СУДОВА ПАЛАТА З ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
25.06.2002
(Витяг)
У серпні 2001 р. приватний підприємець Г. звернувся в
господарський суд Харківської області з позовом до Державної
податкової інспекції по Комінтернівському району м. Харкова (далі
- інспекція) про визнання недійсним рішення від 5 липня 2001 р. N
00001/17-118/2632815024/311, яким на позивача було накладено
штрафні санкції в сумі 2110 грн. 70 коп. за здійснення грошових
виплат найманим працівникам без попереднього нарахування,
утримання та перерахування до бюджету прибуткового податку з
громадян. Позивач зазначав, що він сплачує єдиний податок і, на
його думку, рішення інспекції не відповідає положенням ч. 8 ст. 2
Указу Президента України від 3 липня 1998 р. N 727/98 ( 727/98 ) (727/98)
(в редакції Указу від 28 червня 1999 р. N 746/99 ( 746/99 ) (746/99)
"Про
спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів
малого підприємництва" (далі - Указ).
Господарський суд Харківської області рішенням від 14 вересня
2001 р. позов задовольнив. Рішення мотивоване тим, що Указом
установлено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності
для суб'єктів малого підприємництва, у тому числі для фізичних
осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення
юридичної особи і в трудових відносинах із якими, включаючи членів
їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг
виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за
рік не перевищує 500 тис. грн. Спрощена система оподаткування
передбачає сплату суб'єктом малого підприємництва єдиного податку
за встановленою ставкою. У разі здійснення платником єдиного
податку підприємницької діяльності з використанням найманої праці
або за участю членів його сім'ї ставка цього податку збільшується
на 50 % за кожну особу. Відповідно до положень ч. 8 ст. 2 Указу
( 727/98 ) (727/98)
доходи, отримані від здійснення підприємницької
діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до
складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного
року такого платника та осіб, які перебувають із ним у трудових
відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не
включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як
самого платника податку, так і осіб, що перебувають із ним у
трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть
участь у підприємницькій діяльності.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
20 листопада 2001 р. та постановою Вищого господарського суду
України від 18 березня 2002 р. зазначене рішення залишено без
зміни.
6 червня 2002 р. Верховним Судом України за касаційною
скаргою інспекції було порушено провадження з перегляду в
касаційному порядку зазначеної постанови Вищого господарського
суду України. На обгрунтування скарги інспекція послалася на
недодержання норм матеріального права, а також на неоднакове
застосування Вищим господарським судом України відповідних
положень Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р.
N 13-92 ( 13-92 ) (13-92)
"Про прибутковий податок з громадян", Указу
( 727/98 ) (727/98)
та Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку
(затверджений наказом Державної податкової адміністрації України
від 29 жовтня 1999 р. N 599 ( z0752-99 ) (z0752-99)
, зареєстрований у
Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за N 4045), на
підтвердження чого було зроблено посилання на рішення Вищого
арбітражного суду України від 10 лютого 2000 р. у справі N 8/9.
Верховний Суд України касаційну скаргу задовольнив з таких
підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що оскаржуване рішення
інспекції прийнято на підставі акта документальної перевірки
додержання приватним підприємцем Г. вимог податкового
законодавства. Перевіркою виявлено, що Г., який був платником
єдиного податку та використовував найману працю, не утримував із
заробітної плати найманих працівників і не перераховував до
бюджету прибутковий податок з громадян. У зв'язку з цим інспекцією
визначено податкове зобов'язання з даного виду податку в сумі 1055
грн. 35 коп. і накладено на Г. штрафні санкції в сумі 2110 грн. 70
коп. на підставі п. 17.1.9 ст. 17 Закону від 21 грудня 2000 р. N
2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
"Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодилися
суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що
відповідно до положень Указу ( 727/98 ) (727/98)
приватний підприємець Г.
як платник єдиного податку не повинен був нараховувати, утримувати
та перераховувати до бюджету прибутковий податок з громадян із
заробітної плати найманих працівників.
Проте такий висновок грунтується на помилковому тлумаченні
положень Указу та неправильному застосуванні норм матеріального
права.
Статтею 6 Указу ( 727/98 ) (727/98)
передбачено перелік обов'язкових
платежів, які не сплачуються суб'єктом малого підприємництва -
платником єдиного податку. До їх числа віднесено податок на доходи
фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва. Отже, за
правилами цієї статті Указу не є платником прибуткового податку з
доходів, отриманих від здійснення підприємницької діяльності, саме
суб'єкт малого підприємництва - фізична особа, оскільки він є
платником єдиного податку.
Згідно з частинами 4 і 5 ст. 2 Указу ( 727/98 ) (727/98)
в разі, коли
платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність із
використанням найманої праці або за участю членів його сім'ї,
ставка єдиного податку збільшується на 50 % за кожну особу. При
цьому платник єдиного податку звільняється від обов'язку
нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових
фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам,
які перебувають із ним у трудових відносинах, включаючи членів
його сім'ї.
Відповідно до статей 1, 2 Декрету Кабінету Міністрів України
"Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
платниками цього
податку є, зокрема, громадяни України, які сплачують його із
сукупного оподатковуваного доходу за календарний рік (що
складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів),
одержаного з різних джерел. Статтею 9 цього Декрету передбачено,
що нарахування, утримання і перерахування до бюджету прибуткового
податку здійснюється підприємствами, установами, організаціями
всіх форм власності та фізичними особами - суб'єктами
підприємницької діяльності, які провадять виплати доходів.
Будь-яких винятків із загального правила щодо обов'язку суб'єкта
підприємницької діяльності - фізичної особи нараховувати,
утримувати та перераховувати до бюджету прибутковий податок із
доходів, виплачених ним найманим працівником, Указ ( 727/98 ) (727/98)
не
містить. Посилаючись на положення ч. 8 ст. 2 Указу, суд не
врахував, що в ній ідеться про доходи, отримані від здійснення
підприємницької діяльності, і безпідставно ототожнив їх із
доходами, що виплачені найманим працівникам за виконання ними
трудових обов'язків.
Виходячи з викладеного Верховний Суд України визнав, що
недодержання судом норм матеріального права призвело до
неправильного вирішення спору, скасував усі ухвалені у справі
судові рішення та передав її на новий розгляд до суду першої
інстанції.
"Вісник Верховного Суду України", N 4, липень - серпень, 2002 р.