ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.09.2002 Справа N 2/232
м. Київ
Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів у
складі:
Головуючого
Суддів
за участю представників позивача - присутній, відповідача -
присутній,
розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"ДБ" (далі - ОБ) на постанову Вищого господарського суду України
від 04.04.2002 року № 2,
встановив:
У квітні 2001 року відкрите акціонерне товариство
енергопостачальна компанія "Ч" (далі - Товариство) пред'явило до
господарського суду м. Києва позов до ОБ про відшкодування збитків
в сумі 1688176 грн. 09 коп.
У позовній заяві вказувалось, що у вересні та жовтні 2000 року
кошти за спожиту електроенергію, які надійшли на розподільчий
рахунок Товариства, були повністю перераховані ОБ на розподільчий
рахунок оптового енергопостачальника без врахування алгоритмів
розподілу коштів, встановлених постановами Національної комісії
регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ) від 27.08.2000
року № 896 ( v0896227-00 ) (v0896227-00)
та від 27.09.2000 року № 1019
( v1019227-00 ) (v1019227-00)
відповідно 26,50% та 26,07%. На думку позивача, ОБ
були порушені вимоги Закону України "Про електроенергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, Закону України "Про природні монополії" ( 1682-14 ) (1682-14)
та постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2000 року № 1136
"Про врегулювання відносин на оптовому ринку електричної енергії
України" ( 1136-2000-п ) (1136-2000-п)
. Внаслідок незаконних дій ОБ Товариство
не одержало за встановленими алгоритмами 1688176 грн. 09 коп.;
зазначена сума є збитками позивача і підлягає відшкодуванню на
підставі статті 203 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
ОБ позов не визнавав, посилаючись на те, що при перерахуванні
коштів з розподільчого рахунку Товариства на розподільчий рахунок
оптового постачальника електроенергії керувався постановами НКРЕ
від 28.08.2000 року № 897 "Про перерахування коштів на виконання
постанови КМУ" ( v0897227-00 ) (v0897227-00)
, від 30.08.2000 року № 905 "Про
перерахування коштів на виконання розпорядження КМУ"
( v0905227-00 ) (v0905227-00)
та від 19.09.2000 року № 975 "Про алгоритм
перерахування коштів" ( v0975227-00 ) (v0975227-00)
. Відповідач вказував, що
відповідно до статті 11 Закону України "Про електроенергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
НКРЕ є органом державного регулювання діяльності в
електроенергетиці і її рішення є обов'язковими для виконання
підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, які
діють на оптовому ринку електроенергії. Відповідач заперечував, що
в його діях є склад цивільного правопорушення, оскільки умов
укладеного з Товариством договору ОБ не порушував, розрахункове
обслуговування розподільчого рахунку Товариства здійснював
своєчасно, додержуючись вимог Закону України "Про
електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, постанови Кабінету Міністрів
України від 19.07.2000 року № 1136 "Про врегулювання відносин на
оптовому ринку електричної енергії України" ( 1136-2000-п ) (1136-2000-п)
та
зазначених постанов НКРЕ.
Арбітражний суд м. Києва рішенням від 28.04.2001 року позов
задовольнив. Рішення вмотивовано тим, що всупереч вимогам статті
15-1 Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
ОБ не
перерахував кошти в сумі 1688176 грн. 09 коп. з розподільчого
рахунку Товариства на його поточний рахунок за алгоритмами,
встановленими постановами НКРЕ від 27.08.2000 року № 896
( v0896227-00 ) (v0896227-00)
та від 27.09.2000 року № 1019 ( v1019227-00 ) (v1019227-00)
.
Замість цього на підставі постанов НКРЕ від 28.08.2000 року № 897
( v0897227-00 ) (v0897227-00)
, від 30.08.2000 року № 905 ( v0905227-00 ) (v0905227-00)
та від
19.09.2000 року № 975 ( v0975227-00 ) (v0975227-00)
всі кошти, що надійшли на
розподільчий рахунок Товариства, були перераховані ОБ на
розподільчий рахунок оптового постачальника електроенергії
(державного підприємства "ЕР"). Суд визнав, що постанови НКРЕ від
28.08.2000 року № 897 ( v0897227-00 ) (v0897227-00)
, від 30.08.2000 року № 905
( v0905227-00 ) (v0905227-00)
та від 19.09.2000 року № 975 ( v0975227-00 ) (v0975227-00)
не
відповідають положенням статті 15і зазначеного Закону і Порядку
визначення відрахувань коштів на поточні рахунки
енергопостачальників електричної енергії за регульованим тарифом
та на розподільчий рахунок оптового постачальника електричної
енергії, затвердженого постановою НКРЕ від 18.08.2000 року № 861
( v0861227-00 ) (v0861227-00)
, а тому не підлягають застосуванню. За цих
обставин суд дійшов висновку, що ОБ, не виконавши своїх
зобов'язань щодо перерахування коштів з розподільчого рахунку
Товариства відповідно до вказівок закону, порушив вимоги статті
161 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, і повинен відповідати
за завдані позивачу невиконанням зобов'язання збитки.
Постановою голови арбітражного суду м. Києва від 13.06.2001 року,
постановою Київського апеляційного господарського суду від
25.12.2001 року та постановою Вищого господарського суду України
від 04.04.2002 року № 2 зазначене рішення залишено без змін.
13 червня 2002 року Верховним Судом України за касаційною скаргою
ОБ порушено провадження з перегляду в касаційному порядку
постанови Вищого господарського суду України від 04.04.2002 року
№ 2.
У касаційній скарзі ставиться питання про скасування всіх судових
рішень у даній справі та передачу справи на новий розгляд до суду
першої інстанції. Касаційна скарга обґрунтовується посиланням на
неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема
положень Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
,
постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2000 року № 1136
"Про врегулювання відносин на оптовому ринку електричної енергії
України" ( 1136-2000-п ) (1136-2000-п)
, нормативних актів Національного банку
України -
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
відповідача та позивача, розглянувши доводи касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи, Верховний Суд України вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 92 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
засади організації та експлуатації енергосистем
визначаються виключно законом. Таким є Закон України від
16.10.1997 року № 575/97-ВР "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
.
Зазначений Закон згідно із Законом України від 22.06.2000 року
№ 1821-ІІІ ( 1821-14 ) (1821-14)
було доповнено статтею 15-1, якою
встановлено порядок проведення розрахунків на оптовому ринку
електричної енергії. Цей порядок передбачає, що для проведення
розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної енергії
України та спожиту електричну енергію енергопостачальники, що
здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної
енергії на закріпленій території (далі - енергопостачальники), їх
відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної
енергії (далі -оптовий постачальник) відкривають в установах
уповноваженого банку розподільчі рахунки (згідно із Законом
України від 10.01.2002 року № 2921-ІІІ ( 2921-14 ) (2921-14)
слова
"розподільчі рахунки" та "розподільчий рахунок" замінено словами
"поточні рахунки із спеціальним режимом використання" та "поточний
рахунок із спеціальним режимом використання" у відповідних
відмінках). Такі рахунки призначені для накопичення коштів,
отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з
учасниками оптового ринку електричної енергії. Кошти з
розподільчих рахунків енергопостачальників перераховуються згідно
з алгоритмом оптового ринку електричної енергії виключно на
розподільчий рахунок оптового постачальника, поточний рахунок
підприємства, яке здійснює передачу електричної енергії місцевими
(локальними) електричними мережами та поточний рахунок
електропостачальника.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2000 року № 1136
( 1136-2000-п ) (1136-2000-п)
затверджено Порядок визначення уповноваженого
банку, в якому відкриваються розподільчі рахунки для зарахування
коштів за електричну енергію та Порядок і терміни відкриття
розподільчих рахунків для зарахування коштів за електричну
енергію. Постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2000 року
№ 1137 ( 1137-2000-п ) (1137-2000-п)
уповноваженим банком, який обслуговує
розподільчі рахунки учасників оптового ринку електричної енергії,
було визначено Ощадний банк України, а згодом постановою Кабінету
Міністрів України від 29.11.2001 року № 1592 ( 1592-2001-п ) (1592-2001-п)
-
Промінвестбанк.
Судом першої інстанції встановлено, що у вересні та жовтні 2000
року ОБ не перерахував суму 1688176 грн. 09 коп. з розподільчого
рахунку Товариства на його поточний рахунок за алгоритмами,
встановленими постановами НКРЕ від 27.08.2000 року № 896
( v0896227-00 ) (v0896227-00)
та від 27.09.2000 року № 1019 ( v1019227-00 ) (v1019227-00)
.
Суд не взяв до уваги посилання ОБ на інші постанови НКРЕ - від
28.08.2000 року № 897 ( v0897227-00 ) (v0897227-00)
, від 30.08.2000 року № 905
( v0905227-00 ) (v0905227-00)
та від 19.09.2000 року № 975 ( v0975227-00 ) (v0975227-00)
якими
уповноважений банк за певних умов призначення платежів
зобов'язувався всі кошти, які надходять на розподільчі рахунки
енергопостачальників, перераховувати на додатковий розподільчий
рахунок оптового постачальника. Задовольняючи позов, суд виходив
із того, що зазначені постанови не відповідають законодавству
України, не встановлюють алгоритм оптового ринку електричної
енергії, а тому, застосувавши ці постанови, ОБ порушив свої
зобов'язання перед Товариством та заподіяв йому збитки.
З такими висновками суду погодилися суди апеляційної та касаційної
інстанцій. Проте цих висновків суд дійшов без з'ясування дійсних
правовідносин сторін, їх прав і обов'язків за законом та
договором.
Відповідно до статей 4, 5, 11 Закону України "Про природні
монополії" ( 1682-14 ) (1682-14)
, статті 11 Закону України "Про
електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, Схеми організації та взаємодії
центральних органів виконавчої влади, затвердженої Указом
Президента України від 15.12.1999 року № 1573/99 ( 1573/99 ) (1573/99)
,
Національна комісія регулювання електроенергетики України (НКРЕ) є
центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, на
який покладено регулювання діяльності суб'єктів природних
монополій у сфері електроенергетики та господарюючих суб'єктів, що
діють на суміжних ринках, а також виконання інших функції
відповідно до законодавства. НКРЕ бере участь у регулюванні
платіжно-розрахункових відносин оптового ринку електроенергії, і
зокрема встановлює алгоритм оптового ринку електричної енергії -
порядок розподілу _ уповноваженим банком коштів з розподільчих
рахунків без платіжних доручень (статті 1, 11, 12 Закону України
"Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
).
Враховуючи законодавче визначений правовий режим розподільчих
рахунків оптового ринку електричної енергії, слід погодитись з
викладеними в пункті 3.1 мотивувальної частини рішення
Конституційного Суду України від 12.02.2002 року № З-рп/2002
(справа про електроенергетику) висновками про те, що за своїми
функціями уповноважений банк неправомочний на власний розсуд
користуватися і розпоряджатися майном учасників Договору між
членами оптового ринку електроенергії від 15.11.1996 року
(сторонами у цьому Договорі є виробники та постачальники
електричної енергії) і не стає суб'єктом права власності,
здійснюючи операції з їхніми коштами. Ці правомочності залишаються
за юридичними особами, які діють на енергоринку, оскільки кошти
надалі перебувають в їхньому володінні і вони не втрачають
можливості визначати юридичну і фактичну долю належної їм частки.
У разі виникнення стосовно платежів спірних питань їх можуть
вирішувати такі внутрішні, функціонально адаптовані до специфіки
енергетичної галузі структури, як постійно діюча відомча
Арбітражна комісія, Рада оптового ринку, загальні щорічні або
позачергові збори суб'єктів зазначеного Договору, НКРЕ, що мають
повноваження і юридичні ресурси. В разі необхідності будь-який
суб'єкт таких відносин може захистити свої інтереси також в
судовому порядку. Ці майнові відносини є, по суті, складовою
частиною особливих виробничих відносин.
Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових
підстав для відповідальності ОБ у спірних відносинах без
врахування положень частини 4 та 6 статті 15 Закону України "Про
підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
, відповідно до яких у разі видання
державним чи іншим органом акта, який не відповідає його
компетенції або вимогам законодавства підприємець має право
звернутися до суду з заявою про визнання такого акта недійсним.
Збитки, завдані підприємцю внаслідок виконання вказівок державних
чи інших органів або їх службових осіб, що призвели до порушення
прав підприємця, а також внаслідок неналежного здійснення такими
органами чи їх службовими особами передбачених законодавством
обов'язків щодо підприємця, підлягають відшкодуванню цими
органами. Аналогічні за змістом положення містяться в статті 27
Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
, статтях
15, 20 Закону України "Про природні монополії" ( 1682-14 ) (1682-14)
.
Вказаних норм матеріального права суд першої інстанції не
застосував, а суди апеляційної та касаційної інстанцій на це уваги
не звернули. Натомість, перевіряючи юридичну оцінку обставин
справи, Вищий господарський суд України вмотивував оскаржену
постанову посиланням на законодавство, яке не було чинним на
момент виникнення цих обставин - Закон України від 05.04.2001 року
№ 2346-III "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні"
( 2346-14 ) (2346-14)
та Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в
національній валюті ( z0368-01 ) (z0368-01)
, затверджену постановою Правління
Національного банку України від 29.03.2001 року № 135.
Оскільки помилкове застосування судом норм процесуального та
матеріального права призвело до неправильного вирішення спору, всі
ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа -
передачі на новий розгляд.
У новому розгляді справи суду слід врахувати викладене та вирішити
спір
Керуючись статтями 111-17 - 111-21 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України
Постановив:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "ДБ"
задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 04.04.2002 року
№ 2 ( sp06/183-1 ) (sp06/183-1)
, постанову Київського апеляційного
господарського суду від 25.12.2001 року, постанову голови
арбітражного суду м. Києва від 13.06.2001 року та рішення
арбітражного суду м. Києва від 28.04.2001 року скасувати, а
справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.