ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
27.05.2002 N 17-2-18-21/01-1015
Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання
Генерального прокурора України на постанову Вищого господарського
суду України від 14 березня 2002 року N 17-2-18-21/01-1015 у
справі за заявою Центральних електромереж ВАТ "Одесаобленерго" до
ВАТ "Одеський завод "Центролит" про визнання останнього банкрутом,
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою арбітражного суду Одеської області від 12 лютого 2001
року за заявою Центральних електромереж ВАТ "Одесаобленерго"
порушено справу про банкрутство ВАТ "Одеський завод "Центролит".
Ухвалами господарського суду Одеської області від 12 липня та 15
жовтня 2001 року затверджено реєстр вимог кредиторів ВАТ "Одеський
завод "Центролит".
У липні 2001 року ВАТ "Одеський завод "Центролит" звернулось
у господарський суд Одеської області із заявою про продовження
процедури розпорядження його майном. Заява обгрунтовувалась тим,
що підприємство може вийти з кризи, а зміна на цьому етапі
керівництва потягне за собою негативні процеси.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15 жовтня
2001 року затверджено мирову угоду з додатками, укладену 19
вересня 2001 року між кредиторами і боржником - ВАТ "Одеський
завод "Центролит". Припинено провадження у справі про визнання
банкрутом зазначеного вище товариства та повноваження керуючого
санацією.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 26 грудня
2001 року поновлено провадження у справі. Затверджено додаткову
мирову угоду від 17 жовтня 2001 року, укладену між кредиторами і
боржником, та припинено провадження у справі.
Постановою Вищого господарського суду України від 14 березня
2002 року N 17-2-18-21/01-1015 ухвали господарського суду Одеської
області від 15 жовтня 2001 року та від 26 грудня 2001 року
залишено без зміни. Відмовлено в задоволенні клопотання
Міністерства промислової політики України, Центральної ради
профспілок "Машприлад" України про допущення їх представників до
участі у справі як третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог.
Заяву комітету профспілок Всеукраїнського об'єднання солідарності
трудівників направлено до господарського суду Одеської області для
її розгляду у відповідності з вимогами Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом". Ці ухвали та постанова мотивовані тим, що мирові угоди
відповідають вимогам Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, а викладені в них умови не суперечать чинному
законодавству.
Ухвалою Верховного Суду України від 25 квітня 2002 року
порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови
Вищого господарського суду України від 14 березня 2002 року
N 17-2-18-21/01-1015 за касаційним поданням Генерального прокурора
України, де поставлено питання про скасування зазначеної постанови
та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Посилання зроблені на неправильне застосування норм матеріального
права і на виявлення різного застосування Вищим господарським
судом України одного й того ж положення закону в аналогічних
справах.
Заслухавши доповідача, пояснення представника Генеральної
прокуратури України, який підтримав доводи касаційного подання і
просив його задовольнити, представників ВАТ "Одеський завод
"Центролит" та ВАТ "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго",
котрі заперечували проти цього, перевіривши матеріали справи,
Верховний Суд України дійшов висновку, що касаційне подання
підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з п. 1.6 мирової угоди від 19 вересня 2001 року
інвестор - дочірнє підприємство "П.С.Ц. Трейдінг ХандельсгезмбХ" -
набуває право власності на майно боржника з дня затвердження цієї
мирової угоди господарським судом Одеської області та погашення
заборгованості перед кредиторами. Інвестор з дня затвердження цієї
мирової угоди стає правонаступником боржника у межах, обумовлених
даною угодою (т. 19, а. с. 87 - 90).
Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
інвестор за умови виконання зобов'язань, передбачених
планом санації, може набувати прав власності на майно боржника
відповідно до законодавства та плану санації.
Таким чином, у мировій угоді вирішено питання, які повинні
вирішуватись за планом санації.
У відповідності з ст. 35 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
під мировою угодою у справі про банкрутство
розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно
відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання)
кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. При
цьому Законом не передбачено перехід права власності на майно
боржника третій особі, що мало місце у даній справі.
Відповідно з п. "і" ст. 41 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
до компетенції загальних зборів акціонерів
акціонерного товариства входить затвердження договорів (угод),
укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.
Пунктом 13 статті 8.2.4 статуту ВАТ "Одеський завод "Центролит"
встановлено, що до компетенції загальних зборів належить
затвердження угод, інших операцій щодо розпорядження нерухомим
майном на суму, що перевищує 20 % статутного фонду товариства.
Згідно з ст. 5.1 статуту розмір статутного фонду становить
14484700 грн. За мировою угодою 19 вересня 2001 року сума щодо
розпорядження нерухомим майном складає 7978146 грн. 11 коп., що
значно перевищує 20 % статутного фонду товариства. Проте загальні
збори акціонерів з приводу затвердження мирової угоди не
проводились та акціонери не давали згоди на відчуження майна (т.
18, а. с. 30 - 43; т. 19, а. с. 87 - 90).
Ці обставини не були враховані при розгляді справи
господарським судом Одеської області та Вищим господарським судом
України.
У зв'язку з наведеним постанову Вищого господарського суду
України від 14 березня 2002 року N 17-2-18-21/01-1015 та ухвали
господарського суду Одеської області від 15 жовтня і 26 грудня
2001 року слід скасувати, а справу - передати на новий розгляд до
суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати зазначене
та вирішити спір відповідно до вимог закону.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання Генерального прокурора України
задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 14 березня
2002 року N 17-2-18-21/01-1015 та ухвали господарського суду
Одеської області від 15 жовтня 2001 року та від 26 грудня 2001
року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
"Бізнес: законодавство та практика", N 12, 2003 р.