ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
10.09.2002 Справа N 2/229
Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів у
складі <...>:
за участю представників:
позивача: Остроушка О.Л.,
відповідача: Йори Т.П.,
розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного
товариства "Державний ощадний банк України" (далі - Ощадбанк) на
постанову Вищого господарського суду України від 04.04.2002 року
N 2/229, В С Т А Н О В И В:
У квітні 2001 року відкрите акціонерне товариство
"Полтаваобленерго" (далі - Товариство) пред'явило до
господарського суду м. Києва позов до Ощадбанку про відшкодування
збитків у сумі 6191948 грн. 87 коп.
У позовній заяві вказувалось, що у липні, вересні, жовтні та
листопаді 2000 року кошти за спожиту електроенергію, які надійшли
на розподільчий рахунок Товариства, були перераховані Ощадбанком
на розподільчий рахунок оптового енергопостачальника без
врахування алгоритмів розподілу коштів, встановлених постановами
Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі -
НКРЕ) від 27.07.2000 року N 790 ( v0790227-00 ) (v0790227-00)
, від 27.08.2000
року N 896 ( v0896227-00 ) (v0896227-00)
, від 27.09.2000 року N 1020
( v1020227-00 ) (v1020227-00)
, від 27.10.2000 року N 1093 ( v1093227-00 ) (v1093227-00)
та від
27.10.2000 року N 1094 ( v1094227-00 ) (v1094227-00)
відповідно 31%, 42,67%,
18,79%, 43,05%, та 43,05%. На думку позивача, Ощадбанком були
порушені вимоги Закону України "Про електроенергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, Закону України "Про природні монополії" ( 1682-14 ) (1682-14)
та постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2000 року N 1136
( 1136-2000-п ) (1136-2000-п)
"Про врегулювання відносин на оптовому ринку
електричної енергії України". Внаслідок незаконних дій Ощадбанку
Товариство не одержало за встановленими алгоритмами 6191948 грн.
87 коп.; зазначена сума є збитками позивача і підлягає
відшкодуванню на підставі статті 203 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Ощадбанк позов не визнав, посилаючись на те, що при
перерахуванні коштів з розподільчого рахунку Товариства на
розподільчий рахунок оптового постачальника електроенергії
керувався постановами НКРЕ від 28.08.2000 року N 897
( v0897227-00 ) (v0897227-00)
"Про перерахування коштів на виконання постанови
КМУ", від 30.08.2000 року N 905 ( v0905227-00 ) (v0905227-00)
"Про перерахування
коштів на виконання розпорядження КМУ", від 19.09.2000 року N 975
( v0975227-00 ) (v0975227-00)
"Про алгоритм перерахування коштів", від
17.10.2000 року N 1066 ( v1066227-00 ) (v1066227-00)
"Щодо затвердження рішення
Ради Оптового ринку електричної енергії України" та від 19.10.2000
року N 1078 ( va078227-00 ) (va078227-00)
"Про перерахування коштів". Відповідач
вказував, що відповідно до статті 11 Закону України "Про
електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
НКРЕ є органом державного
регулювання діяльності в електроенергетиці і її рішення є
обов'язковими для виконання підприємствами, установами,
організаціями усіх форм власності, які діють на оптовому ринку
електроенергії. Відповідач заперечував, що в його діях є склад
цивільного правопорушення, оскільки умов укладеного з Товариством
договору від 01.08.2000 року N 2607/28 Ощадбанк не порушував,
розрахункове обслуговування розподільчого рахунку Товариства
здійснював своєчасно, додержуючись вимог Закону України "Про
електроенергетику", постанови Кабінету Міністрів України від
19.07.2000 року N 1136 ( 1136-2000-п ) (1136-2000-п)
"Про врегулювання відносин
на оптовому ринку електричної енергії України" та зазначених
постанов НКРЕ.
Арбітражний суд м. Києва рішенням від 28.04.2001 року позов
задовольнив. Рішення вмотивовано тим, що всупереч вимогам статті
15 Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
у вересні
- листопаді 2000 року Ощадбанк не перерахував кошти у сумі 6191948
грн. 87 коп. з розподільчого рахунку Товариства на його поточний
рахунок за встановленими алгоритмами. Замість цього на підставі
постанов НКРЕ від 28.08.2000 року N 897 ( v0897227-00 ) (v0897227-00)
, від
30.08.2000 року N 905 ( v0905227-00 ) (v0905227-00)
, від 19.09.2000 року N 975
( v0975227-00 ) (v0975227-00)
, від 17.10.2000 року N 1066 ( v1066227-00 ) (v1066227-00)
та від
19.10.2000 року N 1078 ( va078227-00 ) (va078227-00)
всі кошти, що надійшли на
розподільчий рахунок Товариства, були перераховані Ощадбанком на
розподільчий рахунок оптового постачальника електроенергії
(державного підприємства "Енергоринок"). Суд визнав, що зазначені
постанови НКРЕ не відповідають положенням статті 15 зазначеного
Закону і Порядку визначення відрахувань коштів на поточні рахунки
енергопостачальників електричної енергії за регульованим тарифом
та на розподільчий рахунок оптового постачальника електричної
енергії, затвердженого постановою НКРЕ від 18.08.2000 року N 861
( v0861227-00 ) (v0861227-00)
, а тому не підлягають застосуванню. За цих
обставин суд дійшов висновку, що Ощадбанк, не виконавши своїх
зобов'язань щодо перерахування коштів з розподільчого рахунку
Товариства відповідно до вказівок закону, порушив вимоги статті
161 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
і повинен відповідати
за завдані позивачу невиконанням і зобов'язання збитки.
Постановою голови арбітражного суду м. Києва від 13.06.2001
року, постановою Київського апеляційного господарського суду від
25.12.2001 року та постановою Вищого господарського суду України
від 04.04.2002 року N 2/229 зазначене рішення залишено без змін.
13 червня 2002 року Верховним Судом України за касаційною
скаргою Ощадбанку порушено провадження з перегляду в касаційному
порядку постанови Вищого господарського суду України від
04.04.2002 року N 2/229.
У касаційній скарзі ставиться питання про скасування всіх
судових рішень у даній справі та передачу справи на новий розгляд
до суду першої інстанції. Касаційна скарга обґрунтовується
посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального
права, зокрема положень Закону України "Про електроенергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2000
року N 1136 ( 1136-2000-п ) (1136-2000-п)
"Про врегулювання відносин на оптовому
ринку електричної енергії України", нормативних актів
Національного банку України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
відповідача та позивача, розглянувши доводи касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи. Верховний Суд України вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 92 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
засади організації та експлуатації
енергосистем визначаються виключно законом. Таким є Закон України
від 16.10.1997 року N 575/97-ВР ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
"Про
електроенергетику". Зазначений Закон згідно з Законом України від
22.06.2000 року N 1821-III ( 1821-14 ) (1821-14)
було доповнено статтею 15,
якою встановлено порядок проведення розрахунків на оптовому ринку
електричної енергії. Цей порядок передбачає, що для проведення
розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної енергії
України та спожиту електричну енергію енергопостачальники, що
здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної
енергії на закріпленій території (далі - енергопостачальники), їх
відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної
енергії (далі - оптовий постачальник) відкривають в установах
уповноваженого банку розподільчі рахунки (згідно з Законом України
від 10.01.2002 року N 2921-III ( 2921-14 ) (2921-14)
слова "розподільчі
рахунки" та "розподільчий рахунок" замінено словами "поточні
рахунки із спеціальним режимом використання" та "поточний рахунок
із спеціальним режимом використання" у відповідних відмінках).
Такі рахунки призначені для накопичення коштів, отриманих за
електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками
оптового ринку електричної енергії. Кошти з розподільчих рахунків
енергопостачальників перераховуються згідно з алгоритмом оптового
ринку електричної енергії виключно на розподільчий рахунок
оптового постачальника, поточний рахунок підприємства, яке
здійснює передачу електричної енергії місцевими (локальними)
електричними мережами та поточний рахунок електропостачальника.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2000 року
N 1136 ( 1136-2000-п ) (1136-2000-п)
затверджено Порядок визначення
уповноваженого банку, в якому відкриваються розподільчі рахунки
для зарахування коштів за електричну енергію та Порядок і терміни
відкриття розподільчих рахунків для зарахування коштів за
електричну енергію. Постановою Кабінету Міністрів України від
19.07.2000 року N 1137 ( 1137-2000-п ) (1137-2000-п)
уповноваженим банком, який
обслуговує розподільчі рахунки учасників оптового ринку
електричної енергії, було визначено Ощадний банк України, а згодом
постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 року N 1592
( 1592-2001-п ) (1592-2001-п)
- Промінвестбанк.
Судом першої інстанції встановлено, що між Ощадбанком та
Товариством був укладений договір від 01.08.2000 року N 2607/28 на
здійснення розрахункового обслуговування, за яким Товариству
відкрито розподільчий рахунок у Полтавському обласному управлінні
Ощадбанку. У вересні - листопаді 2000 року Ощадбанк не перерахував
суму 6191948 грн. 87 коп. з розподільчого рахунку Товариства на
його поточний рахунок за алгоритмами, встановленими постановами
НКРЕ від 27.07.2000 року N 790 ( v0790227-00 ) (v0790227-00)
від 27.08.2000 року
N 896 ( v0896227-00 ) (v0896227-00)
, від 27.09.2000 року N 1020 ( v1020227-00 ) (v1020227-00)
,
від 27.10.2000 року N 1093 ( v1093227-00 ) (v1093227-00)
та від 27.10.2000 року
N 1094 ( v1094227-00 ) (v1094227-00)
. Суд не взяв до уваги посилання Ощадбанку
на інші постанови НКРЕ - від 28.08.2000 року N 897
( v0897227-00 ) (v0897227-00)
, від 30.08.2000 року N 905 ( v0905227-00 ) (v0905227-00)
, від
19.09.2000 року N 975 ( v0975227-00 ) (v0975227-00)
, від 17.10.2000 року N 1066
( v1066227-00 ) (v1066227-00)
та від 19.10.2000 року N 1078 ( va078227-00 ) (va078227-00)
,
якими уповноважений банк за певних умов призначення платежів
зобов'язувався всі кошти, які надходять на розподільчі рахунки
енергопостачальників, перераховувати на додатковий розподільчий
рахунок оптового постачальника. Задовольняючи позов, суд виходив з
того, що зазначені постанови не відповідають законодавству
України, не встановлюють алгоритм оптового ринку електричної
енергії, а тому, застосувавши ці постанови, Ощадбанк порушив свої
зобов'язання перед Товариством та заподіяв йому збитків.
З такими висновками суду погодилися суди апеляційної та
касаційної інстанцій. Проте цих висновків суд дійшов без
з'ясування дійсних правовідносин сторін, їх прав і обов'язків за
законом та договором.
Відповідно до статей 4, 5, 11 Закону України "Про природні
монополії" ( 1682-14 ) (1682-14)
, статті 11 Закону України "Про
електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, Схеми організації та взаємодії
центральних органів виконавчої влади, затвердженої Указом
Президента України від 15.12.1999 року N 1573/99 ( 1573/99 ) (1573/99)
,
Національна комісія регулювання електроенергетики України (НКРЕ) є
центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, на
який покладено регулювання діяльності суб'єктів природних
монополій у сфері електроенергетики та господарюючих суб'єктів, що
діють на суміжних ринках, а також виконання інших функцій
відповідно до законодавства. НКРЕ бере участь у регулюванні
платіжно-розрахункових відносин оптового ринку електроенергії і,
зокрема, встановлює алгоритм оптового ринку електричної енергії -
порядок розподілу уповноваженим банком коштів з розподільчих
рахунків без платіжних доручень (статті 1, 11, 12 Закону України
"Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
.
Враховуючи законодавче визначений правовий режим розподільчих
рахунків оптового ринку електричної енергії, слід погодитись з
викладеними в пункті 3.1 мотивувальної частини рішення
Конституційного Суду України від 12.02.2002 року N 3-рп/2002
( v003p710-02 ) (v003p710-02)
(справа про електроенергетику) висновками про те,
що за своїми функціями уповноважений банк неправомочний на власний
розсуд користуватися і розпоряджатися майном учасників Договору
між членами оптового ринку електроенергії ( n0001227-96 ) (n0001227-96)
від
15.11.1996 року (сторонами у цьому Договорі є виробники та
постачальники електричної енергії) і не стає суб'єктом права
власності, здійснюючи операції з їхніми коштами. Ці правомочності
залишаються за юридичними особами, які діють на енергоринку,
оскільки кошти надалі перебувають в їхньому володінні і вони не
втрачають можливості визначати юридичну і фактичну долю належної
їм частки. У разі виникнення стосовно платежів спірних питань їх
можуть вирішувати такі внутрішні, функціонально адаптовані до
специфіки енергетичної галузі структури, як постійно діюча відомча
Арбітражна комісія, Рада оптового ринку, загальні щорічні або
позачергові збори суб'єктів зазначеного Договору, НКРЕ, що мають
повноваження і юридичні ресурси. В разі необхідності будь-який
суб'єкт таких відносин може захистити свої інтереси також в
судовому порядку. Ці майнові відносини є, по суті, складовою
частиною особливих виробничих відносин.
Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових
підстав для відповідальності Ощадбанку у спірних відносинах без
врахування положень частини 4 та 6 статті 15 Закону України "Про
підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
, відповідно до яких у разі видання
державним чи іншим органом акта, який не відповідає його
компетенції або вимогам законодавства, підприємець має право
звернутися до суду з заявою про визнання такого акта недійсним.
Збитки, завдані підприємцю внаслідок виконання вказівок державних
чи інших органів або їх службових осіб, що призвели до порушення
прав підприємця, а також внаслідок неналежного здійснення такими
органами чиїх службовими особами передбачених законодавством
обов'язків щодо підприємця, підлягають відшкодуванню цими
органами. Аналогічні за змістом положення містяться в статті 27
Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
, статтях
15, 20 Закону України "Про природні монополії" ( 1682-14 ) (1682-14)
.
Вказаних норм матеріального права суд першої інстанції не
застосував, а суди апеляційної та касаційної інстанцій на це уваги
не звернули. Натомість, перевіряючи юридичну оцінку обставин
справи. Вищий господарський суд України мотивував оскаржену
постанову посиланням на законодавство, яке не було чинним на
момент виникнення цих обставин - Закон України від 05.04.2001 року
N 2346-III ( 2346-14 ) (2346-14)
"Про платіжні системи та переказ грошей в
Україні" та Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в
національній валюті, затверджену постановою Правління
Національного банку України від 29.03.2001 року N 135
( z0368-01 ) (z0368-01)
.
Оскільки помилкове застосування судом норм процесуального та
матеріального права призвело до неправильного вирішення спору, всі
ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа -
передачі на новий розгляд.
У новому розгляді справи суду слід врахувати викладене та
вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись статтями 111-17 - 111-21 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Державний ощадний банк України" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 04.04.2002
року N 2/229, постанову Київського апеляційного господарського
суду від 25.12.2001 року, постанову голови арбітражного суду м.
Києва від 13.06.2001 та рішення арбітражного суду м. Києва від
28.04.2001 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.