ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.10.2002
м.Київ
Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів у
складі:
Головуючого
Суддів
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного комерційного банку "М"
на постанову Вищого господарського суду України від 26 червня 2002
року у справі № 13 за позовом АКБ "М" в особі Подільської філії до
ВАТ "ЛКЗ" про стящення суми, -
встановив:
У червні 2001 року АКБ "М" звернувся з позовом до ВАТ "ЛКЗ" про
стягнення 270010,92 грн.
Зазначав, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24
січня 1998 року № 75 ( 75-98-п ) (75-98-п)
та на виконання умов договору від
12 січня 2000 року № 06/15 АКБ "М", в особі директора Подільської
філії АКБ "М" були придбані переказні векселі за №№ 3217671851,
3217671852, 3217671853, 3217671854 на суму 200 000 грн., які були
емітовані Залізничним районним відділом Пенсійного фонду України у
м. Львові та акцептовані ВАТ "ЛКЗ".
29 листопада 2000 року Подільською філією АКБ "М" було пред'явлено
зазначені векселі до сплати. Оскільки станом на 4 травня 2001 року
відповідач за зазначеними векселями не розрахувався, позивач
просив стягнути на користь Подільської філії АКБ "М" борг у сумі
200 000 грн., відсотки, нараховані позивачем у відповідності до п.
5 ст. 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні" ( 2374-14 ) (2374-14)
у
розмірі 70 010,92 грн., а всього 270 010,92 грн.
10 липня 2001 року позивачем подана заява про зменшення розміру
позовних вимог, в якій він просив стягнути з відповідача 200 000
грн. основного боргу та 19 430,12 грн. відсотків, а всього 219
430,16 грн.
Відповідач проти позову заперечив і подав зустрічний позов про
визнання недійсним акцепту векселів №№ 3217671851, 3217671852,
3217671853, 3217671854 з тих підстав, що вони акцептовані
неуповноваженою особою.
Постановою Вищого господарського суду України від 26 червня 2002
року залишено без змін постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 4 лютого 2002 року, якою скасовано рішення
господарського суду Львівської області від 10 жовтня 2001 року в
частині задоволення позову АКБ "М" та повністю відмовлено у
позові.
Ухвалою Верховного Суду України від 29 серпня 2002 року порушено
провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого
господарського суду України від 26 червня 2002 року.
Залишаючи без зміни постанову апеляційного суду, Вищий
господарський суд України виходив з того, що АКБ "М" за договором
інкасування переказних векселів не набув всіх прав, що випливають
із переказного векселя, оскільки за передорученим індосаментом
"Валюта на інкасо" передаються тільки певні права, передбачені
договором на інкасування та Положенням про операції банків з
векселями, затвердженим постановою Національного банку України від
28 травня 1999 року № 258 ( v0258500-99 ) (v0258500-99)
.
Проте з таким висновком погодитись не можна з наступних підстав.
Судами встановлено, що АКБ "М" на підставі договору інкасування
переказних векселів, укладеного 12 січня 2000 року з Львівським
обласним управлінням Пенсійного фонду України, отримані переказні
векселі, якими у відповідності до Порядку погашення заборгованості
підприємств, установ та організацій із збору на обов'язкове
пенсійне страхування шляхом оформлення її векселями, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 1998 року № 75
( 75-98-п ) (75-98-п)
, оформлена заборгованість ВАТ "ЛКЗ" і ці векселі були
акцептовані трасатом.
Встановивши ці обставини, суди мали взяти до уваги, що 6 січня
2000 року для України набула чинності Женевська конвенція 1930
року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі
та прості векселі, який згідно ст. 9 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
став частиною національного законодавства і
відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про міжнародні договори"
( 3767-12 ) (3767-12)
та Законів України про приєднання до Женевської
конвенції 1930 року підлягав обов'язковому застосуванню, уданому
спорі.
Згідно ст. ст. 12, 14 Уніфікованого закону ( 995_009 ) (995_009)
індосамент
повинен бути безумовним і переносити всі права, що випливають із
переказного векселя.
Тому незаконним є висновок суду, що АКБ "М", отримавши переказні
векселі за передорученим індосаментом "валюта на інкасо" не набув
прав, передбачених ст. 47 Уніфікованого закону ( 995_009 ) (995_009)
.
Відповідно до ст. 18 Уніфікованого закону ( 995_009 ) (995_009)
держатель
може здійснювати всі права, що випливають із переказного векселя,
якщо індосамент містить застереження "валюта до отримання", "на
інкасо", "за дорученням" або будь-яке інше застереження, що має на
увазі просте доручення, але індосувати цей вексель він може тільки
у порядку передоручення.
У зв'язку з цим висновок про те, що платіж за спірними переказними
векселями не може бути здійснений за наказом АКБ "М" є
безпідставним.
Тому постанову Вищого господарського суду України, постанову
апеляційного господарського суду та рішення місцевого
господарського суду слід скасувати, а справу передати на новий
розгляд суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 111-17, 111-19, 111-20 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
постановив:
Касаційну скаргу АКБ "М" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 26 червня 2002
року, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 4
лютого 2002 року та рішення господарського суду Львівської області
від 10 жовтня 2001 року скасувати, а справу направити на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.