Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.11.2002 року
Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів
судової палати у господарських справах у складі:
Головуючого судді,
суддів;
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
відкритого акціонерного товариства "Банк "ХХХ" на постанову Вищого
господарського суду України від ХХ серпня 2002 року у справі за
позовом відкритого акціонерного товариства "Банк "ХХХ" до
Державної податкової інспекції в Ч-ському районі м. Я-ськ про
визнання рішення недійсним суд,
встановив:
У червні 2001 року відкритим акціонерним товариством "Банк "ХХХ" у
арбітражному суді Н-ської області пред'явлено позов до Державної
податкової інспекції у Ч-ському районі м. Я-ськ про визнання
недійсним рішення про застосування та стягнення штрафних санкцій,
донарахованих сум податків, зборів та пені за порушення
податкового законодавства.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що при визначенні бази
оподаткування відповідачем не враховані фактичні валові витрати
філії банку, які складають 1232,8 тис. грн., а врахована тільки
сума страхового резерву, що відображена в декларації за четвертий
квартал 1999 року. Окрім цього, позивач стверджував, що ним були
занижені валові витрати за четвертий квартал 1999 року за статтею
"страхові резерви" на суму 663,7 тис. грн., що призвело до
переплати податків і, при врахуванні цієї суми, база оподаткування
з податку на прибуток була відсутня.
ДПІ в Ч-ському районі м. Я-ськ позовні вимоги не визнала,
посилаючись на те, що позивачем у 1999 році необгрунтоване
завищені валові витрати на суму 422 000 грн, та зменшені валові
доходи в сумі 159 800 грн., що призвело до заниження податку на
прибуток в сумі 174 540 грн.
Рішенням господарського суду Н-ської області від ХХ лютого 2002
року, залишеним без змін постановою Н-ського апеляційного
господарського суду від ХХ-ХХ червня 2002 року, позов задоволене,
з тих підстав, що згідно висновків судово-бухгалтерської
експертизи від 29 грудня 2001 року за №5307 при заповненні строки
22 Декларації про прибуток ( z0087-98 ) (z0087-98)
за 1999 рік Я-ська філія
відкритого акціонерного товариства "Банк "ХХХ" повинна була
відобразити створення, за рахунок валових витрат, страхового
резерву в сумі 1087,4 тис. грн. з урахуванням обмежень,
передбачених п.п. 12.2.3 п. 12.2 ст. 12 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
До того, ж висновки відповідача, що відображені в акті перевірки
від 25 травня 2001 року за №510 про заниження Я-ською філією
відкритого акціонерного товариства "Банк "ХХХ" оподаткованого
прибутку за період з 1 січня 1999 року по 31 грудня 2000 року на
суму 584 807 грн. не відповідають первинним документам та вимогам
діючих нормативних актів.
Постановою Вищого господарського суду України від ХХ серпня 2002
року зазначені судові рішення скасовані, позовну заяву залишено
без розгляду: Ухваливши таке рішення, суд виходив з того, що
позовна заява відкритого акціонерного товариства "Банк "ХХХ"
підписана директором Я-ської філії без достатніх повноважень.
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від ХХ жовтня 2002
року за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства
"Банк "ХХХ" порушено провадження з перегляду у касаційному порядку
постанови Вищого господарського суду України від ХХ серпня 2002
року, з мотивів її невідповідності нормам матеріального та
процесуального права і різного застосування Вищим господарським
судом України положень одного й того ж закону в аналогічних
справах.
В запереченні на касаційну скаргу ДПІ в Ч-ському районі м. Я-ськ
вважає постанову Вищого господарського суду України законною та
обгрунтованою .
В судовому засіданні представник відкритого акціонерного
товариства Банк "ХХХ" висловився за задоволення касаційної скарги,
а представник ДЩ у Ч-ському районі м. Я-ськ - за її відхилення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та
заперечення на неї, перевіривши матеріали справи і рішення, які
приймались судами в процесі її розгляду, суд вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 2 Закону України "Про внесення змін до
Арбітражного процесуального кодексу України" ( 2539-14 ) (2539-14)
від 21
червня 2001 року справи, віднесені до підсудності місцевих
господарських судів, провадження у яких порушено до набрання
чинності цим Законом ( 2539-14 ) (2539-14)
, розглядаються місцевими
господарськими судами, у першій інстанції відповідно до положень
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Таким чином, у суду першої інстанції не було підстав застосовувати
частину першу статті 54 Арбітражного процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
до спірних правовідносин на момент розгляду
справи.
Як вказано в частині першій статті 54 Господарського
процесуального кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
, діючого на час розгляду
справи, позовна заява подається до господарського суду в письмовій
формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або
його представником, прокурором чи його заступником, громадянином -
суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.
Позовна заява, як встановлено судом, підписана від імені позивача
директором філії, який діяв на підставі довіреності виданої
Головою правління позивача в межах своїх повноважень.
Таким чином, висновок Вищого господарського суду України про
залишення позовної заяви без розгляду з мотивів її невідповідності
вимогам частини першої статті 54 Арбітражного процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, неправильним.
За таких обставин постанова Вищого господарського суду України
підлягає скасуванню, а постанова Н-ського апеляційного
господарського суду - залишенню в силі, як законна та
обгрунтована.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд,
постановив:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України
від ХХ серпня 2002 року справі Х1 - скасувати. Постанову
Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ - ХХ червня
2002 року - залишити в силі.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.