ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
10.09.2002 Справа N 5/292
Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів у
складі: <...>
за участю представника відповідача - Йори Т.П.,
розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного
товариства "Державний ощадний банк України" (далі - Ощадбанк) на
постанову Вищого господарського суду України від 04.04.2002 р.
N 2/292, В С Т А Н О В И В:
У квітні 2001 р. відкрите акціонерне товариство
"Кіровоградобленерго" (далі - Товариство) подало до господарського
суду м. Києва позов до Ощадбанку про відшкодування збитків на суму
2 055 680 грн. 48 коп.
У позовній заяві вказувалось, що у серпні - листопаді 2000 р.
кошти за спожиту електроенергію, які надійшли на розподільчий
рахунок Товариства, були повністю перераховані Ощадбанком на
розподільчий рахунок оптового енергопостачальника без врахування
алгоритмів розподілу коштів, встановлених постановами Національної
комісії регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ) від
27.07.2000 р. N 790 ( v0790227-00 ) (v0790227-00)
, від 27.08.2000 р. N 896
( v0896227-00 ) (v0896227-00)
, від 28.08.2000 р. N 900 ( v0900227-00 ) (v0900227-00)
, від
27.09.2000 р. N 1020 ( v1020227-00 ) (v1020227-00)
та від 27.10.2000 р. N 1094
( v1094227-00 ) (v1094227-00)
відповідно 21,4%, 29,02%, 28,67%, 29,17% та
23,34%. На думку позивача, Ощадбанком були порушені вимоги ст. 15
Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
та постанови
Кабінету Міністрів України від 19.07.2000 р. N 1136
( 1136-2000-п ) (1136-2000-п)
"Про врегулювання відносин на оптовому ринку
електричної енергії України". Внаслідок незаконних дій Ощадбанку
Товариство не одержало за встановленими алгоритмами 2 055 680 грн.
48 коп.; зазначена сума є збитками позивача і підлягає
відшкодуванню на підставі ст. 203 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
.
Ощадбанк позов не визнавав, посилаючись на те, що при
перерахуванні коштів з розподільчого рахунку Товариства на
розподільчий рахунок оптового постачальника електроенергії
керувався постановами НКРЕ від 28.08.2000 р. N 897 ( v0897227-00 ) (v0897227-00)
"Про перерахування коштів на виконання постанови КМУ" та від
19.09.2000 р. N 975 ( v0975227-00 ) (v0975227-00)
"Про алгоритм перерахування".
Відповідач вказував, що відповідно до ст. 4, 11 Закону України
"Про природні монополії" ( 1682-14 ) (1682-14)
та ст. 11 Закону України "Про
електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
регулювання діяльності суб'єктів
природних монополій здійснюється національними комісіями
регулювання природних монополій, які є центральними органами
виконавчої влади із спеціальним статусом. В електроенергетиці
такою комісією є НКРЕ, яка розробляє та затверджує спеціальні
умови і правила, які є обов'язковими для виконання, та бере участь
у регулюванні платіжно-розрахункових відносин. Відповідач
заперечував, що в його діях є склад цивільного правопорушення,
оскільки умов укладеного з Товариством договору Ощадбанк не
порушував, розрахункове обслуговування розподільчого рахунку
Товариства здійснював своєчасно, додержуючись вимог Закону України
"Про електроенергетику", постанови Кабінету Міністрів України від
19.07.2000 р. N 1136 ( 1136-2000-п ) (1136-2000-п)
"Про врегулювання відносин на
оптовому ринку електричної енергії України" та зазначених постанов
НКРЕ.
Господарський суд м. Києва рішенням від 16.07.2001 р. позов
задовольнив. Рішення мотивовано тим, що всупереч вимогам ст. 15
Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
Ощадбанк не
перерахував кошти на суму 2 055 680 грн. 48 коп. з розподільчого
рахунку Товариства на його поточний рахунок за алгоритмами,
встановленими постановами НКРЕ від 27.07.2000 р. N 718
( v0718227-00 ) (v0718227-00)
, 790 ( v0790227-00 ) (v0790227-00)
, від 27.08.2000 р. N 896
( v0896227-00 ) (v0896227-00)
, від 28.08.2000 р. N 900 ( v0900227-00 ) (v0900227-00)
, від
27.09.2000 р. N 1019 ( v1019227-00 ) (v1019227-00)
, 1020 ( v1020227-00 ) (v1020227-00)
та від
27.10.2000 р. N 1093 ( v1093227-00 ) (v1093227-00)
,1094 ( v1094227-00 ) (v1094227-00)
. Замість
цього на підставі постанов НКРЕ від 28.08.2000 р. N 897
( v0897227-00 ) (v0897227-00)
, від 30.08.2000 р. N 905 ( v0905227-00 ) (v0905227-00)
та від
19.09.2000 р. N 975 ( v0975227-00 ) (v0975227-00)
всі кошти, що надійшли на
розподільчий рахунок Товариства, були перераховані Ощадбанком на
розподільчий рахунок оптового постачальника електроенергії
(державного підприємства "Енергоринок"). Суд визнав, що постанови
НКРЕ від 28.08.2000 р. N 897 ( v0897227-00 ) (v0897227-00)
, від 30.08.2000 р.
N 905 ( v0905227-00 ) (v0905227-00)
та від 19.09.2000 р. N 975 ( v0975227-00 ) (v0975227-00)
не відповідають положенням ст. 15-1 зазначеного Закону і Порядку
визначення відрахувань коштів на поточні рахунки
енергопостачальників електричної енергії за регульованим тарифом
та на розподільчий рахунок оптового постачальника електричної
енергії, затвердженого постановою НКРЕ від 18.08.2000 р. N 861
( v0861227-00 ) (v0861227-00)
, а тому не підлягають застосуванню. За цих
обставин суд дійшов висновку, що Ощадбанк, не виконавши своїх
зобов'язань щодо перерахування коштів з розподільчого рахунку
Товариства відповідно до вказівок закону, порушив вимоги ст. 161
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, і повинен відповідати за
завдані позивачу невиконанням зобов'язання збитки.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
25.12.2001 р. та постановою Вищого господарського суду України від
04.04.2002 р. N 2/292 зазначене рішення залишено без змін.
13 червня 2002 р. Верховним Судом України за касаційною
скаргою Ощадбанку порушено провадження з перегляду в касаційному
порядку постанови Вищого господарського суду України від
04.04.2002 р. N 2/292.
У касаційній скарзі ставиться питання про скасування всіх
судових рішень у даній справі та передачу справи на новий розгляд
до суду першої інстанції. Касаційна скарга обгрунтовується
посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального
права, зокрема положень Закону України "Про електроенергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2000
р. N 1136 ( 1136-2000-п ) (1136-2000-п)
"Про врегулювання відносин на оптовому
ринку електричної енергії України", нормативних актів
Національного банку України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника
відповідача, який касаційну скаргу підтримав, розглянувши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд
України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких
підставах.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 92 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
засади організації та експлуатації енергосистем
визначаються виключно законом. Таким є Закон України від
16.10.1997 р. N 575/97-ВР ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
"Про електроенергетику".
Зазначений Закон згідно із Законом України від 22.06.2000 р.
N 1821-III ( 1821-14 ) (1821-14)
було доповнено ст. 15-1, якою встановлено
порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної
енергії. Цей порядок передбачає, що для проведення розрахунків за
закуплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту
електричну енергію енергопостачальники, що здійснюють
підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на
закріпленій території (далі - енергопостачальники), їх
відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної
енергії (далі - оптовий постачальник) відкривають в установах
уповноваженого банку розподільчі рахунки (згідно із Законом
України від 10.01.2002 р. N 2921-III ( 2921-14 ) (2921-14)
слова
"розподільчі рахунки" та "розподільчий рахунок" замінено словами
"поточні рахунки із спеціальним режимом використання" та "поточний
рахунок із спеціальним режимом використання" у відповідних
відмінках). Такі рахунки призначені для накопичення коштів,
отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з
учасниками оптового ринку електричної енергії. Кошти з
розподільчих рахунків енергопостачальників перераховуються згідно
з алгоритмом оптового ринку електричної енергії виключно на
розподільчий рахунок оптового постачальника, поточний рахунок
підприємства, яке здійснює передачу електричної енергії місцевими
(локальними) електричними мережами та поточний рахунок
електропостачальника.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2000 р.
N 1136 ( 1136-2000-п ) (1136-2000-п)
затверджено Порядок визначення
уповноваженого банку, в якому відкриваються розподільчі рахунки
для зарахування коштів за електричну енергію та Порядок і терміни
відкриття розподільчих рахунків для зарахування коштів за
електричну енергію. Постановою Кабінету Міністрів України від
19.07.2000 р. N 1137 ( 1137-2000-п ) (1137-2000-п)
уповноваженим банком, який
обслуговує розподільчі рахунки учасників оптового ринку
електричної енергії, було визначено Ощадний банк України, а згодом
постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 р. N 1592
( 1592-2001-п ) (1592-2001-п)
- Промінвестбанк.
Судом першої інстанції встановлено, що між Ощадбанком та
Товариством були укладені договори від 30.08.2000 р. N 69 та від
01.09.2000 р. N 51 на здійснення розрахункового обслуговування, за
яким Товариству відкрито розподільчий рахунок у Кіровоградському
обласному управлінні Ощадбанку. У вересні та жовтні 2000 р.
Ощадбанк не перерахував суму 2 055 680 грн. 48 коп. з
розподільчого рахунку Товариства на його поточний рахунок за
алгоритмами, встановленими постановами НКРЕ від 27.07.2000 р.
N 718 ( v0718227-00 ) (v0718227-00)
, 790 ( v0790227-00 ) (v0790227-00)
, від 27.08.2000 р.
N 896 ( v0896227-00 ) (v0896227-00)
, від 28.08.2000 р. N 900 ( v0900227-00 ) (v0900227-00)
,
від 27.09.2000 р. N 1019 ( v1019227-00 ) (v1019227-00)
, 1020 ( v1020227-00 ) (v1020227-00)
та
від 27.10.2000 р. N 1093 ( v1093227-00 ) (v1093227-00)
, 1094 ( v1094227-00 ) (v1094227-00)
.
Суд не взяв до уваги посилання Ощадбанку на інші постанови НКРЕ -
від 28.08.2000 р. N 897 ( v0897227-00 ) (v0897227-00)
та від 19.09.2000 р. N 975
( v0975227-00 ) (v0975227-00)
, якими уповноважений банк за певних умов
призначення платежів зобов'язувався всі кошти, які надходять на
розподільчі рахунки енергопостачальників, перераховувати на
додатковий розподільчий рахунок оптового постачальника.
Задовольняючи позов, суд виходив із того, що Ощадбанк порушив свої
зобов'язання перед Товариством та заподіяв йому збитки.
З такими висновками суду погодилися суди апеляційної та
касаційної інстанцій. Проте цих висновків суд дійшов без
з'ясування дійсних правовідносин сторін, їх прав і обов'язків за
законом та договором.
Відповідно до ст. 4, 5, 11 Закону України "Про природні
монополії" ( 1682-14 ) (1682-14)
, ст. 11 Закону України "Про
електроенергетику"( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, Схеми організації та взаємодії
центральних органів виконавчої влади, затвердженої Указом
Президента України від 15.12.1999 р. N 1573/99 ( 1573/99 ) (1573/99)
,
Національна комісія регулювання електроенергетики України (НКРЕ) є
центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, на
який покладено регулювання діяльності суб'єктів природних
монополій у сфері електроенергетики та господарюючих суб'єктів, що
діють на суміжних ринках, а також виконання інших функції
відповідно до законодавства. НКРЕ бере участь у регулюванні
платіжно-розрахункових відносин оптового ринку електроенергії, і
зокрема встановлює алгоритм оптового ринку електричної енергії -
порядок розподілу уповноваженим банком коштів з розподільчих
рахунків без платіжних доручень (ст. 1, 11, 12 Закону України "Про
електроенергетику").
Враховуючи законодавчо визначений правовий режим розподільчих
рахунків оптового ринку електричної енергії, слід погодитись з
викладеними в п.3.1 мотивувальної частини рішення Конституційного
Суду України від 12.02.2002 р. N 3-рп/2002 ( v003p710-02 ) (v003p710-02)
(справа
про електроенергетику) висновками про те, що за своїми функціями
уповноважений банк неправомочний на власний розсуд користуватися і
розпоряджатися майном учасників Договору між членами оптового
ринку електроенергії від 15.11.1996 р. (сторонами у цьому Договорі
є виробники та постачальники електричної енергії) і не стає
суб'єктом права власності, здійснюючи операції з їхніми коштами.
Ці правомочності залишаються за юридичними особами, які діють на
енергоринку, оскільки кошти надалі перебувають в їхньому володінні
і вони не втрачають можливості визначати юридичну і фактичну долю
належної їм частки. У разі виникнення стосовно платежів спірних
питань їх можуть вирішувати такі внутрішні, функціонально
адаптовані до специфіки енергетичної галузі структури, як постійно
діюча відомча Арбітражна комісія, Рада оптового ринку, загальні
щорічні або позачергові збори суб'єктів зазначеного Договору,
НКРЕ, що мають повноваження і юридичні ресурси. В разі
необхідності будь-який суб'єкт таких відносин може захистити свої
інтереси також в судовому порядку. Ці майнові відносини є, по
суті, складовою частиною особливих виробничих відносин.
Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових
підстав для відповідальності Ощадбанку у спірних відносинах без
врахування положень ч.4 та 6 ст. 15 Закону України "Про
підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
, відповідно до яких у разі видання
державним чи іншим органом акта, який не відповідає його
компетенції або вимогам законодавства, підприємець має право
звернутися до суду з заявою про визнання такого акта недійсним.
Збитки, завдані підприємцю внаслідок виконання вказівок державних
чи інших органів або їх службових осіб, що призвели до порушення
прав підприємця, а також внаслідок неналежного здійснення такими
органами чи їх службовими особами передбачених законодавством
обов'язків щодо підприємця, підлягають відшкодуванню цими
органами. Аналогічні за змістом положення містяться в ст. 27
Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
, статтях
15, 20 Закону України "Про природні монополії" ( 1682-14 ) (1682-14)
.
Вказаних норм матеріального права суд першої інстанції не
застосував, а суди апеляційної та касаційної інстанцій на це уваги
не звернули. Натомість, перевіряючи юридичну оцінку обставин
справи, Вищий господарський суд України вмотивував оскаржену
постанову посиланням на законодавство, яке не було чинним на
момент виникнення цих обставин - Закон України від 05.04.2001 р.
N 2346-III ( 2346-14 ) (2346-14)
"Про платіжні системи та переказ грошей в
Україні" та інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в
національній валюті, затверджену постановою Правління
Національного банку України від 29.03.2001 р. N 135 ( z0368-01 ) (z0368-01)
.
Оскільки помилкове застосування судом норм процесуального та
матеріального права призвело до неправильного вирішення спору, всі
ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа -
передачі на новий розгляд.
У новому розгляді справи суду слід врахувати викладене та
вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись статтями 111-17 - 111-21 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Державний ощадний банк України" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від
04.04.2002 р. N 2/292, постанов" Київського апеляційного
господарського суду від 25.12.2001 р. та рішення господарського
суду м. Києва від 16.07.2001 р. скасувати, а справу передати на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Вісник господарського судочинства, рік 2004, N 2, стор.91