СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
11.06.2002
Верховний Суд України, розглянувши касаційну скаргу АТЗТ з
іноземними інвестиціями "Сонола" на постанову Вищого
господарського суду України від 11 березня 2002 року
( sp09/022-1 ) (sp09/022-1)
у справі за позовом компанії "Вестерн Ен-Ай-Ес
Ентерпрайз Фонд" до АТЗТ з іноземними інвестиціями "Сонола" про
стягнення 2745762,11 доларів США, В С Т А Н О В И В:
у липні 2001 року компанія "Вестерн Ен-Ай-Ес Ентерпрайз Фонд"
звернулась до господарського суду Кіровоградської області з
позовом до АТЗТ з іноземними інвестиціями "Сонола" про стягнення
2745762,11 доларів США. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що
позивач є засновником та акціонером відповідача. Загальні збори
АТЗТ з іноземними інвестиціями "Сонола" неодноразово приймали
рішення про збільшення чи зміну структури внесків засновників до
статутного фонду. Позивач на виконання цих рішень здійснив внески
до статутного фонду відповідача на суму 4408243,76 доларів США, у
тому числі обладнання на 1662481,65 доларів США та грошові кошти в
розмірі 2745762,11 доларів США. Рішеннями Вищого арбітражного суду
України від 11 червня 2001 року та арбітражного суду
Кіровоградської області від 27 червня 2001 року було визнано
недійсними рішення загальних зборів відповідача згідно з
протоколами відповідно N 10, 11, 14 і N 3 - 8 та зобов'язано
Кіровоградську районну державну адміністрацію скасувати державну
реєстрацію змін до установчих документів, затверджених вказаними
протоколами. На підставі статті 469 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
позивач ставив
питання про відновлення його первісного стану як акціонера та
засновника АТЗТ з іноземними інвестиціями "Сонола" і стягнення з
останнього 2745762,11 доларів США.
Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 4
жовтня 2001 року припинено провадження у цій справі на підставі
пункту 1 частини першої статті 80 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки спір
не підлягає вирішенню в господарських судах України, а має
розглядатись згідно з арбітражним застереженням - арбітражем у
Відні (Австрія). Скасовано вжиті заходи до забезпечення позову
згідно з ухвалою від 3 вересня 2001 року у вигляді накладення
арешту на майно, що належить відповідачу, на суму 14748312,02 грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 11 березня
2002 року ( sp09/022-1 ) (sp09/022-1)
вищевказану ухвалу скасовано, а справу
передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова
мотивована тим, що норми Установчого договору про утворення і
діяльність АТЗТ з іноземними інвестиціями "Сонола" є обов'язковими
для сторін, що уклали цей договір, та не можуть бути поширені на
інших осіб, які не є сторонами в цьому договорі.
Оскільки відповідач не є стороною Установчого договору, то
висновок суду першої інстанції про обов'язковість арбітражного
застереження для позивача є безпідставним, а ухвала господарського
суду Кіровоградської області від 4 жовтня 2001 року не відповідає
нормам матеріального та процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду України від 16 травня 2002 року за
касаційною скаргою АТЗТ з іноземними інвестиціями "Сонола"
порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови
Вищого господарського суду України від 11 березня 2002 року
( sp09/022-1 ) (sp09/022-1)
. У касаційній скарзі поставлено питання про
скасування зазначеної постанови Вищого господарського суду України
та припинення провадження у справі. Посилання зроблені на
невідповідність оскарженої постанови міжнародним договорам та
виявлення різного застосування Вищим господарським судом України
одного й того ж положення закону в аналогічних справах.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши
матеріали справи, Верховний Суд України дійшов висновку, що
оскаржену постанову Вищого господарського суду України слід
скасувати, а ухвалу господарського суду Кіровоградської області
від 4 жовтня 2001 року - залишити без зміни на таких підставах.
Приймаючи постанову, Вищий господарський суд України виходив
з того, що даний спір виник між компанією "Вестерн Ен-Ай-Ес
Ентерпрайз Фонд" та АТЗТ з іноземними інвестиціями "Сонола", яке є
самостійною юридичною особою і не є стороною Установчого договору.
Тому посилання суду першої інстанції про обов'язковість
арбітражного застереження для позивача є безпідставним.
Викладені вище висновки Вищого господарського суду України не
відповідають нормам матеріального права та не ґрунтуються на
обставинах справи.
Так, із матеріалів справи вбачається, що даний спір щодо
відновлення первісного стану позивача як акціонера та засновника
АТЗТ з іноземними інвестиціями "Сонола" випливає з Установчого
Договору та Статуту відповідача.
Згідно з пунктом 17.2 статті 17 Статуту АТЗТ з іноземними
інвестиціями "Сонола" усі суперечки, які виникають стосовно
виконання Товариством або будь-яким акціонером будь-яких
зобов'язань згідно з цим Статутом, вирішуються таким чином, як це
передбачено в Установчому Договорі.
У відповідності зі статтею 12 Установчого Договору акціонерів
про утворення та діяльність АТЗТ з іноземними інвестиціями
"Сонола" всі спори або суперечки, що випливають з або у зв'язку з
цим Договором чи Статутом, або їх тлумачення, дія або припинення,
у першу чергу, регулюються шляхом переговорів між сторонами. У
разі неспроможності сторонами вирішити такий спір чи суперечу
акціонер може звернутися до арбітражу. Арбітраж, включаючи
винесення рішення, буде проходити у Відні, Австрія.
У пункті 2 статті 4 Європейської конвенції про
зовнішньоторговельний арбітраж ( 995_069 ) (995_069)
(Женева, 21 квітня 1961
року - ратифікована Україною 18 березня 1963 року) вказано, що
сторони арбітражного застереження можуть на свій розсуд
установлювати місцезнаходження арбітражного суду.
Пунктом 3 статті 2 Конвенції про визнання та виконання
іноземних арбітражних рішень ( 995_070 ) (995_070)
(Нью-Йорк, 10 червня 1958
року - ратифікована Україною 10 жовтня 1960 року) передбачено, що
якщо сторони уклали арбітражну угоду (арбітражне застереження),
суд, на прохання однієї із сторін, повинен направити сторони в
арбітраж, передбачений цим застереженням.
Згідно з листом Міністерства закордонних справ України від 7
лютого 2000 року N 4.3/8-076-137 ( v-137321-00 ) (v-137321-00)
Конвенція про
визнання та виконання іноземних арбітражних рішень ( 995_070 ) (995_070)
(Нью-Йорк, 10 червня 1958 року) та Європейська конвенція про
зовнішньоторговельний арбітраж ( 995_069 ) (995_069)
(Женева, 21 квітня 1961
року) набули чинності для України відповідно 10 січня 1961 року і
7 січня 1964 року.
Відповідно до Закону України "Про дію міжнародних договорів
на території України" ( 1953-12 ) (1953-12)
укладені та належним чином
ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід'ємну
частину національного законодавства України.
Оскільки позивач є стороною арбітражного застереження, то він
повинен був звернутися для вирішення даного спору до арбітражу,
передбаченого застереженням, у Відні, Австрія.
Тобто суд першої інстанції обґрунтовано припинив провадження
у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських
судах України.
Отже, постанова Вищого господарського суду України від 11
березня 2002 року ( sp09/022-1 ) (sp09/022-1)
підлягає скасуванню, а ухвала
господарського суду Кіровоградської області від 4 жовтня 2001 року
як законна - залишенню без зміни.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-20
ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:
касаційну скаргу АТЗТ з іноземними інвестиціями "Сонола"
задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 11 березня
2002 року ( sp09/022-1 ) (sp09/022-1)
скасувати.
Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 4
жовтня 2001 року залишити без зміни.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Постанови Верховного Суду України та ВГСУ, 2003 р., N 3