ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
29.10.2002 N 8615-2/409С(02/216)
Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Зарічної районної ради в м. Суми на постанову Вищого
господарського суду України від 4 липня 2002 року N 8615-2/9/409С
у справі за позовом Зарічної районної ради в м. Суми до Сумської
міської ради (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, -
Ковпаківська районна рада в м. Суми) про визнання недійсним
рішення відповідача від 4 жовтня 2000 року "Про концепцію
територіального управління м. Суми", В С Т А Н О В И В:
У грудні 2001 року Зарічна районна рада в м. Суми звернулась
до господарського суду Сумської області із позовом до Сумської
міської ради (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, -
Ковпаківська районна рада в м. Суми) про визнання недійсним
рішення відповідача від 4 жовтня 2000 року "Про концепцію
територіального управління м. Суми". Позовні вимоги
обгрунтовувались тим, що спірне рішення не відповідає положенням
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
.
Рішенням господарського суду Сумської області від 28 грудня
2001 року пункти 1, 2 та 3 рішення Сумської міської ради від
4 жовтня 2000 року "Про концепцію територіального управління
м. Суми" визнано недійсними.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
5 березня 2002 року вищевказане рішення суду залишено без зміни.
Зазначені рішення та постанова мотивовані тим, що відповідач,
перевищивши свої повноваження, прийняв спірне рішення без
проведення референдуму, чим порушив вимоги, передбачені ч.5
ст. 140 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та абзацу 3 п.2 Розділу
V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
.
Постановою Вищого господарського суду України від 4 липня
2002 року N 8615-2/9/409С рішення господарського суду Сумської
області від 28 грудня 2001 року та постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 5 березня 2002 року
скасовано. У задоволенні позову відмовлено. Зроблені в постанові
висновки обгрунтовані тим, що спірне рішення відповідає вимогам
закону. Сумська міська рада діяла в межах наданих їй
законодавством повноважень.
Ухвалою Верховного Суду України від 10 жовтня 2002 року
порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови
Вищого господарського суду України від 4 липня 2002 року
N 8615-2/9/409С за касаційною скаргою Зарічної районної ради в
м. Суми, де поставлено питання про скасування зазначеної постанови
і припинення провадження у справі. Посилання зроблені на порушення
норм матеріального права та невідповідність оскарженої постанови
положенням Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Заслухавши доповідача, пояснення представника Зарічної
районної ради в м. Суми, який підтримав доводи касаційної скарги і
просив її задовольнити, представників Сумської міської ради та
Ковпаківської районної ради в м. Суми, котрі заперечували проти
цього, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд України дійшов
висновку, що оскаржену постанову Вищого господарського суду
України слід скасувати, а провадження у справі припинити з таких
підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що орган місцевого
самоврядування - Зарічна районна рада в м. Суми - звернувся до
господарського суду Сумської області із позовом до Сумської
міської ради про визнання недійсним рішення відповідача - також
органу місцевого самоврядування (а.с. 2-4).
Згідно з ч.10 ст. 59 Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
акти органів та посадових
осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності
Конституції ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
або законам України визнаються
незаконними в судовому порядку.
Таким чином, при розгляді цієї позовної заяви необхідно було
встановити, якому суду підвідомча справа - господарському чи
загальної юрисдикції.
Як вбачається з п.1 роз'яснення президії Вищого арбітражного
суду України N 02-5/62 ( v5_62800-96 ) (v5_62800-96)
від 8 лютого 1996 року з
подальшими змінами "Про деякі питання підвідомчості і підсудності
справ господарським судам", якщо в законодавчому акті
підвідомчість спорів визначена альтернативно: суду чи
господарському суду, або сказано про вирішення спору в судовому
порядку, господарському суду слід виходити з суб'єктного складу
учасників спору та характеру правовідносин, що визначені ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У відповідності з ч.2 ст. 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
до
господарського суду мають право звертатись, у тому числі державні
та інші органи, у випадках, передбачених законодавчими актами
України.
Пунктом 1 статті 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що
господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при
укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів
та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів
з підстав, зазначених у законодавстві.
Аналіз вищенаведених положень ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
свідчить, що справа про визнання недійсним акта буде підвідомча
господарському суду в тому випадку, коли суб'єктний склад
учасників відповідає ст. 1 ГПК України, а правовідносини, які
породжують, змінюють або припиняють оспорюваний акт, носять
господарський характер.
У даному випадку мають місце відносини не господарського
характеру, а відносини стосовно територіального управління
м. Суми, а саме відносно функціонування представницьких органів на
території Зарічного та Ковпаківського районів в м. Суми.
Згідно з ч.4 ст. 71 Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
органи та посадові особи
місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо
визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади,
інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та
організацій, які обмежують права територіальних громад,
повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Таким чином, ця справа підлягає розгляду судами загальної
юрисдикції, а не господарськими судами.
Оскільки суди першої, апеляційної та касаційної інстанції не
звернули увагу на викладені вище обставини і розглядали спір по
суті, Верховний Суд України вважає за необхідне припинити
провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, так як спір не підлягає вирішенню в господарських
судах України.
За таких обставин постанову Вищого господарського суду
України від 4 липня 2002 року N 8615-2/9/409С, постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 5 березня
2002 року та рішення господарського суду Сумської області від 28
грудня 2001 року слід скасувати, а провадження у справі припинити.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Зарічної районної ради в м. Суми
задовольнити частково.
Постанову Вищого господарського суду України від 4 липня
2002 року N 8615-2/9/409С, постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 5 березня 2002 року та рішення
господарського суду Сумської області від 28 грудня 2001 року
скасувати.
Провадження у справі припинити на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Бізнес:законодавство та практика, рік 2004, N 12