СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
04.06.2002
Верховний Суд України, розглянувши касаційну скаргу
Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату
"Криворіжсталь" на постанову Вищого господарського суду України
від 19 лютого 2002 року у справі за позовом ЗАТ КБ
"Приватбанк" до Криворізького державного гірничо-металургійного
комбінату "Криворіжсталь" про стягнення 724075,29 доларів США,
В С Т А Н О В И В:
у листопаді 2000 року ЗАТ КБ "Приватбанк" звернулось до
арбітражного суду Дніпропетровської області з позовом до
Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату
"Криворіжсталь" про стягнення заборгованості в сумі 724075,29
доларів США. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 5 травня 1998
року фірма "ST. JOHN TRADING (OVER SEAS) LTD" (Кіпр) та відповідач
уклали договір N 35в-98 про поставку металопродукції. За умовами
контракту фірма здійснила передплату вартості продукції в сумі
7097000,09 доларів США. Комбінат фактично поставив металопродукцію
на 6372924,8 доларів США. Строки поставки продукції та дії
контракту закінчились відповідно 31 травня та 31 грудня 1998 року
10 липня 2000 року відповідно до статей 213, 231, 246 ЦК( 1540-06 ) фірма відмовилась від виконання зобов'язання в натурі,
вимагаючи відшкодування збитків у вигляді повернення передплати в
сумі 724075,29 доларів США. 18 липня 2000 року на підставі статті
197 ЦК позивач уклав з фірмою "ST. JOHN TRADING (OVER SEAS) LTD"
договір N 2С001Д про уступку права вимоги боргу з відповідача на
вказану вище суму.
Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 18
липня - 12 вересня 2001 року відмовлено у задоволенні позову з
огляду на те, що угода про уступку вимоги укладена в період дії
Указу Президента України "Про заходи щодо підвищення
відповідальності за розрахунки з бюджетними та цільовими фондами"
від 04.03.98 N 167/98 ( 167/98 ). У цьому акті встановлено
заборону на укладення подібних угод.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 15 листопада 2001 року вищезазначене рішення скасовано.
Позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача
724075,29 доларів США основного боргу та 477,8 доларів США
державного мита.
Постановою Вищого господарського суду України від 19 лютого
2002 року постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 15 листопада 2001 року
залишено без зміни.
Ці постанови мотивовані тим, що спірний договір відповідає
чинному законодавству. На дані правовідносини не поширюється дія
Указу ( 167/98 ), оскільки предмет регулювання за згаданим
нормативним актом інший.
Ухвалою Верховного Суду України від 8 травня 2002 року
порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови
Вищого господарського суду України від 19 лютого 2002 року
за касаційною скаргою Криворізького державного
гірничо-металургійного комбінату "Криворіжсталь", в якій
поставлено питання про скасування зазначеної постанови та
залишення без зміни рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 18 липня - 12 вересня 2001 року. Посилання зроблені на
порушення і неправильне застосування норм матеріального права, а
також на невідповідність оскарженої постанови Конституції України( 254к/96-ВР ).
Заслухавши доповідача, пояснення представника Криворізького
державного гірничо-металургійного комбінату "Криворіжсталь" та
представника ЗАТ КБ "Приватбанк", перевіривши матеріали справи,
Верховний Суд України дійшов висновку, що оскаржена постанова
Вищого господарського суду України та постанова Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 15 листопада 2001 року
підлягають скасуванню, а рішення арбітражного суду
Дніпропетровської області від 18 липня - 12 вересня 2001 року -
залишенню без зміни на таких підставах.
Приймаючи постанову від 19 лютого 2002 року,
Вищий господарський суд України виходив з того, що договір уступки
вимоги від 18 липня 2000 року укладено після закінчення строку дії
контракту N 35в-98. Тому передбачені пунктом 11.5 контракту
обмеження на передачу прав і обов'язків третій особі без письмової
згоди на це другої сторони втратили свою силу з закінченням строку
дії контракту - 31 грудня 1999 року. Оскільки договір уступки
права вимоги від 18 липня 2000 року укладено після закінчення
строку дії контракту, то така уступка права вимоги не суперечить
умовам пункту 11.5 контракту та статтям 161, 197 ЦК( 1540-06 ). На дані правовідносини не поширюється дія Указу
Президента України "Про заходи щодо підвищення відповідальності за
розрахунки з бюджетами та цільовими фондами" ( 167/98 ), оскільки
предмет регулювання за згаданим нормативним актом інший.
Викладені вище висновки Вищого господарського суду України не
відповідають нормам матеріального права.
Так, згідно з вимогами статті 161 ЦК ( 1540-06 ) зобов'язання
мають виконуватися належним чином і в установлений строк
відповідно до вказівок закону, акта планування, договору.
Статтею 162 ЦК ( 1540-06 ) передбачено, що одностороння
відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов
договору не допускається.
Пунктом 11.5 контракту від 5 травня 1998 року N 35в-98
встановлено, що сторони не мають права передавати свої права та
обов'язки за даним контрактом третій особі без отримання на це
письмового дозволу другої сторони.
Відповідно до пункту 1 додатка N 4 від 22 січня 1999 року
строк дії вищезазначеного контракту пролонговано до 31 грудня 1999
року.
У відповідності з частиною першою статті 197 ЦК( 1540-06 ) уступка вимоги кредитором іншій особі допускається,
якщо вона не суперечить закону чи договору або коли вимога не
пов'язана з особою кредитора.
Отже, за пунктом 11.5 контракту у сторін виникли зобов'язання
щодо недопущення передачі своїх прав за контрактом третій особі
без письмового дозволу другої сторони. Із матеріалів справи
вбачається, що фірма "ST. JOHN TRADING (OVER SEAS) LTD" (Кіпр)
передала позивачу своє право вимоги відшкодування збитків за
контрактом, не отримавши на це письмового дозволу відповідача.
Тобто подібна уступка вимоги суперечить умовам договору та
відповідно вимогам частини першої статті 197 ЦК ( 1540-06 ).
Згідно з пунктом 4 розділу XV "Перехідні положення"
Конституції України ( 254к/96-ВР ) Президент України протягом
трьох років після набуття чинності Конституцією України має право
видавати схвалені КМУ і скріплені підписом Прем'єр-міністра
України укази з економічних питань, не врегульованих законами.
Як зазначалось вище, згідно з вимогами статті 197 ЦК( 1540-06 ) уступка вимоги кредитором іншій особі допускається,
якщо вона не суперечить закону чи договору або коли вимога не
пов'язана з особою кредитора.
Водночас пунктом 14 Указу Президента України "Про заходи щодо
підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 167/98 ) передбачено, що під час
проведення розрахунків, у тому числі за експортними та імпортними
операціями, не допускається уступка вимоги та переведення боргу
незалежно від наявності угод чи фінансових зобов'язань між
резидентами, а також між резидентами та нерезидентами.
На момент укладення спірного договору про уступку вимоги цей
Указ ( 167/98 ) набув чинності та став частиною законодавства
України.
Наведені обставини свідчать, що Вищий господарський суд
України у прийнятті оскарженої постанови не врахував вимоги
законодавства. Вищевказана уступка вимоги суперечить вимогам
статей 161, 197 ЦК ( 1540-06 ) та Указу Президента України "Про
заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 167/98 ).
У зв'язку з цим постанову Вищого господарського суду України
від 19 лютого 2002 року та постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15
листопада 2001 року слід скасувати, а рішення арбітражного суду
Дніпропетровської області від 18 липня - 12 вересня 2001 року як
законне та обґрунтоване - залишити без зміни.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК( 1798-12 ), Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:
касаційну скаргу Криворізького державного
гірничо-металургійного комбінату "Криворіжсталь" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 19 лютого
2002 року та постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 15 листопада 2001 року
скасувати.
Рішення арбітражного суду Дніпропетровської області від 18
липня - 12 вересня 2001 року залишити без зміни.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Постанови Верховного Суду України та ВГСУ, 2003 р., N 3