20-7/1767 Спір про усунення перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями та стягнення збитків - Матеріали постанови ВСУ 05/052-2

У листопаді 2001 року ТОВ "Карамболь" звернулося до господарського суду м. Севастополь з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна Плюс" (далі - ТОВ "Фортуна Плюс") про усунення перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями та стягнення збитків у сумі 240 грн.

У позовній заяві вказувалось, що 11.11.2000 року сторонами укладено договір майнового піднайму нежитлових приміщень площею 260 кв. м у будинку N 7 по вул. Маяковського в м. Севастополі строком до 01.05.2001 року. Додатковою угодою до договору від 30.04.2001 року термін дії договору було продовжено до 01.11.2001 року, а додатковою угодою від 10.05.2001 року - до 01.11.2006 року. Проте 23.10.2001 року відповідач надіслав лист з пропозицією звільнити приміщення до 01.11.2001 року, посилаючись на закінчення строку дії договору. Відповідач чинить перешкоди у користуванні найомними приміщеннями, а саме: відключив їх від енерго- та водопостачання, перешкоджає доступу в хол, який знаходиться в спільному користуванні сторін. Внаслідок цих дій позивач позбавлений можливості здійснювати підприємницьку діяльність, несе збитки у вигляді неодержаних доходів. ТОВ "Карамболь" обґрунтовувало позовні вимоги посиланням на статті 162, 203, 214, 258 Цивільного кодексу України (1540-06) та статтю 48 Закону України "Про власність" (697-12) .

ТОВ "Фортуна Плюс" позов не визнавало і пред'явило зустрічний позов до ТОВ "Карамболь" про усунення перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями, виселення з нежитлових приміщень та стягнення 29 840 грн. заборгованості по найомній платі. В обґрунтування зустрічного позову ТОВ "Фортуна Плюс" посилалося на те, що додаткова угода від 10.05.2001 року сторонами не укладалася, строк дії договору піднайму закінчився 01.11.2001 року, ТОВ "Карамболь" було письмово повідомлено про необхідність звільнити найомні приміщення до зазначеного строку.

У відзиві на зустрічний позов ТОВ "Карамболь" заперечувало наявність заборгованості по найомній платі.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 08.01.2002 року у позові відмовлено; зустрічний позов задоволене в частині вимоги про усунення перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями, зобов'язано ТОВ "Карамболь" звільнити нежитлові приміщення площею 260 кв. м у будинку N 7 по вул. Маяковського в м. Севастополі; у решті вимог за зустрічним позовом відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд зазначив, що додаткову угоду до договору піднайму від 10.05.2001 року, на яку посилалося ТОВ "Карамболь", не була укладено. В обґрунтування цього висновку зроблено посилання на те, що на вимогу суду оригінал зазначеної додаткової угоди позивач не надав. Окрім того, постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 16.11.2001 року, винесена слідчим прокуратури Ленінського району м. Севастополя, містить дані про те, що за результатами дослідження підписів директора ТОВ "Карамболь" Ганич Н.М. на ксерокопіях додаткових угод від 30.04.2001 року та від 10.05.2001 року підписи на зазначених документах виконані різними особами. За цих обставин суд визнав встановленим, що строк дії договору майнового піднайму закінчився 01.11.2001 року, а тому у ТОВ "Карамболь" відсутні законні підстави для користування спірними приміщеннями.

Відмову у задоволенні майнових вимог ТОВ "Фортуна Плюс" за зустрічним позовом суд обґрунтував тим, що найомна плата сплачувалась ТОВ "Карамболь" своєчасно на підставі виставлених наймодавцем рахунків.

Севастопольський апеляційний господарський суд постановою від 12.02.2002 року зазначене рішення змінив, зустрічний позов задовольнив у повному обсязі вимог, стягнув з ТОВ "Карамболь" 29 840 грн. заборгованості по орендній платі, посилаючись на доведеність майнових вимог ТОВ "Фортуна Плюс". У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Проте, мотивуючи постанову, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що додаткова угода до договору піднайму від 10.05.2001 року сторонами не складалась і не підписувалась. У постанові зазначено, що цей висновок спростовується довідкою нотаріуса, який засвідчував вірність копії вказаної додаткової угоди, та довідкою Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в м. Севастополі від 18.01.2002 року N 10 щодо результатів дослідження підпису директора ТОВ "Фортуна Плюс" Карельського С.М. на ксерокопії вказаної додаткової угоди. Суд апеляційної інстанції не визнав доказової сили за додатковою угодою до договору піднайму від 10.05.2001 року з інших підстав, посилаючись, зокрема, на те, що замість директора ТОВ "Карамболь" Ганич Н.М. ця додаткова угода підписана невідомою особою.

Переглянувши постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.02.2002 року в касаційному порядку, Вищий господарський суд України не погодився з доводами суду апеляційної інстанції щодо зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції. Проте, зазначивши, що це не вплинуло на правильність висновку щодо прав і обов'язків сторін. Вищий господарський суд України постановою від 25.06.2002 року N 20-7/1767 залишив постанову суду апеляційної інстанції без змін.

19 вересня 2002 року Верховним Судом України за касаційною скаргою ТОВ "Карамболь" порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 25.09.2002 року N 20-7/1767. Касаційна скарга подана з мотивів виявлення різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах, невідповідності оскарженої постанови обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права. На підтвердження мотивів щодо неоднозначності застосування господарськими судами положені, статей 48 та 63 Цивільного кодексу України (1540-06) зроблено посилання на роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року N 02-5/111 (v_111800-99) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", оглядовий лист Вищого арбітражного суду України від 20.04.2001 року N 01-8/481 (v_481800-01) "Про деякі питання практики вирішення спорів про визнання угод недійсними", постанови Вищого арбітражного суду України від 30.03.2000 року N 04-1/11-5/177 та від 18.11.1997 року N 9/151-д (v_151800-97) .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди першої та апеляційної інстанцій по-різному оцінили доводи позивача і заперечення відповідача щодо факту укладення додаткової угоди від 10.05.2001 року до договору майнового піднайму від 11.11.2000 року, на яку посилалося ТОВ "Карамболь" в обгрунтування своїх вимог за позовом. Зокрема, суд апеляційної інстанції визнав помилковими мотиви судового рішення в тій частині, де суд першої інстанції зазначав про недоведеність існування вказаного письмового доказу в оригіналі. Оцінивши наявні у справі і додатково подані докази, суд апеляційної інстанції визнав встановленим, що додаткова угода від 10.05.2001 року, як документ, сторонами складалася та підписувалася.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції відхилив додаткову угоду від 10.05.2001 року як доказ заявлених позивачем вимог, посилаючись на те, що від імені директора ТОВ "Карамболь" Ганич Н.М. додаткову угоду підписано невстановленою особою. За цих обставин суд апеляційної інстанції визнав зазначену додаткову угоду неукладеною.

Такий висновок суду апеляційної інстанції не узгоджується з положеннями статті 63 Цивільного кодексу України (1540-06) щодо наслідків укладення угоди особою, не уповноваженою на це або з перевищенням повноважень. Настання таких наслідків закон ставить в залежність від того, чи було наступне схвалення угоди особою, від імені якої її укладено. Суд зазначених положень закону не врахував, дійсних правовідносин сторін не з'ясував, а тому ухвалена ним постанова не може вважатись законною та обгрунтованою.

Вищий господарський суд України не звернув уваги на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, і сам допустив порушення норм процесуального права, вийшовши за межі перегляду справи в касаційній інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 111-17 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Порушуючи зазначені вимоги процесуального закону, Вищий господарський суд України вдався до переоцінки доказів та зробив висновок про недоведеність обставини, яку суд апеляційної інстанції визнав встановленою.

Враховуючи суперечливі висновки судів щодо фактичних обставин справи та допущені ними порушення норм матеріального і процесуального права, всі ухвалені судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід виконати вимоги господарського процесуального законодавства щодо всебічного і повного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись статтями 111-17 - 111-21 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Верховний Суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Карамболь" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 25.06.2002 року N 20-7/1767 (n0036600-02) , постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.02.2002 року та рішення господарського суду м. Севастополя від 08.01.2002 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.