ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.10.2002 Справа N 17-3-23/01-10352 м. Київ
Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів у
складі:
Головуючого
суддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Акціонерного товариства закритого типу "ПЗ" на постанову Вищого
господарського суду України від 08.07.2002 року у справі за
позовом Акціонерного товариства закритого типу "ПЗ" до банку
соціального розвитку "УБ" в особі Одеської обласної філії про
визнання кредитного договору недійсним,
встановив:
06.12.2001 року АТЗТ "ПЗ" звернулось з позовом до АКБ "УБ" про
визнання недійсним кредитного договору № 23/98 від 16.03.1998
року, а 19.02.2002 року з додатковими позовними вимогами і про
припинення дії договору застави № 718 від 17.03.1998 року.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що кредитний договір,
укладений внаслідок помилки, що має суттєве значення із-за грубої
необережності АКБ "УБ" не повідомившого про можливі негативні
наслідки при укладенні кредитного договору на отримання іноземної
валюти -доларів США, є недійсним, у зв'язку з чим договір застави
№ 718 припиняє свою дію.
АКБ "УБ" проти позову заперечував з підстав його
необґрунтованості.
Рішенням господарського суду Одеської області від 6.03.2002 року
позов задоволене. Кредитний договір № 23/98 від 16.03.1998 року з
додатковими угодами до нього, укладений між АТЗТ "ПЗ" та АКБ "УБ"
в особі Одеської обласної філії визнано недійсним , а дію договору
застави № 718 від 17.03.1998 року припинено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
22.04.2002 року п. 3 рішення суду скасовано, а договір застави №
718 від 17.03.1998 року визнано недійсним. В іншій частині рішення
суду залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 8 липня 2002
року рішення суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій
скасовані. У позові відмовлено.
З жовтня 2002 року Верховним Судом України за касаційною скаргою
АТЗТ "ПЗ" порушено провадження з перегляду постанови Вищого
господарського суду України. Скарга мотивується різним
застосуванням Вищим господарським судом України одного й того ж
положення Закону в аналогічних справах та неправильним
застосуванням норм матеріального права.
Представник АТЗТ "ПЗ" висловилась на підтримку касаційної скарги,
а представники АКБ "УБ" проти скарги заперечують.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
сторін, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи Верховний Суд України вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами встановлено, що сторони уклали кредитний
договір № 23/98 від 16.03.1998 року, згідно з яким АТЗТ "ПЗ"
отримало у кредит 295,2 тис. доларів США на оплату обладнання та
холодильних прилавків за контрактами № 15/12 від 15.12.1997 року
та № 17/12 від 17.12.1997 року з Швейцарською фірмою "RQ".
Кредитний договір № 23/98 забезпечений договором застави № 718 від
17.03.1998 року.
Додатковими угодами № 3 від 10.09.1999 року, № 4 від 08.02.2000
року та № 5 від 25.11.2000 року заборгованість по
короткостроковому кредиту в сумі 233600 доларів США переведено в
довгостроковий кредит строком на 2 роки. Залишок боргу в сумі
222910,81 доларів США проконвертовано в національну валюту по
курсу НБУ станом на 08.02.2000 року і визначено строк погашення
кредиту по грудень 2001 року.
Тому висновки господарських судів про заявлення позову в межах
строку позовної давності визначених ст. 71 Цивільного кодексу
( 435-15 ) (435-15)
є обгрунтованими і законними.
Визнаючи недійсним кредитний договір № 23/98 та договір застави
від 17.03. 1998 року суди першої та апеляційної інстанції прийшли
до висновку, що кредитний договір на отримання іноземної валюти
був укладений внаслідок допущенної помилки АТЗТ "ПЗ", що має
суттєве значення в результаті грубої необережності АКБ "УБ" який
не попередив про наслідки росту курсу долара США відносно гривні.
Вищий господарський суд України обгрунтовано визнав цей висновок
помилковим.
Відповідно абз.1 розділу 1 та п. 9 Положення Національного банку
України "Про кредитування" ( v0246500-95 ) (v0246500-95)
затвердженого
постановою Правління НБУ № 246 від 28.09.1995 року, з наступними
змінами, далі Положення, суттєвими умовами кредитного договору є
надання банком позичальнику капіталу у грошовій формі на умовах
забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового
використання.
На підставі доручення загальних зборів АТЗТ "ПЗ" від 12 березня
1998 року (Протокол загальних зборів, а.с. 65) та заяви позивача
на отримання кредиту у доларах США, Одеська обласна філія АКБ "УБ"
у відповідності з п.20 Положення, з метою прогнозу ризику
неповернення кредиту позичальника, проаналізувала і вивчила його
діяльність, визначила кредитоспроможність та надала кредит в
іноземній валюті.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про підприємництво" ( 1121-14 ) (1121-14)
АТЗТ "ПЗ" веде свою підприємницьку діяльність на власний ризик з
метою отримання прибутку.
Вищий господарський суд України правильно зазначив, що
волевиявлення позивача збіглося з його дійсними намірами в угоді
на отримання кредиту у доларах США, тому коливання курсу долара
США до гривні не має суттєвого значення і не зазначає природу
угоди, тому не можна визнати як неправильне, перекручене уявлення
АТЗТ "ПЗ" про факти, обставини та наслідки при укладенні кредитної
угоди.
У відсутність ознак, обов'язкових для визнання недійсною угоди по
ст. 56 та вимог ст. 161 Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
щодо
виконання зобов'язань належним чином і в установлений строк
відповідно до вказівок закону, договору Вищий господарський суд
України обгрунтовано і законно скасував судові рішення судів
першої та апеляційної інстанції та відмовив у позові.
Керуючись ст. ст. 111-17, 111-18, 111-19, 111-20 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України,
постановив:
Касаційну скаргу АТЗТ "ПЗ" залишити без задоволення.
Постанову Вищого господарського суду України від 08 липня 2002
року ( sp02/1088-1 ) (sp02/1088-1)
залишити без змін.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.