Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.12.2002 року
Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів у
складі:
Головуючого судді,
суддів;
за участю представників:
позивача - присутній та відповідача - присутній,
розглянувши касаційну скаргу закритого акціонерного товариства
"ХХХ" (далі - Товариство) на постанову Вищого господарського суду
України від ХХ.08.2002 року № Х2,
встановив:
У червні 2001 року Товариство звернулося в арбітражний суд м.
Н-ська із позовом до закритого акціонерного товариства "YYY" (далі
-Компанія) про стягнення 13612 грн. 50 коп. У процесі розгляду
справи Товариство збільшило розмір позовних вимог на 20250 грн.
Позивач зазначав, що на підставі договору від ХХ.01.2000 року № Х9
ХХ грудня 2000 року за накладною № Х4 Компанія передала Товариству
медичне обладнання, яке ХХ грудня 2000 року за накладною № Х7
передано Товариством кінцевому споживачу - Ч-ському міському
перинатальному центру із стаціонаром (далі - Центр). Центр
пред'явив претензію у зв'язку з неналежною якістю поставленого
обладнання, зокрема, 6 столів лабораторних, 15 стільців медичних
та 2 мийок лабораторних, і повернув зазначене обладнання
Товариству. Посилаючись на положення статті 234 Цивільного кодексу
України ( 1540-06 ) (1540-06)
, Товариство вимагало від Компанії повернути
сплачену ним вартість поставленої продукції неналежної якості.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що медичне
обладнання було придбано у виробника відкритого акціонерного
товариства "ZZZ" спеціально для Товариства; обладнання Компанією
не розпаковувалось і не використовувалось. На думку відповідача,
Товариство не підтвердило належними засобами доказування факт
поставки продукції неналежної якості.
Рішенням господарського суду м. Н-ська від ХХ.10.2001 року,
залишеним без змін постановою Н-ського апеляційного господарського
суду від ХХ.04.2002 року, позов задоволене. Рішення вмотивовано
посиланням на пункт 5.2 договору від ХХ.01.2000 року № Х9, за
умовами якого Компанія узяла на себе виконання гарантійних
зобов'язань виробника обладнання. Суд послався також на висновок
товарознавчого дослідження від ХХ.10.2001 року, яке було проведено
на замовлення Товариства фахівцем Ч-ського науководослідного
інституту судових експертиз і підтвердило факт неналежної якості
обладнання.
Постановою Вищого господарського суду України від ХХ.08.2002 року
№ Х2 рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної
інстанції скасовано, у позові відмовлено. Посилаючись на статтю
234 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, Вищий господарський
суд України зазначив, що покупець, якому продано річ неналежної
якості, якщо її недоліки не були застережені продавцем, вправі
вимагати повернення вартості придбаної продукції лише у разі
розірвання укладеного договору. У постанові також зроблено
посилання на недоведеність позовних вимог.
ХХ листопада 2002 року Верховним Судом України за касаційною
скаргою Товариства порушено провадження з перегляду в касаційному
порядку постанови Вищого господарського суду України від
ХХ.08.2002 року № Х2. Касаційна скарга подана з мотивів
невідповідності оскарженої постанови обставинам справи,
неправильного застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників
позивача та відповідача, розглянувши доводи касаційної скарги
,перевіривши матеріали справи, Верховний Суд України вважає , що
касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
рішення
є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин. Оскаржена постанова Вищого
господарського суду України цим вимогам не відповідає.
Судами всіх інстанцій не було з'ясовано дійсну правову природу
договору від ХХ.01.2000 року № Х9, на якому ґрунтувалися позовні
вимоги позивача. Зазначений договір укладено між суб'єктами
підприємницької діяльності, а предметом договору є передача
медичного обладнання у власність покупця для використання у
підприємницькій діяльності. Частиною 2 статті 245 Цивільного
кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
визначено, що договір, укладений між
юридичними особами за їх розсудом, за яким одна сторона
зобов'язується передати другій стороні продукцію в строк, який не
збігається з моментом укладення договору, є договором поставки.
Права і обов'язки сторін у зв'язку з недоліками поставленої
продукції врегульовано статтями 248, 250 цього Кодексу
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відмовляючи в позові, Вищий господарський суд України на це уваги
не звернув та помилково застосував до спірних відносин положення
статті 234 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, якою
врегульовано права покупця у зв'язку з продажем йому речі
неналежної якості за договором купівлі-продажу. Враховуючи, що
мотиви, з яких скасовано рішення і постанову судів першої та
апеляційної інстанцій, ґрунтуються на неправильному застосуванні
норм матеріального права, оскаржена постанова Вищого
господарського суду України підлягає скасуванню.
Водночас не можуть бути залишені в силі скасовані нею судові
рішення, оскільки їх ухвалено без додержання вимог статті 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності.
Заперечуючи проти позовних вимог, Компанія, посилалася, зокрема,
на те, що факт поставки продукції неналежної якості не
підтверджено позивачем належними засобами доказування. Суд першої
інстанції цих доводів відповідача не перевірив, а суд апеляційної
інстанції обмежився посиланням на те що порушення вимог Інструкції
про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і
товарів народного споживання за якістю ( v0007400-66 ) (v0007400-66)
,
затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від
25.04.1966 року № П-7, не позбавляє покупця права заявляти
претензії щодо якості поставленої продукції. Зазначена Інструкція
( va007400-66 ) (va007400-66)
визначає порядок і строки приймання продукції і
товарів за якістю відповідно до пункту 45 Положення про поставки
продукції виробничо-технічного призначення та пункту 38 Положення
про поставки товарів народного споживання ( v0888400-88 ) (v0888400-88)
,
затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 року №
888, і підлягає застосуванню згідно з постановою Верховної Ради
України від 12.09.1991 року № 1545-ХН "Про порядок тимчасової дії
на території України окремих актів законодавства Союзу РСР"
( 1545-12 ) (1545-12)
. Оскільки подані позивачем письмові докази не
оцінювались судами на предмет їх відповідності встановленим
вимогам щодо порядку та строків приймання продукції, ухвалені ними
судові рішення не можуть вважатись законними та обгрунтованими
Враховуючи викладене, всі ухвалені у справі судові рішення
підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до
суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно і повно
розглянути всі обставини справи в їх сукупності та вирішити спір
відповідно до закону.
Керуючись статтями 111-17-111-21 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України
Постановив :
Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "XXX"
задовольнити частково.
Постанову Вищого господарського суду України ( sp06/106-1 ) (sp06/106-1)
від ХХ.08.2002 року № Х2, постанову Н-ського апеляційного
господарського суду від ХХ.04.2002 року та рішення
господарського суду м. Н-ська від ХХ.10.2001 року
скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду
першої інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.