ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
17.12.2002 Справа N 119/15-2001
Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів у
складі <...>:
за участю представників ВАТ "Фанг" - Котюка О.Б. та
Любарської Н.М.;
малого приватного підприємства "Архе" - Андрейка О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
малого приватного підприємства "Архе" на постанову Вищого
господарського суду України від 23 серпня 2002 року N 119/15-2001
у справі за позовом ВАТ "Фанг" до малого приватного підприємства
"Архе" про виселення відповідача з приміщення, В С Т А Н О В И В:
У лютому 2001 року ВАТ "Фанг" звернулось до арбітражного суду
Київської області з позовом до малого приватного підприємства
"Архе" про виселення відповідача з приміщення по вул. Леніна, 12 в
смт Димер Вишгородського району Київської області. Позовні вимоги
обґрунтовувались тим, що строк дії договору оренди від 1 серпня
1995 року, укладеного між сторонами, закінчився 1 серпня
1996 року. Загальні збори акціонерів ВАТ "Фанг" не давали згоди на
укладення цього договору. На момент подачі позову відповідач не
бажає ні продовжувати дію договору оренди і сплачувати орендну
плату, ні виселятися з вказаної будівлі, чим порушує вимоги ст. 48
Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
.
Справа розглядалась арбітражним судом Київської області
неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду Київської області від
29 серпня 2001 року позов задоволене. Виселено відповідача з
приміщення по вул. Леніна, 12 в смт Димер Вишгородського району
Київської області.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
25 липня 2002 року вищевказане рішення залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 23 серпня
2002 року N 119/15-2001 постанову Київського апеляційного
господарського суду від 25 липня 2002 року залишено без змін.
Це рішення та постанови мотивовані тим, що строк дії договору
оренди від 1 серпня 1995 року, укладеного між сторонами,
закінчився 1 серпня 1996 року. Після цього відповідач продовжував
користуватись приміщенням, оскільки заперечень з боку орендодавця
не надходило. У відповідності з вимогами ст. 260 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
позивач надіслав відповідачеві попередження про
відмову від продовження дії договору. За таких обставин договір
вважається розірваним і відповідач підлягає виселенню з будівлі.
Судами не взято до уваги твердження малого приватного підприємства
"Архе", що воно є належним власником приміщення, так як не було
надано доказів про відчуження позивачем майна відповідачу у
порядку, встановленому законодавством.
Ухвалою Верховного Суду України від 28 листопада 2002 року
порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови
Вищого господарського суду України від 23 серпня 2002 року
N 119/15-2001 за касаційною скаргою малого приватного підприємства
"Архе", де поставлено питання про скасування зазначеної постанови
Вищого господарського суду України, а також постанови Київського
апеляційного господарського суду від 25 липня 2002 року та рішення
господарського суду Київської області від 29 серпня 2001 року і
про відмову в задоволенні позову. Посилання зроблені на порушення
норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідача, пояснення представника малого
приватного підприємства "Архе", який підтримав доводи касаційної
скарги і просив її задовольнити, представника ВАТ "Фанг" -
Котюка О.Б., який заперечував проти цього, перевіривши матеріали
справи, Верховний Суд України дійшов висновку, що оскаржена
постанова Вищого господарського суду України підлягає скасуванню,
а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції з
таких підстав.
Приймаючи постанову, Вищий господарський суд України виходив
з того, що строк дії укладеного між сторонами договору оренди від
1 серпня 1995 року закінчився 1 серпня 1996 року. Після цього
відповідач продовжував користуватись приміщенням, оскільки
заперечень з боку орендодавця не надходило. Фактично належним
власником приміщення по вул. Леніна, 12 в смт Димер Вишгородського
району Київської області є ВАТ "Фанг". У відповідності з вимогами
ст. 260 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
позивач надіслав відповідачеві
попередження про відмову від продовження дії договору. За таких
обставин договір вважається розірваним і відповідач підлягає
виселенню з будівлі.
Проте, з такими висновками суду погодитись не можна у зв'язку
з наступним.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з свідоцтвом про
власність від 10 лютого 1995 року приміщення по вул. Леніна, 12 в
смт Димер Вишгородського району Київської області належить ВАТ
"Фанг" (а.с. 5-6).
1 серпня 1995 року сторони уклали договір оренди, за умовами
якого позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове
користування основні засоби Димерського філіалу ВАТ "Фанг"
(а.с. 8-9).
У той же час, у відповідності з випискою з протоколу N 3
зборів колективу акціонерів ВАТ "Фанг" від 20 серпня 1995 року
майно Димерської філії було передано на баланс малого приватного
підприємства "Архе". При цьому це рішення зборів акціонерів не
визнавалось судом недійсним. ВАТ "Фанг" передав відповідачу на
баланс це майно, що підтверджується відповідним актом
(а.с. 35, 44, 188).
Разом з тим, у матеріалах справи міститься акт про передачу в
оренду майна Димерської філії ВАТ "Фанг" малому приватному
підприємству "Архе" (а.с. 187).
Судами жодної інстанції не було дано оцінку цим суперечливим
даним.
Крім того, за договором купівлі-продажу від 20 серпня
1997 року, який на момент розгляду справи Вищим господарським
судом України не був визнаний недійсним, право власності на
вищевказане приміщення набуло селянсько-фермерське господарство
"Схід" (а.с. 46).
У матеріалах справи містяться довідки виконкому Димерської
селищної ради від 25 травня та 27 серпня 2001 року про те, що що
будівлю займає і використовує мале приватне підприємство "Архе"
(а.с. 83, 101, 102).
Але згідно з довідкою малого приватного підприємства "Архе"
від 13 серпня 2001 року зазначеним приміщенням користується
селянське-фермерське господарство "Схід" (а.с. 106).
Таким чином, суди не дали оцінку цим довідкам і фактично не
встановили, хто займає будівлю на момент розгляду спору.
Саме з метою встановлення цієї обставини позивач заявив суду
клопотання про залучення до участі в справі в якості відповідача
селянсько-фермерське господарство "Схід". Проте, це клопотання
було залишено без задоволення (а.с. 22-23, 123-124).
Мале приватне підприємство "Архе" заявляло суду клопотання
про залучення до участі в справі селянсько-фермерського
господарства "Схід" як третьої особи, що не заявляє самостійних
вимог (а.с. 27, 43).
Відповідно до ст. 27 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та п. 1.6.
роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 01-6/244
( v_244800-92 ) (v_244800-92)
від 25 лютого 1992 року з наступними змінами "Про
деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального
Кодексу України" допущення або притягнення третьої особи, яка не
заявляє самостійних вимог, до участі у справі вирішується ухвалою
до прийняття судом рішення. Суд зазначене вище клопотання не
задовольнив при прийнятті рішення по справі. Проте, згідно з
вимогами ст. 27 ГПК України він зобов'язаний був винести
відповідну ухвалу до прийняття рішення по справі (а.с. 123-124).
Аналіз вищенаведених даних свідчить про те, що судами
зроблено висновки на неповно з'ясованих обставинах, що вплинуло на
правильність застосування норм матеріального права, та прийнято
рішення, яке не відповідає вимогам процесуального закону і
стосується прав та обов'язків особи, яка не була залучена до
участі в справі. У зв'язку з цим постанова Вищого господарського
суду України, постанова Київського апеляційного господарського
суду та рішення господарського суду Київської області по справі
підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до
суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно з'ясувати, яка
юридична особа фактично займає приміщення і, в залежності від
встановленого, вирішити питання щодо залучення до участі в справі
селянсько-фермерського господарства "Схід" та, враховуючи
зазначені вище обставини і вимоги законодавства, вирішити спір
відповідно до закону.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу малого приватного підприємства "Архе"
задовольнити частково.
Постанову Вищого господарського суду України від 23 серпня
2002 року N 119/15-2001, постанову Київського апеляційного
господарського суду від 25 липня 2002 року та рішення
господарського суду Київської області від 29 серпня 2001 року
скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Вісник господарського судочинства, 2004 р., N 1