СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
 
                            18.06.2002
 
 
     Верховний Суд   України,   розглянувши  касаційну  скаргу  та
доповнення  до  неї  АК  "Харківобленерго"  на  постанову   Вищого
господарського суду    України    від    26   лютого   2002   року
( sp05/045-1 ) (sp05/045-1)
         у  справі   за  позовом  ТОВ  "Галс-К  Лтд"  до  АК
"Харківобленерго"   про  витребування  природного  газу  в  об'ємі
1806785,33 куб. м, В С Т А Н О В И В:
 
     30 липня   2001   року   ТОВ   "Галс-К   Лтд"  звернулось  до
господарського  суду  Харківської  області   з   позовом   до   АК
"Харківобленерго"   про  витребування  природного  газу  в  об'ємі
1806785,33 куб.  м. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що згідно
з   укладеним  між  сторонами  договором  поставки  природного  та
нафтового газу від 21 січня 1998 року N 1/98-ТГХ позивач  поставив
відповідачу 4200000 куб.  м газу на суму 378000 доларів США, що за
курсом  НБУ  на  день  подачі  позову  складає   2024076,60   грн.
Відповідач оплатив 2393214,6 куб. м газу на суму 215389,32 доларів
США.  АК "Харківобленерго" не оплачено 1806785,33 куб.  м газу  на
суму  162610,68  доларів США,  що за курсом НБУ станом на 30 липня
2001 року становить 870731,41 грн.  Крім того,  сторони  уклали  в
усній  формі  договір  схову.  Отже,  у відповідача знаходиться на
зберіганні 1806785,33 куб.  м природного газу.  Тому  ТОВ  "Галс-К
Лтд"   просило   вилучити   цей   газ   на   його   користь  у  АК
"Харківобленерго".
 
     Рішенням господарського суду Харківської області від 2 жовтня
2001  року  позов  задоволено.  Зобов'язано відповідача в місячний
строк передати позивачу газ об'ємом  1806785,33  куб.  м.  Рішення
мотивоване  тим,  що  АК "Харківобленерго" не оплатило ТОВ "Галс-К
Лтд" 1806785,33 куб.  м газу.  Листом  від  22  жовтня  1998  року
позивач  повідомив відповідача про незгоду з угодою уступки вимоги
від 1 вересня 1998  року  та  заявив  вимогу  в  6-місячний  строк
оплатити  вартість  газу  або  повернути  його.  Тобто,  згідно зі
статтею 165  ЦК  ( 1540-06  ) (1540-06)
         ТОВ "Галс-К Лтд" як кредитор вправі
вимагати виконання зобов'язання.
 
     Постановою Харківського  апеляційного господарського суду від
19  листопада  2001  року   вищевказане   рішення   скасовано.   У
задоволенні позову відмовлено,  оскільки умовами договору поставки
природного та нафтового газу від 21 січня 1998 року N 1/98-ТГХ  не
передбачено   обов'язок   відповідача   повертати   отриманий   та
використаний газ.
 
     Постановою Вищого господарського суду України від  26  лютого
2002 року ( sp05/045-1 ) (sp05/045-1)
          постанову    Харківського   апеляційного
господарського  суду  від  19  листопада  2001  року скасовано,  а
рішення господарського суду Харківської області від 2 жовтня  2001
року залишено без зміни.  Постанова обґрунтована тим, що у спірних
правовідносинах договір уступки вимоги позивачем і відповідачем не
укладався.  Останній  не  набув  права  власності  на  отриманий і
неоплачений газ об'ємом 1806785,33 куб. м. Тому позивач правомірно
заявив позов про його витребування в АК "Харківобленерго".
 
     Ухвалою Верховного Суду України від 30 травня  2002  року  за
касаційною  скаргою  та  доповненням  до  неї АК "Харківобленерго"
порушено провадження з перегляду в касаційному  порядку  постанови
Вищого господарського  суду  України  від  26  лютого  2002   року
( sp05/045-1 ) (sp05/045-1)
        .  У  касаційній   скарзі   поставлено  питання  про
скасування зазначеної постанови Вищого господарського суду України
та  передачу  справи  на  новий  розгляд до суду першої інстанції.
Посилання  зроблені  на  виявлення  різного   застосування   Вищим
господарським  судом  України  одного  й того ж положення закону в
аналогічних справах.
 
     Заслухавши доповідача,   пояснення   представників    сторін,
перевіривши   матеріали   справи,  Верховний  Суд  України  дійшов
висновку,  що  оскаржену  постанову  Вищого  господарського   суду
України  слід  скасувати,  а  постанову  Харківського апеляційного
господарського суду від 19 листопада  2001  року  -  залишити  без
зміни на таких підставах.
 
     Приймаючи постанову,  Вищий господарський суд України виходив
з того,  що  у  спірних  правовідносинах  договір  уступки  вимоги
позивачем  і  відповідачем  не укладався.  Останній не набув права
власності на отриманий і неоплачений газ об'ємом 1806785,33 куб. м
і  має  заборгованість у сумі 162610,68 доларів США,  що становить
870731,41 грн.  Тому позивач  правомірно  заявив  позов  про  його
витребування в АК "Харківобленерго".
 
     Викладені вище висновки Вищого господарського суду України не
відповідають нормам  матеріального  права  та  не  ґрунтуються  на
обставинах справи.
 
     Так, із  матеріалів справи вбачається,  що 21 січня 1998 року
сторони уклали  договір  N  1/98-ТГХ  на  поставку  природного  та
нафтового газу і підписали протокол розбіжностей до нього.
 
     Згідно з   пунктом   1.1   цього   договору   та   протоколом
розбіжностей відповідач зобов'язаний прийняти газ і оплатити  його
вартість позивачу. Крім того, відповідачу надано право здійснювати
розрахунки шляхом  уступки  права  вимоги  боргу  з  дебіторів  АК
"Харківобленерго".
 
     Аналіз вказаних  договору  і протоколу розбіжностей свідчить,
що їх  умовами  не  передбачено  обов'язок  відповідача  повертати
отриманий  і  використаний газ,  який він своєчасно не оплатив.  У
відповідності з  актами  приймання-передачі  АК  "Харківобленерго"
отримала  від  ТОВ  "Галс-К  Лтд"  4200000  куб.  м газу,  за який
відповідач частково розрахувався векселями.  Станом  на  30  липня
2001  року  залишилось не оплачено 1806785,33 куб.  м газу на суму
162610,68 доларів США, що складає 870731,41 грн.
 
     Позивач у позовній заяві стверджував, що з відповідачем уклав
в усній формі договір схову газу цього об'єму - 1806785,33 куб. м.
Водночас жодних даних про укладення такого договору  в  матеріалах
справи немає.  В актах приймання-передачі газу також не зазначено,
що газ прийнято на зберігання.  Статутом АК  "Харківобленерго"  не
передбачено такого виду діяльності, як зберігання газу. Крім того,
у матеріалах справи відсутні  дані,  що  відповідач  мав  технічні
можливості для зберігання газу.
 
     Наведене вище  свідчить,  що вимоги позивача щодо вилучення у
відповідача природного газу в натурі є безпідставними, оскільки це
не  передбачено умовами договору від 21 січня 1998 року N 1/98-ТГХ
поставки природного та нафтового газу.
 
     Крім того,  не було взято до уваги,  що згідно з даними,  які
містяться  в  матеріалах  справи,  на підставі наказу Міністерства
енергетики України від 30 березня 1998 року N 48  зі  складу  ДАЕК
"Харківобленерго" виділено з правами юридичних осіб ДП "Харківська
ТЕЦ-5", ДП "Харківські теплові мережі" та ТЕЦ-2 "Есхар".
 
     Згідно з розподільчим балансом станом на 1 квітня  1998  року
та  угодою  про передачу заборгованості від 1 вересня 1998 року до
ДП "Харківська ТЕЦ-5" і ДП "Харківські  теплові  мережі"  перейшла
заборгованість  АК  "Харківобленерго"  перед  ТОВ  "Галс-К Лтд" за
договором від 21  січня  1998  року  N  1/98-ТГХ  за  газ  об'ємом
1806785,33 куб. м на суму 162610,68 доларів США.
 
     Відповідно до статей 4, 37 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
        , пункту 6 статті 34
Закону України  "Про  підприємства  в  Україні"  ( 887-12  ) (887-12)
          при
виділенні  з  підприємства одного або кількох нових підприємств до
кожного  з  них  переходять  за  роздільним  актом  (балансом)   у
відповідних  частинах  майнові права та обов'язки реорганізованого
підприємства.
 
     Враховуючи викладене  і  керуючись  статтями  111-17 - 111-20
ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:
 
     Касаційну скаргу та доповнення до  неї  АК  "Харківобленерго"
задовольнити.
 
     Постанову Вищого  господарського  суду  України від 26 лютого
2002 року ( sp05/045-1 ) (sp05/045-1)
         скасувати.
 
     Постанову Харківського апеляційного господарського  суду  від
19 листопада 2001 року залишити без зміни.
 
     Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
 
Постанови Верховного Суду України та ВГСУ, 2003 р., N 3