СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
15.10.2002
Верховний Суд України, розглянувши у відкритому судовому
засіданні касаційну скаргу ВАТ "Азов" на постанову Вищого
господарського суду України від 2 січня 2002 р. ( sp02/475-1 ) (sp02/475-1)
у справі за позовом ДП "Завод ім. В.О.Малишева" до ВАТ "Азов"
про розірвання контракту у зв'язку із втратою господарського
інтересу та стягнення збитків з урахуванням індексу інфляції,
В С Т А Н О В И В:
6 грудня 2002 р. ДП "Завод ім. В.О.Малишева" звернулося з
позовом до ВАТ "Азов" про розірвання контракту у зв'язку із
втратою господарського інтересу та стягнення збитків.
Заявою від 16 травня 2001 р. позивач змінив підстави позову
та збільшив розмір позовних вимог про стягнення з відповідача
збитків з урахуванням індексу інфляції в сумі 621123,02 грн., 3%
річних у розмірі 8939,52 грн. та розірвання контракту від
26 серпня 1999 р. N 70 РТМ-1589дп (далі - контракт).
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що відповідач не виконав
зобов'язання за контрактом про постачання піддизельних рам,
необхідність у яких відпала із збігом часу.
Відповідач проти позову заперечував із тих підстав, що
позивач відмовився отримати виготовлену продукцію в обумовлені
контрактом строки, не повідомив свої реквізити, за якими
виготовлена продукція мала бути відправлена на його адресу.
Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
Останнім рішенням арбітражного суду Донецької області від
20 червня 2001 р. у позові відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
19 вересня 2001 р. рішення суду залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від
2 січня 2002 р. постанова апеляційного суду та рішення суду першої
інстанції скасовані, позов задоволено, стягнуто з ВАТ "Азов" на
користь ДП "Завод ім. В.О.Малишева" збитки з урахуванням індексу
інфляції у розмірі 621123,02 грн., 3% річних у сумі 89393,52 грн.
та визнано розірваним контракт.
За касаційною скаргою ВАТ "Азов" Верховним Судом України
19 вересня 2002 р. порушено касаційне провадження з перегляду
постанови Вищого господарського суду України від 2 січня 2002 р.
Касаційна скарга мотивується тим, що Вищий господарський суд
України неправильно застосував норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
дослідивши доводи касаційної скарги, розглянувши матеріали справи,
Верховний Суд України вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи судові рішення у справі, Вищий господарський суд
України зазначив, що у визначений п. 6.1 контракту ВАТ "Азов"
тривалий час піддизельні рами за якістю та за кількістю з належним
оформленням документів не передавав, що призвело до втрати
господарського інтересу позивачем, тому згідно з ч. 2 ст. 213 ЦК
( 1540-06 ) (1540-06)
внаслідок прострочення боржника виконання втратило
інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття
виконання і вимагати відшкодування збитків.
Проте з такими висновками погодитися не можна.
Господарськими судами встановлено, що 26 серпня 1999 р. між
сторонами укладено контракт на поставку ВАТ "Азов" (Продавець) 64
піддизельних рам ДП "Завод ім. В.О.Малишева" (Покупець). Форма
оплати рам - вексель на загальну суму 576000 грн.
Згідно з п. 5.1 контракту Продавець зобов'язаний поставити
рами на станцію призначення Покупця, а відвантаження рам здійснити
за вантажними реквізитами Покупця, який зобов'язаний повідомити їх
додатково, що є невід'ємною частиною контракту.
До повідомлення вантажних реквізитів Покупця рами перебувають
на відповідальному зберіганні у Продавця (п. 5.4 контракту).
Строк поставки рам - протягом 5 днів зі дня підписання
контракту.
Згідно зі ст. 161 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання мають
виконуватися належним чином і в установлений строк, відповідно до
вказівок закону, договору.
Продавець у перший день строку, зазначеного у п. 6.1
контракту, повідомив приписом у платіжній вимозі-дорученні Покупця
про наявність рам і їх перебування на відповідальному зберіганні
Продавця.
Покупець не повідомив Продавця про свої реквізити, обумовлені
в п. 7.2, як це передбачено п. 5.3 контракту. Не зробив цього і
після неодноразових телеграм Продавця у вересні, жовтні 1999 р.
про невиконання своїх зобов'язань.
Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано дійшли
висновку, що саме ДП "Завод ім. В.О.Малишева" у передбачений
контрактом строк не виконало свої зобов'язання, передбачені
п. 5.3, і відмовилось від отримання виготовленої продукції та не
повідомило свої реквізити, необхідні Продавцю для відправки
продукції на його адресу.
Відповідно до ст. 215 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
ДП "Завод
ім. В.О.Малишева" визнається таким, що прострочило виконання
зобов'язань за контрактом, тому що відмовилось прийняти
виготовлені піддизельні рами й не вчинило дій, без яких подальше
виконання ВАТ "Азов" контракту стало неможливим.
Контракт згідно з п. 14.1 діє з моменту його підписання та до
повного виконання обома сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до ч. 3 ст. 213 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
боржник не
визнається таким, що прострочив, поки зобов'язання не може бути
виконане внаслідок прострочення кредитора (ст. 215 ЦК), тому суди
першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано і законно відмовили в
задоволенні вимог про стягнення вартості рам, оплачених Покупцем
векселем у сумі 576000 грн., а ст. 214 ЦК не передбачено
нарахування індексу інфляції, стягнення збитків та 3% річних за
зобов'язаннями поставки піддизельних рам.
Отже, оскаржена постанова Вищого господарського суду України
ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального
права, а висновки щодо невірного застосування апеляційним судом
норм матеріального права, неврахування вимог ст. 165, частин 1 і 2
ст. 213, ст. 413 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
не відповідають фактичним
обставинам справи, є помилковими, тому підлягає скасуванню, а
обґрунтована і законна постанова апеляційного суду - залишенню в
силі.
Керуючись статтями 111-17, 111-18, 111-19, 111-20 ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ "Азов" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від
2 січня 2002 р. ( sp02/475-1 ) (sp02/475-1)
скасувати, а постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 19 вересня 2001 р. залишити в
силі.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Постанови Верховного Суду України та ВГСУ, рік 2004, N 2