ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
08.10.2002 N 25/1251
Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на
постанову Вищого господарського суду України від 13 червня 2002
року у справі за позовом Приватного підприємства "Експосплав" до
Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про
зобов'язання надати органу Державного казначейства висновок про
відшкодування податку на додану вартість В С Т А Н О В И В:
21.10.2001 року ПП "Експосплав" звернулось з позовом до ДПІ у
Печерському районі м. Києва про зобов'язання надати висновок про
відшкодування податку на додану вартість за квітень, травень,
червень 2001 року.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що за наслідками
господарської діяльності у квітні, травні, червні 2001 року
різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та сумою
податкового кредиту має від'ємне значення і відповідно до пп.
7.7.3 ст. 7, п.п. 8.1, 8.6 ст. 8 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підлягає відшкодуванню. Сума, не
відшкодована платнику податку у встановлений термін, вважається
бюджетною заборгованістю, на яку нараховуються проценти на рівні
120 % облікової ставки НБУ.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що
відшкодування податку на додану вартість у частині, що підлягає
зарахуванню на поточний рахунок платника податку, провадиться
відповідно до постанови Кабінету Міністрів України N 1270
( 1270-2001-п ) (1270-2001-п)
від 26.09.2001 року "Про впорядкування
відшкодування податку на додану вартість та розрахунків з
бюджетом".
Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.11.2001 року
позов задоволено частково. Зобов'язано ДПІ у Печерському районі м.
Києва у п'ятиденний строк надати до відділення Державного
казначейства у Печерському районі м. Києва висновок про
відшкодування ПП "Експосплав" суми податку на додану вартість у
розмірі 719999 грн. за квітень, травень, червень 2001 року та суми
процентів, нарахованих на бюджетну заборгованість у розмірі 8466,0
грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
03.04.2002 року рішення суду залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 13.06.2002
року постанова апеляційного суду залишена без змін.
29.08.2002 року за касаційною скаргою ДПІ у Печерському
районі м. Києва порушено касаційне провадження з перегляду
постанови Вищого господарського суду України від 13.06.2002 року.
Скарга мотивується різним застосуванням Вищим господарським судом
України одного й того ж положення закону в аналогічних справах.
Представники ДПІ у Печерському районі м. Києва Ткаченко О. Є.
і Сердюк Б. В. висловились на підтримку касаційної скарги.
ПП "Експосплав" не скористалось законним правом на участь їх
представника у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
сторін та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд України
вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи постанову Київського апеляційного суду від
03.04.2002 року без змін Вищий господарський суд України виходив з
того, що відповідно до вимог пп. 7.7.3 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
відповідач зобов'язаний
надати висновок про суми відшкодування ПДВ за квітень, травень,
червень 2001 року.
Проте з таким висновком погодитись не можна.
Судами при розгляді справи правильно встановлено, що за
наслідками господарської діяльності ПП "Експосплав" виникло
перевищення податкового кредиту над сумою податкового зобов'язання
за квітень 2001 року у розмірі 183687,00 грн., сума якого не була
відшкодована за наслідками податкового місяця у визначений пп.
7.7.3 ст. 7 та п. п. 8.1, 8.6 ст. 8 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
місячний термін з дня подачі
декларації та 30-денний строк з дня подання розрахунку експортного
відшкодування.
Відповідно до підпункта 7.7.3 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, у разі коли за
результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом
7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає
відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України
протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки
податкової декларації за звітний період. За бажанням платника
податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або
частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке
рішення платника податку відображається в податковій декларації.
Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних
грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в
установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі
казначейського чека, який приймається до негайної оплати
(погашення) будь-якими банківськими установами. Правила випуску,
обігу та погашення казначейських чеків встановлюються
законодавством.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у
цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму
бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120
відсотків облікової ставки Національного банку України,
встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії,
включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який
момент, після виникнення бюджетної заборгованості, звернутися до
суду з позовом про стягнення коштів з бюджету та притягнення до
відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному
відшкодуванні надмірно сплачених податків.
Таким чином, законом визначений порядок відшкодування
бюджетної заборгованості, яким не передбачено надання платнику
податку висновку про її наявність державними податковими
інспекціями.
Податковий орган відповідно до п. 5 Порядку відшкодування
податку на додану вартість ( z0263-97 ) (z0263-97)
, затвердженого наказом
Державної податкової адміністрації України та Головним управлінням
Державного казначейства України від 02.07.97 року, надає висновок
територіальному органу Державного казначейства України, а не
платнику податку, тому за своїм змістом позовні вимоги не
відповідають матеріально-правовим способам захисту порушеного
права, визначеного законом.
За таких обставин, постановлені по справі судові рішення
підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 111-17, 111-18, 111-19, 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:
касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва
задовольнити. Постанову Вищого господарського суду України від 13
червня 2002 року, постанову Київського апеляційного господарського
суду від 03.04.2002 року та рішення Господарського суду м. Києва
від 15.11.2001 року скасувати, а справу передати на новий розгляд
до суду першої інстанції.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Бізнес:законодавство та практика, 2003 р., N 16