ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
24.12.2002 N 20-2/228-4/467(20-7/070)
Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
громадського об'єднання "Футбольний клуб "Чайка" та регіонального
відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю на
постанову Вищого господарського суду України від 16 жовтня
2002 року у справі за позовом регіонального відділення Фонду
державного майна України по м. Севастополю до громадського
об'єднання "Футбольний клуб "Чайка" про визнання права державної
власності та витребування майна з чужого незаконного володіння; за
позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит" до
регіонального відділення Фонду державного майна України по
м. Севастополю, треті особи: громадське об'єднання "Футбольний
клуб "Чайка", товариство з обмеженою відповідальністю
"Севастопольський професійний футбольний клуб "Чайка-ВМС",
товариство з обмеженою відповідальністю "Стевія-Україна" про
визнання права власності та за зустрічним позовом регіонального
відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю до
товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит" про витребування
майна з чужого незаконного володіння і з позовом громадського
об'єднання "Футбольний клуб "Чайка" до товариства з обмеженою
відповідальністю "Фаворит про звільнення земельної ділянки,"
в с т а н о в и в:
у липні 2001 року товариство з обмеженою відповідальністю
"Фаворит" у господарському суді міста Севастополя пред'явило позов
до регіонального відділення Фонду державного майна України по
м. Севастополю, треті особи: громадське об'єднання "Футбольний
клуб "Чайка", товариство з обмеженою відповідальністю
"Севастопольський професійний футбольний клуб "Чайка-ВМС",
товариство з обмеженою відповідальністю "Стевія-Україна" про
визнання права власності. Оскільки арбітражним судом міста
Севастополя було розглянуто справу за позовом регіонального
відділення Фонду державного майна України по м. Севастополю до
громадського об'єднання "Футбольний клуб "Чайка" про витребування
майна з чужого незаконного володіння та визнання права державної
власності, але постановою Вищого господарського суду України від
18 жовтня 2001 року всі судові рішення по цій справі скасовано, а
справу передано на новий судовий розгляд, то ухвалою
господарського суду міста Севастополя від 19 листопада 2001 року
було об'єднано справу за позовом товариства з обмеженою
відповідальністю "Фаворит" до регіонального відділення Фонду
державного майна України по місту Севастополю про визнання права
власності, треті особи: громадське об'єднання "Футбольний клуб
"Чайка", товариство з обмеженою відповідальністю "Севастопольський
професійний футбольний клуб "Чайка-ВМС", товариство з обмеженою
відповідальністю "Стевія-Україна" та зустрічним позовом
регіонального відділення Фонду державного майна України по місту
Севастополю до товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит"
про витребування майна з чужого незаконного володіння зі справою
за позовом регіонального відділення Фонду державного майна Україні
по місту Севастополю до громадського об'єднання "Футбольний клуб
"Чайка" про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Ухвалою того ж суду від 8 січня 2002 року об'єднано зазначену
справу разом із справою за позовом громадського об'єднання
"Футбольний клуб "Чайка" до товариства з обмеженою
відповідальністю "Фаворит" про звільнення земельної ділянки.
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю
"Фаворит" обгрунтовувалися тим, що спірне майно належить позивачу,
оскільки він його придбав на підставі договору купівлі-продажу від
9 квітня 2001 року, укладеного із товариством з обмеженою
відповідальністю "Стевія-Україна". Регіональне відділення Фонду
державного майна України по місту Севастополю позов не визнало та
заявило зустрічний позов про витребування майна із чужого
незаконного володіння з тих підстав, що договір купівлі-продажу
від 9 квітня 2001 року не відповідає вимогам статей 48, 225
Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
та порушує право державної
власності на майно стадіону "Чайка".
Позовні вимоги громадське об'єднання "Футбольний клуб "Чайка"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит" мотивувало
тим, що згідно до статті 125 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
воно має право постійного користування спірною
земельною ділянкою, яку безпідставно використовує товариство.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 15 березня
2002 року, залишеним без змін постановою Севастопольського
апеляційного господарського суду від 28 травня 2002 року позов
регіонального відділення Фонду державного майна України по місту
Севастополю до громадського об'єднання "Футбольний клуб "Чайка"
задоволено, в позові товариству з обмеженою відповідальністю
"Фаворит" про визнання права власності - відмовлено.
Додатковим рішенням цього ж суду від 16 березня 2002 року
виділено в окреме провадження матеріали справи за позовом
громадського об'єднання "Футбольний клуб "Чайка" до товариства з
обмеженою відповідальністю "Фаворит" про звільнення земельної
ділянки.
Вказані судові рішення мотивовані тим, що спірне майно не
вибувало із державної власності, громадське об'єднання "Футбольний
клуб "Чайка" не мало законних підстав на свій розгляд
розпоряджатись цим майном, а товариство з обмеженою
відповідальністю "Фаворит" є недобросовісним набувачем спірного
майна.
Постановою Вищого господарського суду України від 16 жовтня
2002 року рішення господарського суду міста Севастополя від
15 березня 2002 року та постанова Севастопольського апеляційного
господарського суду від 28 травня 2002 року - скасовані. У позові
регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту
Севастополю про визнання права державної власності на майно
стадіону - відмовлено, в іншій частині позовних вимог про визнання
права державної власності на майно оздоровчої бази і його
витребування із чужого незаконного володіння провадження у справі
припинено, позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит"
про визнання права власності задоволено, в зустрічному позові
регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту
Севастополю відмовлено. Постанова мотивована тим, що спірне майно,
відповідно до діючого на час його передачі законодавства,
правомірно перейшло у власність громадського об'єднання
"Футбольний клуб "Чайка". Наступна передача цього майна від одних
осіб до інших була здійснена відповідно до вимог чинного
законодавства України.
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 12 грудня
2002 року за касаційними скаргами громадського об'єднання
"Футбольний клуб "Чайка" та регіонального відділення Фонду
державного майна України по місту Севастополю порушено провадження
з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського
суду України від 16 жовтня 2002 року, з мотивів її невідповідності
нормам матеріального і процесуального права та різного
застосування Вищим господарським судом України положень одного і
того ж закону в аналогічних справах.
У відзиві на касаційну скаргу товариство з обмеженою
відповідальністю "Фаворит" вважає, що касаційна скарга задоволенню
не підлягає.
У судовому засіданні представники регіонального відділення
Фонду державного майна України по місту Севастополю, громадського
об'єднання "Футбольний клуб "Чайка" та товариства з обмеженою
відповідальністю "Севастопольський професійний футбольний клуб
"Чайка-ВМС" висловились за задоволення касаційної скарги, а
представник товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит" - за
її відхилення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Стевія-Україна" не
використало наданого законом права на участь свого представника у
судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
позивача, відповідача і третіх осіб, обговоривши доводи касаційної
скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи і
рішення, які приймались судами в процесі її розгляду, суд вважає,
що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 4 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених
законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не
передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту
цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.
Цивільне законодавство, зокрема, передбачає виникнення
цивільних прав і обов'язків з адміністративних актів.
Постановою Ради Міністрів СРСР, Всесоюзної Центральної Ради
Професійних Спілок, Центрального комітету ВЛКСМ N 945
( v0945400-88 ) (v0945400-88)
від 2 серпня 1988 року "Про удосконалення
керівництва футболом, іншими ігровими видами спорту і додаткові
заходи по впорядкуванню утримання команд та спортсменів по
основним видам спорту" передбачалась можливість передачі
державними підприємствами спортивним клубам в оренду чи
безкоштовне користування будинків, приміщень, спортивних споруд,
обладнання, а також іншого майна, яке відноситься до основних
фондів.
Розпорядженням виконкому Севастопольської міської Ради
народних депутатів від 5 квітня 1990 року за N 160-р
науково-виробниче об'єднання "Мусон", якому належав стадіон,
зобов'язувалось вирішити питання про його передачу
футбольно-спортивному клубу "Чайка", який був створений цим же
розпорядженням як госпрозрахунковий клуб.
Наказом генерального директора науково-виробничого об'єднання
"Мусон" та постановою профспілкового комітету цього ж об'єднання
стадіон був переданий на баланс футбольно-спортивному клубу
"Чайка" безкоштовно.
Таким чином, на підставі вказаних вище нормативних актів між
науково-виробничим об'єднанням "Мусон" та футбольно-спортивним
клубом "Чайка" виникли правовідносини безоплатного користування
майном.
Порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій,
установ, будинків і споруд, при зміні форми власності, визначався
постановою Ради Міністрів України від 28 квітня 1980 року "Про
порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ,
будинків і споруд" ( 285-80-п ) (285-80-п)
, якою встановлювався лише сплатний
порядок передачі майна, і як виняток, про що вказано в пункті 9
зазначеної постанови, безоплатно могли передаватися кооперативним
та іншим громадським організаціям будинки і споруди у разі
неможливості передати їх у встановленому порядку.
При передачі спірного стадіону, який знаходився у державній
власності, вказаний порядок не застосовувався, що свідчить про те,
що зміни форми власності не відбулося і футбольно-спортивний клуб
"Чайка" власником стадіону не став.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 5
листопада 1991 року за N 311 ( 311-91-п ) (311-91-п)
"Про розмежування
державного майна України між загальнодержавною (республіканською)
власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць
(комунальною власністю)" до об'єктів комунальної власності не
передавались фізкультурно-спортивні об'єкти, що перебували у
відомчому підпорядкуванні. Вони були віднесені до
загальнодержавної (республіканської) власності.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції,
стадіон знаходився у володінні науково-виробничого об'єднання
"Мусон", яке підпорядковувалось Міністерству суднобудівної
промисловості СРСР, тобто знаходився у відомчому підпорядкуванні.
Декретом Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 року з
N 8-92 ( 8-92 ) (8-92)
"Про управління майном, що є у загальнодержавній
власності" було покладено на міністерства та інші підвідомчі
Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади
здійснення функцій щодо управління майном, що є у
загальнодержавній власності.
Указом Президента України від 19 лютого 1992 року за N 56/94
( 56/94 ) (56/94)
"Про єдину систему органів приватизації" створені
регіональні відділення Фонду державного майна України та
представництва Фонду державного майна України в районах і містах,
до яких відповідно до статті 3 Указу з моменту прийняття рішення
про приватизацію державного майна переходять функції управлінням
цим майном.
Таким чином, будь-які дії щодо розпорядження майном, яке
знаходилось у державній власності, могли бути вчинені тільки з
дозволу Фонду державного майна України в порядку, встановленому
законом.
Вищий господарський суд України на вказані вимоги закону
уваги не звернув та дійшов до неправильних висновків стосовно
того, що відчуження стадіону відбулося в рамках діючого
законодавства і тому він не може бути витребуваний від
добросовісного набувача.
За таких обставин, постанова Вищого господарського суду
України підлягає скасуванню, а постанова Севастопольського
апеляційного, господарського суду - залишенню в силі як законна та
обгрунтована.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 16 жовтня
2002 року у справі N 20-1/228-4/467 (20-7/070) скасувати.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 28 травня 2002 року залишити в силі.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Бізнес:законодавство та практика, 2003 р., N 12