апеляційної інстанції скасував, а рішення суду
першої інстанції залишив в силі, обгрунтувавши її тим, що
відповідно до підпункту 2.2. статті 2 підпункту 3.1.2 пункту 3.1
статті 3 Закону про ПДВ ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платником ПДВ є особа, яка
ввозить (пересилає) товари на митну територію України або отримує
від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або
споживання на митній території України (за винятком фізичних осіб,
не зареєстрованих як платники податку, в разі коли такі фізичні
особи ввозять (пересилають) товари (предмети) в обсягах, що не
підлягають оподаткуванню згідно з законодавством), а об'єктом
оподаткування є операції платників податку з ввезення
(пересилання) товарів на митну територію України та отримання
робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або
споживання на митній території України). Згідно з пунктом 11.4.
статті 11 названого Закону зміни порядку оподаткування ПДВ можуть
здійснюватися лише шляхом внесення змін до нього. А зміни в цей
Закон у зв'язку з виданням Указу ( 727/98 ) (727/98)
внесені не були.
Посилаючись на частину п'яту пункту 1 Указу, касаційний суд дійшов
висновку, що спрощена система оподаткування запроваджується,
виходячи з виручки від реалізації товарів, а тому звільнення
суб'єктів малого підприємництва від сплати ПДВ з операцій імпорту
Указ не передбачає.
Підприємство просить постанову Вищого господарського суду
України скасувати, мотивуючи касаційну скаргу, виявленням факту
різного застосування названим судом одних і тих самих положень
Закону про ПДВ ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
і Указу ( 727/98 ) (727/98)
в аналогічних
справах.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника
позивача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи, Верховний Суд України вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили,
що в січні 2001 року позивач ввіз на митну територію України за
зовнішньоекономічним контрактом квіти; під час митного оформлення
цього вантажу Митниця утримала з нього ПДВ в сумі 10807 грн. 98
коп., незважаючи на те, що на час виникнення спірних відносин він
був платником єдиного податку за ставкою оподаткування 10%.
Для розгляду справи і вирішення спору по суті господарські
суди застосували закони України про оподаткування та Указ
( 727/98 ) (727/98)
і Закон про підтримку малого підприємництва
( 2063-14 ) (2063-14)
.
В Україні окремими законодавчими актами врегульовано
відносини, що складаються щодо сплати податків, передбачених
Законом про систему оподаткування ( 1251-12 ) (1251-12)
, і щодо сплати
єдиного податку, передбаченого Указом ( 727/98 ) (727/98)
і Законом про
підтримку малого підприємництва ( 2063-14 ) (2063-14)
.
Це дає підстави вважати, що в Україні запроваджено дві
самостійні системи оподаткування: звичайну і спрощену.
Звичайна система запроваджена Законом про оподаткування
( 1251-12 ) (1251-12)
та конкретними законами про податки, збори
(обов'язкові платежі) (далі - податки), які зобов'язують платників
податків справляти загальнодержавні і місцеві податки, що
передбачені статтями 13, 14 названого Закону.
Спрощена система запроваджена Указом ( 727/98 ) (727/98)
і закріплена
в Законі про підтримку малого підприємництва ( 2063-14 ) (2063-14)
, суть
якої відповідно до статті 11 цього Закону полягає в заміні сплати
передбачених звичайною системою оподаткування податків сплатою
єдиного податку.
Запровадження спрощеної системи оподаткування є економічним
питанням, яке до цього не було врегульоване законами України.
Указ ( 727/98 ) (727/98)
виданий в межах повноважень Президента
України, закріплених в пункті 4 розділу XV "Перехідні положення"
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Названим Указом ( 727/98 ) (727/98)
суб'єктам малого підприємництва
надано право самостійно обирати спосіб оподаткування доходів за
єдиним податком, встановлено ставки єдиного податку, визначено
базу та об'єкти оподаткування, строки і порядок сплати єдиного
податку та коло осіб, на яких дія Указу не поширюється.
Заміна сплати звичайних податків сплатою єдиного податку
відповідно до статті 5 Закону про підтримку малого підприємництва
( 2063-14 ) (2063-14)
є одним з напрямків державної підтримки малого
підприємництва поряд, зокрема, з встановленням системи пільг для
зазначених платників податків. Це означає, що вказана заміна не є
ні пільгою в оподаткуванні, ні звільненням від сплати податків.
Відповідно до Закону про підтримку малого підприємництва
( 2063-14 ) (2063-14)
платником єдиного податку може бути особа, яка
визнається платником податків у звичайній системі оподаткування.
Зокрема, відповідно до пункту 1.3. статті 1 та статті 3
Закону про ПДВ ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платниками ПДВ є дві особи:
1) особа, яка реалізує товари (далі - особа-продавець),
утримує при цьому з особи, яка придбає їх (далі - особа-покупець),
ПДВ і вносить утриманий податок до бюджету. Тобто особа-продавець,
крім права на реалізацію товарів, зобов'язана утримати з
особи-покупця ПДВ і внести утриманий податок до бюджету. Саме
обов'язок внесення ПДВ до бюджету робить особу-продавця платником
цього податку. Особа-покупець в операціях реалізації не є
платником ПДВ, оскільки вона його не вносить до бюджету, а лише
перераховує особі-продавцю;
2) особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію
України (операції придбання товарів у зовнішньоекономічній
діяльності). На відміну від першого випадку, який стосується
виключно господарських операцій з реалізації товарів, що
здійснюються резидентом іншим резидентам чи нерезидентам, цей
випадок стосується виключно господарської операції з придбання
товарів резидентом у нерезидента. У зв'язку з тим, що нерезидент
(іноземний суб'єкт господарювання) не зобов'язаний утримувати з
резидента ПДВ і вносити утриманий податок до бюджету України
(відповідно до пункту 11.4. статті 11 Закону про ПДВ ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
цей податок є внутрішнім податком і не може регулюватися нормами
міжнародних договорів, крім договорів ратифікованих Верховною
Радою України до набрання чинності цим Законом), то Закон про ПДВ
зобов'язує резидента-покупця сплачувати ПДВ з таких операцій
придбання безпосередньо до бюджету України. Тому в таких випадках
резидент-покупець є платником ПДВ і, відповідно, його обов'язок
щодо сплати цього податку замінюється сплатою єдиного податку,
якщо він є суб'єктом малого підприємництва і перейшов на спрощену
систему оподаткування зі сплатою податку заставкою 10%.
З урахуванням викладеного позивач як суб'єкт малого
підприємництва, що сплачує 10% єдиний податок, з операції
придбання товарів за імпортом не повинен сплачувати ПДВ під час їх
митного оформлення.
Відтак, заявлена ним позовна вимога правомірна.
У зв'язку з цим, Вищий господарський суд України неправильно
застосував під час розгляду справи норми матеріального права, що
регулюють спірні відносини сторін, і ухвалив у справі незаконну і
необгрунтовану постанову, яка підлягає скасуванню.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вирішив спір
відповідно до вимог чинного законодавства, а тому ухвалена ним у
справі постанова підлягає залишенню в силі.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Підприємства "ТСП" задовольнити, постанову
Вищого господарського суду України від 3 січня 2002 року
скасувати, а постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 26 вересня 2001 року залишити в силі.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.