Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів у складі: <...>

Головуючого судді: <...>

Суддів: <...>

за участю представників ВАТ "Запоріжсталь" - Ситнюк К.М., Пругло Т.М., Солдатенко С.М. та ВАТ "Запорожкокс" - Пашинського М.М. і Дудіної Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запорожкокс" на постанову Вищого господарського суду України від 14.02.2002 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запоріжсталь" до Відкритого акціонерного товариства "Запорожкокс" про стягнення 42672544,04 грн. встановив:

21.09.2001 року ВАТ "Запоріжсталь" звернулося до Арбітражного суду Запорізької області з позовом про стягнення 42672544,04 грн.

Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що утворений в єдиному технологічному процесі коксування вугілля коксовий горішок і коксовий дрібняк є зворотними відходами і власністю замовника.

ВАТ "Запорожкокс" позов не визнало з тих підстав, що договором N 2245/20-1068 від 26.10.1998 р. повернення попутної продукції не передбачено.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 2.11.2001 року позов задоволено частково: з ВАТ "Запорожкокс" стягнуто вартість коксового горішка і коксового дрібняку на загальну суму 26340694,93 грн.

В частині стягнення збитків, спричинених інфляцією в розмірі 24593,43 грн. та трьох процентів річних з вартості попутної продукції відмовлено.

Постановою Дніпропетровського господарського апеляційного суду від 2001 року рішення Господарського суду Запорізької області від 02.11.2001 р. змінено в частині розподілу між сторонами судових витрат із залишенням в іншій частині без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.02.2001 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.12.2001 р. залишено без змін.

4 квітня 2002 року Верховним Судом України за касаційною скаргою ВАТ "Запорожкокс" порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 14.02.2002 року. Касаційна скарга мотивується різним застосуванням Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах.

Представники: ВАТ "Запорожкокс" висловилися на підтримку касаційної скарги, а ВАТ "Запоріжсталь" проти її задоволення як необгрунтованої законом.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

26 жовтня 1998 року ВАТ "Запорожкокс" (Підрядник) і ВАТ "Запоріжсталь" (Замовник) уклали договір підряду N 2245/20-1068 з додатками до договору N 1 і N 2.

За договором підряду, Підрядник зобов'язався на свій ризик з вугільного концентрату - вугілля Замовника виготовити кокс доменний марки КД-2 і КД-3 (п. 2.1).

Господарські суди правильно встановили, що внаслідок переробки в даному технологічному процесі вугілля у кокс утворюються продукти коксування, зокрема, кокс доменний, коксовий горішок і коксовий дрібняк.

Протягом 1999 року внаслідок переробки вугілля Замовника Підрядник отримав 64985,413 т. коксового горішку та 119585,587 т. коксового дрібняку, вартістю відповідно 13568954,24 грн. та 12771740, 69 грн.

На підставі Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості (далі - Типове положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1996 року N 473 (473-96-п) , п. 16 господарські суди віднесли коксовий горішок і коксовий дрібняк до зворотних відходів, як таких, що не входять до переліку попутної продукції, одержаної одночасно з основним (цільовим) продуктом в даному технологічному процесі визначеного п. 90 Типового положення та переліку попутної продукції в окремих галузях промисловості наведеного додатку N 9 і прийшли до висновку, що власником зворотних відходів є Замовник.

Висновки господарських судів не відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права.

Питання пов'язані з визначенням попутної продукції та її оцінка регламентуються Типовим положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.1996 року N 473 (473-96-п) .

Відповідно до п. 2 постанови (473-96-п) Кабінет Міністрів України зобов'язав Міністерства і відомства у разі потреби розробити і довести до підприємств організацій галузеві інструкції з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), стосовно специфіки відповідних промислових виробництв, а п. 3 доручив Міністерству промисловості та Міністерству машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії надавати роз'яснення щодо застосування Типового положення з планування обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості.

Відповідно до п. 90 Типового положення (473-96-п) до статті калькуляції "Попутна продукція" виключається вартість попутної продукції, одержаної одночасно з основним (цільовим) продуктом, тобто в єдиному технологічному процесі. Ця продукція за якістю відповідає встановленим стандартам або технічним умовам, приймається відділом технічного контролю і призначається до подальшої переробки або відпуску стороннім підприємствам. Згідно з додатком N 9 до такої продукції належить неочищений коксовий газ, смола в газі, бензол в газі.

Відповідно до листа Міністерства промисловості України (правонаступника Міністерства промисловості України і Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України) від 14.09.1999 року N 10/5-1-1578 коксовий горішок і коксовий дрібняк відносяться до попутної продукції коксохімічного виробництва, а перелік попутної продукції наведений у додатку N 9 може бути доповнений підприємством самостійно.

Крім цього, право самостійно визначати продукцію на основну, попутну, або як зворотні відходи визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року N 318 (z0027-00) , відповідно до п. 11 якого перелік та склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюється підприємством.

Відповідно до п. 2 та п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.1996 року N 473 (473-96-п) та Типового положення (473-96-п) , Положення (стандарта) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (z0027-00) Українським державним науково-дослідним вуглехімічним інститутом розроблені Тимчасові методичні рекомендації з планування, обліку та калькулювання операційних витрат і собівартості продукції (робіт, послуг) на коксохімічних підприємствах, затвердженого генеральним директором Господарського багатопрофільного об'єднання "Укркокс", якими у додатку N 5 визначено, що до попутної продукції відноситься й коксовий горішок та коксовий дрібняк.

Згідно з п. 6.1 договору підряду власником такої продукції є Підрядчик який несе відповідальність за сплату податку на додану вартість від реалізації попутної продукції при переробці вугілля.

Типове положення (п. 16 (473-96-п) ) не наводить переліку зворотних відходів і визначає їх як залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв та інших видів матеріальних ресурсів, що утворилися в процесі виробництва продукції. Крім того, ціна зворотних відходів відраховується від вартості матеріальних ресурсів. Як витікає із калькуляції коксування вугілля, ВАТ "Запорожкокс" не відраховує вартість коксового горішку та коксового дрібняку з вартості сировини як зворотні відходи, а Замовник не оплачує їх виготовлення.

Відповідно до ст. 336 ЦК України (1540-06) Підрядчик відповідає за неправильне використання наданого йому матеріалу і повинен дати замовникові звіт про його використання, а також повернути лишок матеріалу. Таким матеріалом, за договором підряду N 2245/20-1068 від 26.10.1998 року є вугільний концентрат - вугілля, а не коксовий горішок і коксовий дрібняк.

Статтями 336 і 338 ЦК України (1540-06) передбачено, що надлишки матеріалів та основні відходи повинні бути оговорені в договорі підряду.

Договір підряду між сторонами відповідає вимогам ст. 153 ЦК України (1540-06) . Додатком N 2 за договором підряду N 2245/20-1068 передбачено зобов'язання Підрядчика щомісячно передавати Замовнику кокс металургійний, розміром кусків 25 мм і вище відповідно до ТУ-4 322-00190443-114-96 "Кокс доменний марки КД-2 і КД-3". Саме цей кокс, марки КД-2 і КД-3 (п. 2.1 договору) та вугільний концентрат - вугілля із якого він виготовлений, згідно з п. 4.6 договору підряду є власністю Замовника.

На попутну продукцію і зворотні відходи утворені в єдиному технологічному процесі коксування вугілля право власності Замовника у договорі підряду не зазначено.

Відповідно до ст. 161 ЦК України (1540-06) зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акта планування, договору. Підрядник - ВАТ "Запорожкокс" зобов'язання за договором підряду N 2245/20-1068 від 26.10.1998 року виконав, із вугільного концентрату - вугілля Замовника - ВАТ "Запоріжсталь" виготовив кокс доменний марки КД-2 і КД-3 і передав власнику.

За таких обставин, судові рішення усіх судових інстанцій підлягають скасуванню, з направленням справи на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 111-17, 111-18, 111-19, 111-20 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ВАТ "Запоріжсталь" задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 02.11.2001 року, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.12.2001 року та постанову Вищого господарського суду України від 14.02.2002 року (n0008600-02) скасувати.

Передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суддів.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.