ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
10.12.2002 у справі N 12/104
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі <...>:
за участю представників:
Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного
банку - Загоруйка А.А., Кудрицького Р.П., Шарука О.Г.,
ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" -
Огненного А.Б.,
ЗАТ "Донгорбанк" - Мельникової О.С.,
розглянувши касаційну скаргу ЗАТ "Донгорбанк" на постанову
Вищого господарського суду України від 7 серпня 2002 р. у справі
за позовом ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені
Ілліча" до ЗАТ "Донгорбанк", Українського акціонерного
комерційного промислово-інвестиційного банку в особі Іллічівського
головного відділення в м. Маріуполі про стягнення 269 166,89 грн.,
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2001 р. ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат
імені Ілліча" звернулось до суду з позовом про стягнення з ЗАТ
"Донгорбанк" 269166,89 грн. збитків, посилаючись на те, що
останні були завдані в результаті безпідставного повернення банком
без виконання платіжної вимоги про безспірне списання коштів з
розрахункового рахунку його клієнта - Донецького
науково-виробничого об'єднання "Символ" на підставі наказу
арбітражного суду Донецької області від 22 березня 2000 р. на таку
ж суму.
ЗАТ "Донгорбанк" проти позову заперечував, стверджуючи, що
платіжна вимога позивача була повернена без виконання внаслідок
закінчення строку пред'явлення наказу арбітражного суду від
22 березня 2000 р. до виконання. Також відповідач посилався на
неправильне заповнення платіжного документа, відсутність
причинного зв'язку між діями банку та понесеними позивачем
збитками.
Іллічівське головне відділення в м. Маріуполі Українського
акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку
(обслуговуючий позивача банк, залучений у якості відповідача на
підставі ухвали господарського суду Донецької області від
25.12.2001 р.) проти позовних вимог заперечувало, посилаючись на
належне виконання своїх зобов'язань перед позивачем.
Рішенням господарського суду Донецької області від
25.02.2002 р. позов задоволено, з ЗАТ "Донгорбанк" стягнуто
269166,89 грн.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
10.04.2002 р. зазначене рішення скасовано, у позові відмовлено.
Постанова мотивована тим, що позивачем пропущено строк
пред'явлення наказу арбітражного суду до виконання, неправильно
заповнено платіжний документ та не доведено наявність причинного
зв'язку між діями банку та понесеними позивачем збитками.
Постановою Вищого господарського суду України від 7 серпня
2002 р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від
10.04.2002 р. скасовано з огляду на неправильну правову оцінку
судом обставин справи. Рішення господарського суду Донецької
області від 25.02.2002 р. залишено без змін.
7 листопада 2002 р. Верховним Судом України порушено
провадження за касаційною скаргою ЗАТ "Донгорбанк", у якій
ставиться питання про скасування постанови Вищого господарського
суду України від 7 серпня 2002 р. та залишення в силі постанови
Донецького апеляційного господарського суду від 10.04.2002 р. В
обгрунтування скарги зроблено посилання на неправильне
застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Вищий господарський суд України обгрунтовано скасував
постанову апеляційного суду, не погоджуючись з доводами
апеляційної інстанції, яка безпідставно дійшла висновку про
пропуск позивачем строку пред'явлення до виконання наказу суду та
про правомірність дій ЗАТ "Донгорбанк". Однак, залишивши без змін
рішення суду першої інстанції, касаційний суд не звернув уваги на
те, що воно постановлене з порушенням вимог чинного законодавства.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції та касаційний суд
правовою підставою задоволення позову вказали ст. 440 Цивільного
кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
, однак даний висновок не обгрунтували.
Рішення суду першої інстанції прийнято в результаті неповного
дослідження обставин справи, а суд касаційної інстанції цій
обставині, всупереч вимог ст. 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не дав належної правової оцінки.
Предметом доказування при розгляді даної категорії спорів є
наявність у поведінці відповідача по справі складу правопорушення.
Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про
протиправність повернення банком без виконання платіжної вимоги
позивача з доданими до неї наказом суду та ухвалою суду про
поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, які були
вчасно, відповідно до вимог чинного законодавства, направлені до
банку, з яким у позивача укладено договір на касово-розрахункове
обслуговування, а останнім для виконання - до банку, з яким
аналогічний договір укладено боржником.
Разом з тим, суд не дослідив, зокрема, наявність причинного
зв'язку між діями відповідача та завданими у результаті
невиконання рішення суду збитками, платоспроможність боржника -
клієнта ЗАТ "Донгорбанк" та питання категорії рахунку, з якого
стягувалась сума грошових коштів за наказом. Постановивши рішення
про задоволення позову за рахунок відповідача, суд не обгрунтував
наявність можливості списання суми коштів, зазначеної у наказі
суду, з рахунку самого боржника.
Дана обставина має істотне правове значення, оскільки вимогу
про списання коштів було пред'явлено в останній день дії наказу
суду.
У разі відсутності коштів на додаткових рахунках боржника на
момент надходження вимоги, у відповідності з абзацом 4 п.147
Інструкції "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті
України" (Інструкція N 7) ( v0204500-96 ) (v0204500-96)
, остання підлягала
поверненню без виконання. Вона могла бути виконана: повністю -
лише при наявності на день її надходження на додатковому рахунку
боржника всієї суми, стягнутої за рішенням суду; частково - в разі
наявності на додатковому рахунку частини коштів.
Судом першої інстанції не обгрунтовано висновок про
можливість виконання рішення суду про стягнення з ДНВО "Символ"
грошових коштів з його рахунку при умові, що платіжна вимога
позивача не була б повернута ЗАТ "Донгорбанк".
Таким чином, застосувавши принцип повного відшкодування
позивачу збитків, суд не дослідив питання про їх дійсний розмір,
завданий з вини відповідача.
Порушення вимог матеріального права, допущені судом при
розгляді справи, є підставою для скасування винесених судових
рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене та
вирішити спір з дотриманням вимог закону.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судова
палата П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу ЗАТ "Донгорбанк" задовольнити частково.
Постанову Вищого господарського суду України від 7 серпня
2002 р., постанову Донецького апеляційного господарського суду від
10.04.2002 р. та рішення господарського суду Донецької області від
25.02.2002 р. скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
першої інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Вісник господарського судочинства, 2004 р., N 1