ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
 
                          Іменем України
 
 20.08.2002                                        Справа N 14/138
 
 
     Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів у
складі <...>:
     розглянувши у  відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Акціонерного  комерційного  банку  "Мрія"  на   постанову   Вищого
господарського суду  України  від  16  квітня  2002  року у справі
N 14/138 за позовом відкритого  акціонерного  товариства  "Елекон"
м. Київ  до  акціонерного  комерційного  банку "Мрія" про визнання
кредитних договорів    та    договорів     застави     недійсними,
В С Т А Н О В И В:
 
     09 жовтня  1998  року ВАТ "Елекон" звернулось до арбітражного
суду м.  Києва  з  позовом  про  визнання  кредитних  договорів  і
договорів застави недійсними.
 
     Позовні вимоги обґрунтовувались тим,  що кредитні договори та
договори застави укладались з метою використання кредитних  коштів
у  корисних  цілях  посадовими особами ВАТ "Елекон" та АКБ "Рось",
правонаступником якого є АКБ "Мрія".
 
     Відповідач проти позову заперечує з підстав  пропуску  строку
позовної   давності  та  виконанням  умов  кредитних  договорів  і
договорів застави ВАТ "Елекон".
 
     Рішенням арбітражного суду м.  Києва від  09.02.2000  року  у
задоволені позову відмовлено.
 
     Постановою заступника  голови арбітражного суду м.  Києва від
22.03.2000 року рішення суду  скасовано,  а  кредитні  договори  і
договори застави визнано недійсними.
 
     Постановою Вищого     арбітражного     суду    України    від
29.06.2000 року постанова голови арбітражного суду  м.  Києва  від
22.03.2000 року залишена без змін.
 
     21.05.2001 року  АКБ  "Мрія"  звернувся з заявою про перегляд
постанови  заступника  голови  арбітражного  суду  м.  Києва   від
22.03.2000 року за нововиявленими обставинами.
 
     Ухвалою заступника  голови  арбітражного  суду  м.  Києва від
26.07.2001 року залишено  без  змін  постанову  арбітражного  суду
м. Києва від 22.03.2000 року.
 
     Постановою Київського  апеляційного  господарського  суду від
08.01.2002 року  ухвалу  заступника   голови   арбітражного   суду
м. Києва  від 26.07.2001 року скасовано,  а постанову арбітражного
суду м.  Києва від  22.03.2000  року  залишено  без  змін.  Справу
повернуто до господарського суду.
 
     Постановою Вищого  господарського  суду України від 16 квітня
2002 року постанову Київського  апеляційного  господарського  суду
від 08.01.2002 року змінено,  скасовано п.  2 і п.  З резолютивної
частини постанови, а заяву АКБ "Мрія" від 21.05.2001 року залишено
без розгляду.
 
     Ухвалою Верховного  Суду  України  від  27  червня  2002 року
порушено  касаційне  провадження  з  перегляду  постанови   Вищого
господарського суду України від 16 квітня 2002 року.
 
     Касаційна скарга   мотивована  невірним  застосуванням  Вищим
господарським судом України ст.ст.  55 та 124 Конституції  України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
        .
 
     Представник АКБ "Мрія"  Жуков  А.М.  висловився  в  підтримку
касаційної скарги. ВАТ "Елекон" не скористалося законним правом на
участь їх представника в судовому засіданні.
 
     Заслухавши доповідь судді-доповідача,  пояснення представника
АКБ  "Мрія" та дослідивши матеріали справи,  Верховний Суд України
вважає,  що касаційна  скарга  підлягає  задоволенню  з  наступних
підстав.
 
     21.05.2001 року  АКБ  "Мрія"  звернувся з заявою про перегляд
постанови арбітражного  суду  м.  Києва  від  20.03.2000  року  за
нововиявленими  обставинами  в  межах  повноважень ст.ст.  112-114
Арбітражного процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
     Згідно зі  ст.  114  АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         перегляд рішення
ухвали,  постанови арбітражного суду за нововиявленими обставинами
здійснюється  арбітражним  судом,  який  прийняв рішення,  ухвалу,
постанову.
 
     Відповідно до  ст.  5-1  Закону  України  від 04.06.1991 року
N 1142-ХII  ( 1142-12  ) (1142-12)
         з наступними змінами,  внесеними Законом
України від 21.06.2001 року N 2538-III  ( 2538-14  ) (2538-14)
        ,  арбітражні
суди областей, міст Києва і Севастополя стали відповідно місцевими
господарськими судами першої інстанції.  До їх повноважень (ст. 6)
віднесено  перегляд  за  нововиявленими обставинами прийнятих ними
рішень.
 
     Законом України   "Про   внесення   змін   до    Арбітражного
процесуального кодексу   України"   ( 2539-14  ) (2539-14)
          від  21  червня
2001 року,  який набрав чинності 10 липня 2001 року, прийнята нова
редакція Господарського     процесуального     кодексу     України
( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
     Відповідно до п.  2 Прикінцевих та перехідних положень Закону
України від  21.06.2001  року  N  2539-III  ( 2539-14  ) (2539-14)
          справи,
віднесені до підсудності місцевих господарських судів, провадження
у  яких  порушено до набрання чинності цим Законом,  розглядаються
місцевими господарськими судами у першій інстанції,  відповідно до
положень Господарського     процесуального     кодексу     України
( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
     Розділом XIII ГПК  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          визначено  порядок
перегляду   рішень,   ухвал,   постанов   господарського  суду  за
нововиявленими обставинами.
 
     Згідно зі ст.  114 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         рішення і  ухвали,
що  набрали  законної  сили  і  прийняті  судом  першої інстанції,
переглядаються  господарським  судом,  який  прийняв   ці   судові
рішення.
 
     Отже заява  АКБ  "Мрія"  про  перегляд  постанови  заступника
голови  арбітражного  суду  м.  Києва  від  22.03.2000   року   за
нововиявленими обставинами   з   прийняттям   Закону  України  від
21.06.2001 року  N  2539-III  ( 2539-14  ) (2539-14)
           підлягала   розгляду
господарським судом м.  Києва, тому висновок Вищого господарського
суду  України  щодо  відсутності  у  процесуальному  законодавстві
правонаступництва   повноважень   судових  інстанцій  з  перегляду
постанов  наглядової  інстанції  за  нововиявленими   обставинами,
повноваження якої припинені, є помилковим.
 
     Ухвала заступника  голови  арбітражного  суду  м.  Києва  від
26.07.2001 року,  як обґрунтовано зазначив  Київський  апеляційний
господарський суд,  не  відповідає  вимогам ст.  113-1 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
        .  В той же час  і  постанова  Київського  апеляційного
господарського  суду  винесена  з  порушенням  вимог  ст.  114 ГПК
України.
 
     Залишаючи без   розгляду   заяву   АКБ  "Мрія"  про  перегляд
постанови  заступника  голови  арбітражного  суду  м.  Києва   від
22.03.2000  року за нововиявленими обставинами Вищий господарський
суд України порушив  норми  ст.ст.  8,  13,  55,  124  Конституції
України ( 254к/96-ВР  ) (254к/96-ВР)
        ,  позбавивши  АКБ  "Мрія"  конституційного
права на судовий захист.
 
     Як зазначив Пленум Верховного Суду України  у  постанові  від
30 травня 1997 року N 7 ( v0007700-97 ) (v0007700-97)
        ,  п.  2,  суди  не  вправі
відмовити  в  розгляді  заяв  і  звернень  правовідносин,  які  не
врегульовані Конституцією чи законом,  при  цьому  прав  і  свобод
людини і громадянина, закріплених Конституцією, не є вичерпним.
 
     За таких  обставин  постанова  Вищого   господарського   суду
України  від  16.04.2002  року,  інші  судові  рішення  підлягають
скасуванню з передачею справи на  новий  розгляд  до  суду  першої
інстанції.
 
     Керуючись ст.  111-17,  111-18, 111-19, 111-20 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Верховний Суд України
П О С Т А Н О В И В:
 
     Касаційну скаргу АКБ "Мрія" задовольнити частково.
 
     Постанову Вищого  господарського  суду  України від 16 квітня
2002 року,  постанову Київського апеляційного господарського  суду
України   від   08  січня  2002  року,  ухвалу  заступника  голови
арбітражного суду м.  Києва від 26 липня 2001  року  скасувати,  а
заяву   АКБ   "Мрія"  про  перегляд  постанови  заступника  голови
арбітражного суду м. Києва зі справою передати на новий розгляд до
суду першої інстанції. У решті касаційних вимог відмовити.
 
     Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. 
 
Вісник господарського судочинства, рік 2004, N 1