ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
25.06.2002 N 9/483
Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів у
складі: <...>
Головуючого судді: <... >
Суддів: <...>
за участі представників
позивача: Лотюка С.В.
відповідача: Ульянова С.В., Салюка Ю.В
розглянувши за касаційною скаргою Спільного
українсько-швейцарського підприємства з іноземною інвестицією в
формі закритого акціонерного товариства "Барі" на постанову Вищого
господарського суду України від 19 березня 2002 року справу
N 9/483 за позовом Спільного українсько-швейцарського підприємства
з іноземною інвестицією в формі закритого акціонерного товариства
"Барі" (далі - ЗАТ "Барі") до Відкритого акціонерного товариства
"Нікопольський завод феросплавів" (далі - ВАТ "Нікопольський завод
феросплавів") про стягнення 9200720 грн. 73 коп. заборгованості за
поставлену електроенергію та пені за прострочення її оплати
встановив:
Позов до Господарського суду Дніпропетровської області ЗАТ
"Барі" пред'явлено 11 жовтня 2001 року.
Заявлена позовна вимога обгрунтовувалась фактом неналежного
виконання ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" умов договору
N 873-468/98-П від 28 травня 1998 року на поставку електроенергії.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
25 грудня 2001 року позов задоволено частково: стягнуто з
відповідача 7742274 грн. 76 коп. боргу та 1367827 грн. 69 коп.
пені, а в решті позову відмовлено. Оскаржуваною постановою Вищий
господарський суд України зазначене судове рішення скасував, а в
позові відмовив з тієї підстави, що позивач не довів наявності
заборгованості відповідача перед ним.
В касаційній скарзі ставиться питання про скасування
постанови Вищого господарського суду України з підстав
неправильного застосування судом при вирішенні спору норм
матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників
сторін, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи, Верховний Суд України вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові зобов'язальні
відносини договірного характеру.
Судами встановлено, що на підставі укладеного договору між
ВАТ "Нікопольська завод феросплавів" і ЗАТ "Барі", останнє
зобов'язалося поставляти заводу електроенергію на умовах оплати її
за нерегульованим тарифом в національній валюті України в сумі,
еквівалентній доларам США за офіційним курсом НБУ на дату
зарахування коштів і розрахунковий рахунок постачальника, протягом
30 банківських днів з дати підписання акта приймання-передачі
електроенергії.
Зазначена договірна умова не суперечить валютному
законодавству України, зокрема Декрету Кабінету Міністрів України
"Про систему валютного регулювання та валютного контролю"
( 15-93 ) (15-93)
, який забороняє на території України здійснювати
розрахунки в іноземній валюті.
У зв'язку з цим висновок Вищого господарського суду України
про те, що доводи позивача про ймовірну заборгованість відповідача
в доларах США не приймаються до уваги оскільки вони суперечать
постанові Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 року
N 1998 ( 1998-98-п ) (1998-98-п)
"Про удосконалення порядку формування цін",
помилковий, як і висновок про необхідність застосування статті 169
ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
, згідно з якою грошові зобов'язання повинні бути
виражені і підлягають оплаті в радянській валюті, а їх вираження і
оплата в іноземній валюті не допускається.
Суди встановили, що позивач поставив відповідачу неоспорювану
ними кількість електроенергії, а також факт її часткової оплати
останнім.
Проте, вони всебічно і повно не з'ясували всі фактичні
обставини справи, не дали належної юридичної оцінки наявним у
справі доказам, зокрема платіжним документам про оплату
електроенергії та актам взаємних звірок розрахунків за поставлену
електроенергію, у зв'язку з чим всі судові рішення у справі не
можна вважати обгрунтованими.
Враховуючи повноваження Вищого господарського суду України,
як суду касаційної інстанції, він не мав права встановлювати факт
оплати відповідачем вартості поставленої електроенергії і робити
на його підставі висновок про те, що позивач не довів наявності
заборгованості.
За таких обставин справа підлягає передачі на новий розгляд
до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції
необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і
перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити
докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення
спору і суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін і,
залежно від встановленого, правильно застосувати норми
матеріального права, що регулюють їх спірні правовідносини, та
ухвалити законне і обгрунтоване судове рішення.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Спільного українсько-швейцарського
підприємства з іноземною інвестицією в формі закритого
акціонерного товариства "Барі" задовольнити, постанову Вищого
господарського суду України від 19 березня 2002 року та рішення
Господарського суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2001
року у даній справі скасувати, а справу передати на новий розгляд
до господарського суду першої інстанції.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
"Вісник господарського судочинства", N 4, 2003