ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                            ПОСТАНОВА

                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17.09.2002                                       Справа N 14/603

                              м.Київ

Верховний Суд   України  на  спільному  засіданні  колегій  суддів

судової палати у господарських справах у складі:

Головуючого

Суддів

розглянувши у   відкритому  судовому  засіданні  касаційну  скаргу

відкритого  акціонерного  товариства  "ДШО"  на  постанову  Вищого

господарського  суду  України  від 11 червня 2002 року у справі за

позовом відкритого акціонерного товариства "ДШО" до  товариства  з

обмеженою  відповідальністю "УАП" та Командитного товариства "ПКІ"

про визнання простих векселів недійсними,

                            встановив:

У жовтні  2001р.  відкритим  акціонерним   товариством   "ДШО"   в

господарському  суді  м.  Києва  пред'явлено позов до ТОВ "УАП" та

Командитного  товариства  "ПКІ"  про  визнання  простих   векселів

недійсними.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що спірні векселі були видані

з метою переоформлення загальної  заборгованості,  що  включала  і

суму  штрафних  санкцій,  крім  того,  при  видачі  векселів  були

порушені  положення  законодавства,  чинного  на   момент   видачі

векселів, а аме, спірні векселі були видані не в рахунок оплати за

поставлену продукцію, виконані роботи, надані послуги.

Рішенням господарського суду м.  Києва від 15.11.2001р., залишеним

без змін постановою Київського апеляційного суду від 12.02.2002р.,

позов задоволене з тих підстав,  що  відповідно  до  п.2.1  Правил

виготовлення та використання вексельних бланків,  п.5 ст.24 Закону

України "Про підприємства  України"  ( 887-12  ) (887-12)
          векселі  можуть

видаватися  лише  для  оплати  за  поставлену продукцію,  виконані

роботи та надані послуги.

Оскаржуваною постановою Вищого  господарського  суду  України  від

11.06.2002р.  скасовано всі рішення по справі № 84/603 та в позові

відмовлено.

Постанова мотивована тим,  що згідно  ст.21  Закону  України  "Про

цінні  папери  і  фондову  біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
         та п.2 Положення про

переказний та простий вексель,  оспорюванні  векселі  заповнені  з

дотриманням  всіх  вимог закону і містять всі необхідні реквізити,

тому немає підстав для визнання їх недійсними.

Ухвалою колегії суддів  Верховного  Суду  України  від  15  серпня

2002р.  за  касаційною  скаргою відкритого акціонерного товариства

"ДШО" порушено  провадження  з  перегляду  у  касаційному  порядку

постанови  Вищого господарського суду України від 11.06.2002 року,

з підстав неправильного застосування норм матеріального  права  та

різного  застосування  Вищим  господарським судом України положень

одного й того ж закону в аналогічних справах.

В судовому   засіданні   представник    відкритого    акціонерного

товариства  "ДШО"  висловився  за  підтримку касаційної скарги,  а

представник Командитного товариства - за її відхилення.

Товариство з  обмеженою  відповідальністю  "УАП"  не   використало

наданого права на участь свого представника в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь  судді-доповідача,  представників  позивача та

відповідача,  обговоривши доводи касаційної скарги та  перевіривши

матеріали справи і судові рішення, які приймались судами в процесі

її розгляду,  Верховний Суд України вважає,  що  касаційна  скарга

задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про цінні папери і фондову

біржу" ( 1201-12  ) (1201-12)
        ,  вексель  -  цінний  папір,  який  засвідчує

безумовне   грошове   зобов'язання  векселедавця  сплатити,  після

настання  строку,   визначену   суму   грошей   власнику   векселя

(векселедержателю).

Випускаються такі види векселів: простий і переказний.

Простий вексель містить такі реквізити:

а) найменування - "вексель";

б) просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму;

в) зазначення строку платежу;

г) зазначення місця, в якому повинен здійснюватись платіж;

д) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути

здійснений;

е) дату і місце складання векселя;

є) підпис того, хто видає документ (векселедавця).

Переказаний вексель повинен містити крім реквізитів,  передбачених

у пунктах "а",  "в-є" частини третьої цієї статті, також: просту і

нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну  суму;  найменування

того, хто повинен платити (платника).

Документ, у якому відсутній будь-який  з  реквізитів,  вказаних  у

частинах третій і четвертій цієї статті, відповідно для простого і

переказного  векселів,  не  має  сили  простого  або   переказного

векселя.

Таким чином,  встановивши,  що   спірні   векселі   заповненні   з

дотриманням  всіх  вимог,  передбачених  статтею 21 Закону України

"Про  цінні  папери  і  фондову  біржу"   ( 1201-12   ) (1201-12)
        ,   Вищий

господарський  суд України дійшов до правильного та обгрунтованого

висновку про те, що підстави для визнання їх недійсними відсутні.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями  111-17  - 111-20 Господарського процесуального

кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Верховний Суд України,

                           постановив:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "ДШО" залишити

без задоволення.

Постанову Вищого  господарського  суду  України від 11 червня 2002

року ( sp14/064-1 ) (sp14/064-1)
         залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.