ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.05.2002 Справа N 3/135-10/280
Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів у
складі:
головуючого судді,
суддів;
розглянувши за касаційною скаргою Релігійної громади "ХХХ" на
постанову Вищого арбітражного суду України від 15 березня 2001
року №04-1/15-1/34 справу за позовом Дрогобицької районної
державної адміністрації Львівської області (далі -
Райдержадміністрація) до Релігійної громади "ХХХ" (далі - Громада
"ХХХ") про вилучення з її незаконного користування церковної
споруди Різдва Пресвятої Богородиці в с.Ясениця-Сільна,
встановив:
Позов до Арбітражного суду Львівської області пред'явлено 15
лютого 2000 року.
Заявлена позовна вимогам обґрунтовувалась тим, що рішенням
Арбітражного суду Львівської області від 18 липня 1996 року у
справі №3/63 договір про користування спірною церковною спорудою,
укладений 22 червня 1990 року між Дрогобицьким райвиконкомом та
Релігійною громадою "YYY" (далі - Громада "YYY"), визнано
недійсним. У зв'язку з цим Громада "YYY" втратила законні підстави
користуватися цією спорудою. При цьому позивач враховував, що на
підставі договору від 6 червня 1994 року спірна церковна споруда
передана Райдержадміністрацією у користування Релігійній громаді
"ZZZ" (далі - Громада "ZZZ"). Незважаючи на зазначені обставини,
Громада "ХХХ" користується церковною спорудою і не допускає до
користування нею Громаду "ZZZ".
Рішенням від 10 жовтня 2000 року Арбітражний суд Львівської
області позов задовольнив.
Зазначене судове рішення залишене без змін постановою цього суду
від 6 грудня 2000 року.
Оскаржуваною постановою Вищий арбітражний суд України рішення і
постанову Арбітражного суду Львівської області залишив без змін.
Названі рішення арбітражних судів мотивовані тим, що у Громади
"XXX" відсутні правові підстави користуватися спірною церковною
спорудою, оскільки договір на одноособове користування з нею
розірвано рішенням арбітражного суду; розпорядженням Представника
Президента України у Львівській області від 15 квітня 1994 року
№320 "Про визначення порядку користування Церквою Різдва
Пр.Богородиці в с.Ясениця-Сільна Дрогобицького району" (далі -
розпорядження №320) ця споруда передана у почергове користування
Громадам "ZZZ" і "XXX"; з Громадою "ZZZ" договір на користування
укладено, а Громада "XXX" від укладання такого договору
відмовляється.
В касаційній скарзі ставиться вимога про скасування постанови
Вищого арбітражного суду України з підстав неправильного
застосування судом норм матеріального права, зокрема Закону
України "Про свободу совісті та релігійні організації" ( 987-12 ) (987-12)
(далі - Закон про релігійні організації ( 987-12 ) (987-12)
).
Заслухавши судцю доповідача та обговоривши доводи касаційної
скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд України
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до частини третьої статті 17 Закону про релігійні
організації ( 987-12 ) (987-12)
культова будівля і майно, що є державною
власністю, можуть передаватися у почергове користування двом або
більше релігійним громадам за їх взаємною згодою. За відсутності
такої згоди державний орган визначає порядок користування
культовою будівлею і майном шляхом укладення з кожною громадою
окремого договору.
Судами встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що
спірна церковна споруда після націоналізації її у державну
власність колишньому власнику у власність не поверталася, іншим
релігійним громадам у власність не передавалася, а тому на час
виникнення спірних правовідносин сторін і на даний час є державною
власністю.
Згідно частини другої статті 17 Закону про релігійні організації
( 987-12 ) (987-12)
культові будівлі і майно, які становлять державну
власність, передаються організаціями, на балансі яких вони
знаходяться, зокрема у безоплатне користування за рішеннями
обласних державних адміністрацій.
Отже, Представник Президента України у Львівській області своїм
розпорядженням №320 правомірно передав Церкву Різдва Пр.
Богородиці в с.Ясениця - Сільна у почергове безоплатне
користування Громаді "ZZZ" та Громаді "XXX";
Рішеннями арбітражних судів встановлено, що Громада "ZZZ" виявила
згоду на почергове користування спірною церковною спорудою. На
виконання зазначеного розпорядження №320 та частини третьої статті
17 Закону про релігійні організації ( 987-12 ) (987-12)
Райдержадміністрація уклала з цією громадою "Договір про порядок
користування Церквою Різдва Пр. Богородиці с.Ясениці-Сільної
Дрогобицького району та іншим майном, що є державною власністю".
Але, як вбачається з матеріалів справи і змісту касаційної скарги
Громади "XXX", ця громада не виявила згоди на почергове
користування спірною культовою спорудою разом з Громадою "ZZZ" і,
відповідно, на укладення аналогічного договору, вважаючи, що вона
має право одноособового користування цим об'єктом. На цій підставі
вона самовільно зайняла церковну споруду і не допускає
користуватися нею Громаду "ZZZ".
Зазначені дії Громади "XXX" суперечать вимогам Закону про
релігійні організації ( 987-12 ) (987-12)
, зокрема частині дев'ятій статті
17 ( 987-12 ) (987-12)
, згідно якої самовільне захоплення культових
будівель чи привласнення культового майна не допускається.
Враховуючи, що відповідно до частини восьмої статті 17 Закону про
релігійні організації ( 987-12 ) (987-12)
договори про надання в
користування релігійним організаціям культових та інших будівель і
майна можуть бути розірвані або припинені в порядку і на
підставах, передбачених цивільним законодавством України, а також
факт визнання Арбітражним судом Львівської області недійсним
договору про користування спірною церковною спорудою, укладеного
22 червня 1990 року між Райдержадміністрацією та Громадою "YYY",
правонаступником якої вважає себе Громада "XXX", (справа №3/63,
судове рішення від 18 липня 1996 року), Верховний Суд України
вважає, що у Громади "XXX" відсутні правові підстави користуватися
цією церковною спорудою (статті 4, 151 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
).
За таких .обставин арбітражні суди правильно застосували до
спірних правовідносин сторін норми матеріального права і дійшли
обгрунтованого висновку про те, що Громада "XXX" безпідставно
утримує і користується Церквою Різдва Пр.Богородиці в
с.Ясениця-Сільна.
Відтак, судові рішення про вилучення з її незаконного користування
вказаної церковної споруди є законними та обгрунтованими і тому не
підлягають скасуванню.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17-111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Верховний Суд України
постановив:
Касаційну скаргу Релігійної громади "XXX" с. Ясениця - Сільна
Дрогобицького району Львівської області залишити без задоволення,
а постанову Вищого арбітражного суду України від 15 березня 2001
року ( sp05/195-1 ) (sp05/195-1)
без змін.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.