ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.10.2002 Справа N 8/890
Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів у
складі: <...>
за участю представників <...>
розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного
товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (далі - Комбінат)
на постанову Вищого господарського суду України від 05.05.2002 р.
N 8/890, В С Т А Н О В И В:
У грудні 2001 р. акціонерне товариство відкритого типу
"Свемон-Восток" (далі - Товариство) звернулося в господарський суд
Донецької області із позовом до Комбінату про стягнення 29660 грн.
29 коп. шляхом звернення стягнення зазначеної суми на майно
відповідача. У процесі розгляду справи позивач змінив розмір
позовних вимог і просив стягнути з відповідача 20722 грн. 00 коп.
У позовній заяві вказувалось, що за виконані в лютому,
березні та липні 1998 р. роботи на підставі договорів від
05.01.1998 р. N 466рк/2 та N 467рт/2 Комбінат не розрахувався в
повному обсязі, заборгувавши 20722 грн. Зазначена сума боргу була
визнана відповідачем у відповіді на претензію від 02.10.2000 р.
N 09-23/440пр.
Товариство двічі 21.11.2000 р. та 08.05.2001 р. пред'являло
до банку платіжні вимоги про списання у безспірному порядку
визнаної боржником суми. Платіжна вимога від 21.11.2000 р. N 3
була повернута банком 02.04.2001 р. з посиланням на ст. 19 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, а
платіжна вимога від 08.05.2001 р. повернута банком 22.05.2001 р. з
посиланням на введення мораторію на задоволення вимог кредиторів
згідно з ухвалою арбітражного суду Донецької області від
27.11.2000 р. у справі N 5/154-Б.
Відповідач позов не визнавав, посилаючись на те, що позивач
звернувся до суду по захист своїх прав з пропуском строку позовної
давності.
Рішенням господарського суду Донецької області від
20.02.2002 р. позов задоволене. Суд визнав позовні вимоги
доведеними і зазначив, що відповідно до ст. 32 Цивільного кодексу
( 1540-06 ) (1540-06)
юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями
належним їй на праві власності майном. Тому у разі невиконання
грошового зобов'язання через відсутність грошових коштів боржника,
стягнення може бути звернено на його майно. Суд не взяв до уваги
заперечення відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної
давності посилаючись на те, що претензія відповідачем була визнана
і між сторонами відсутній спір про право; фактично судом
розглядається питання про зміну способу виконання вже визнаного
права позивача на одержання з відповідача певної суми, а тому
строк позовної давності у такому разі не підлягає застосуванню.
Постановою Вищого господарського суду України від
05.06.2002 р. N 8/890 зазначене рішення залишено без змін.
19 вересня 2002 р. Верховним Судом України за касаційною
скаргою Металургійного комбінату порушено провадження з перегляду
в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України
від 05.06.2002 р. N 8/890.
У касаційній скарзі ставиться питання про скасування
постанови, передачу справи на новий розгляд до суду першої
інстанції з мотивів виявлення різного застосування Вищим
господарським судом України одного й того положення закону в
аналогічних справах. В обґрунтування мотивів касаційної скарги
щодо неоднозначного застосування господарськими судами положення
статей 71, 75, 76, 80 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
зроблено
посилання на постанову Вищого господарського суду України від
27.11.2001 р. у справі N 4/202.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
відповідача та позивача, розглянувши доводи касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи. Верховний Суд України вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Судом першої інстанції встановлено, що Комбінат заборгував
Товариству 20722 грн. за виконані в лютому, березні та липні
1998 р. роботи на підставі договору від 05.01.1998 р. N 467рт/2.
Відхиляючи заперечення Комбінату проти позову, які
обґрунтовувались посиланням на пропуск строку позовної давності,
суд виходив із того, що сторонами вживались заходи досудового
врегулювання спору, зазначена сума боргу визнавалась Комбінатом у
відповіді на претензію Товариства, між сторонами відсутній спір
про право, а тому позовна давність не повинна застосовуватись.
Проте такий висновок суду не ґрунтується на вимогах закону.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу
( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання припиняється виконанням, проведеним
належним чином. Тому за наявності встановленого судом факту
невиконання Комбінатом зобов'язань за договором від 05.01.1998 р.
N 467рт/2 щодо оплати вартості викопаних робіт висновок суду про
те, що між сторонами відсутній спір про право, є юридичне
неспроможним.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
захист
цивільних прав здійснюється в установленому порядку судом, а
статтями 72 і 73 цього Кодексу встановлені строки для захисту
права за позовом особи, право якої порушено. У спорах між
юридичними особами вчинення зобов'язаною особою дій, що свідчать
про визнання боргу, не перериває перебігу строку позовної
давності.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції неправильно
застосував норми матеріального права, порушив вимоги ст. 75
Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
щодо обов'язковості застосування
позовної давності, а суд касаційної інстанції на цю помилку уваги
не звернув.
За цих обставин всі ухвалені судові рішення підлягають
скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції. При новому розгляді справи суду слід застосувати
позовну давність та вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись статтями 111-17 - 111-21 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Металургійний комбінат "Азовсталь" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від
05.05.2002 р. N 8/890 та рішення господарського суду Донецької
області від 20.02.2002 р. скасувати, а справу передати на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.