СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
14.05.2002
Верховний Суд України, розглянувши касаційну скаргу ЗАТ
"Народна компанія "Енергетичні ресурси" на постанову Вищого
господарського суду України від 29.01.2002 ( n0022600-02 ) у
справі за позовом ЗАТ "Народна компанія "Енергетичні ресурси"
(далі - Компанія) до ВАТ "Полтаваобленерго" (далі - Товариство)
про розірвання договору уступки вимоги від 29.12.97 N 33 (далі -
договір уступки вимоги), В С Т А Н О В И В:
у лютому 2001 року Компанія пред'явила до арбітражного суду
Полтавської області позов до Товариства про розірвання договору
уступки вимоги.
Позовні вимоги обгрунтовувались тим, що Товариство, порушуючи
вимоги статті 198 ЦК ( 1540-06 ) та пункти 2.3, 2.4 договору
уступки вимоги, не передало Компанії оригінали документів, які
свідчать про право вимоги до спільного підприємства "Цемекс"
(далі - СП "Цемекс") за договором на поставку природного газу від
14.04.97 N Г-202-177/97 (далі - договір на поставку природного
газу). Крім того, Компанією вказувалось, що на даний момент
передані вимоги є недійсними.
Товариство позов не визнало, посилаючись на те, що на
виконання пунктів 2.3 та 2.4 договору уступки вимоги державне
підприємство "Кременчуцька ТЕЦ" (далі - ДП "Кременчуцька ТЕЦ"),
яке є кредитором за договором на поставку природного газу,
направило на адресу СП "Цемекс" листа від 09.01.98 N 02/48 з
повідомленням про уступку права вимоги на суму 991608,29 грн.
новому кредитору - Компанії. Документи, що підтверджують право
вимоги, були передані представнику Компанії Я., який діяв на
підставі довіреності від 16.11.97 N 6/НК. Підтвердженням прийняття
виконання за договором уступки вимоги є акти звірки розрахунків
станом на 27.02.98 N 1, 28.02.98 N 2, 01.05.98 N 3, 01.01.99 N 4,
які були підписані представником Компанії Я. Відповідно до статей
217, 220 ЦК ( 1540-06 ) та пункту 121 Інструкції про безготівкові
розрахунки в господарському обороті України, затвердженої
постановою Правління НБУ від 02.08.96 N 204 ( v0204500-96 ),
вказані акти звірки взаємної заборгованості містять ознаки
припинення зобов'язань за договором уступки вимоги зарахуванням
зустрічних однорідних вимог за погодженням сторін.
Ухвалою арбітражного суду Полтавської області від 26.03.2001
залучено до участі у справі СП "Цемекс" як третю особу на стороні
позивача без самостійних вимог на предмет спору.
Арбітражний суд Полтавської області рішенням від 12.04.2001
позов задовольнив. Рішення мотивовано посиланням на те, що ДП
Кременчуцька ТЕЦ, правонаступником якого є Товариство, порушило
вимоги статті 198 ЦК ( 1540-06 ) та умови пунктів 2.3, 2.4
договору уступки вимоги, не передало Компанії оригінали
документів, які свідчать про право вимоги до СП "Цемекс" за
договором на поставку природного газу. Згідно з додатковою угодою
від 15.07.99 до договору на поставку природного газу СП "Цемекс"
передало ДП "Кременчуцька ТЕЦ" вексель N 713214770108 на суму
боргу 991608,29 грн., внаслідок чого зобов'язання за цим договором
припинилися на підставі статті 220 ЦК. Арбітражний суд не взяв до
уваги посилання Товариства на акти звірки розрахунків з тих
мотивів, що з боку Компанії ці акти підписані неуповноваженою
особою.
Зазначене рішення переглянуто за нововиявленими обставинами і
скасовано рішенням господарського суду Полтавської області від
19.07.2001. Суд визнав нововиявленою ту обставину, що рішенням
арбітражного суду Київської області від 06.03.2001 у справі
N 14/128 за позовом Компанії до СП "Цемекс" визнані недійсними
векселі N 713214770108 та N 3214771308, емітовані СП "Цемекс".
Зважаючи на цю обставину, суд зазначив про відсутність підстав для
висновку про припинення за правилами статті 220 ЦК ( 1540-06 )
грошових зобов'язань, які існували у СП "Цемекс" перед ДП
"Кременчуцька ТЕЦ" за договором на поставку природного газу.
Суд визнав безпідставними доводи Компанії про те, що їй не
були передані документи, які свідчать про право вимоги. В рішенні
зазначено, що відповідно до пункту 3.1 договору про уступку вимоги
Компанія зобов'язалася компенсувати ДП "Кременчуцька ТЕЦ" вартість
вимоги, яка уступається, за умови передачі всіх документів, що
свідчать про право вимоги, та повідомлення СП "Цемекс" про уступку
вимоги. Згідно з актами звірки взаємної заборгованості від
28.02.98 N 2, 01.05.98 N 3, 01.01.99 N 4, 24.05.2001 б/н сторонами
було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме
заборгованості Компанії за договором уступки вимоги та
заборгованості ДП "Кременчуцька ТЕЦ" за спожитий газ. На думку
суду, зарахування зустрічних однорідних вимог свідчить про те, що
зобов'язання ДП "Кременчуцька ТЕЦ" за пунктом 3.1 договору про
уступку вимоги були виконані.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
09.10.2001 та постановою Вищого господарського суду України від
29.01.2002 ( n0022600-02 ) рішення господарського суду Полтавської
області від 19.07.2001 залишено без змін.
11 квітня 2002 року Верховним Судом України за касаційною
скаргою Компанії порушено провадження з перегляду в касаційному
порядку постанови Вищого господарського суду України від
29.01.2002 ( n0022600-02 ).
У касаційній скарзі Компанії ставиться питання про скасування
постанови Вищого господарського суду України від 29.01.2002( n0022600-02 ) та передачу справи на новий розгляд до суду першої
інстанції. В обгрунтування касаційної скарги зроблено посилання на
неправильне застосування положень статей 151, 161, 198 ЦК( 1540-06 ), різне застосування Вищим господарським судом України
одного й того ж положення закону в аналогічних справах.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача
та відповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, Верховний Суд України вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Судом першої інстанції встановлено, що за умовами договору
від 29.12.97 N 33 ДП Кременчуцька ТЕЦ, правонаступником якого є
Товариство, уступило Компанії вимогу до СП "Цемекс" у сумі
991608,29 грн. за договором на поставку природного газу.
Статтею 198 ЦК ( 1540-06 ) передбачено обов'язок кредитора,
який уступив вимогу іншій особі, передати їй документи, що
свідчать про право вимоги. За умовами пунктів 2.3, 2.4 договору
уступки вимоги ДП Кременчуцька ТЕЦ зобов'язалося передати Компанії
оригінали договору на поставку природного газу та додаткової угоди
до нього від 25.12.97. Передача цих документів мала бути здійснена
за актом приймання-передачі упродовж 10 днів з дати укладення
договору уступки вимоги.
Обгрунтовуючи позов про розірвання договору уступки вимоги,
Компанія посилалася, зокрема, на те, що вказаних зобов'язань
Товариство не виконало.
Згідно зі статтею 161 ЦК ( 1540-06 ) зобов'язання мають
виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок закону та договору. Цивільні права, порушені невиконанням
договірного зобов'язання в обумовлений строк, підлягають захисту,
в тому числі шляхом припинення або зміни правовідношення, як це
передбачено статтею 6 зазначеного Кодексу.
Ухвалюючи рішення від 12.04.2001 про задоволення позову, суд
першої інстанції виходив з того, що Товариство не подало доказів,
які спростовували б доводи Компанії щодо невиконання вимог статті
198 ЦК ( 1540-06 ) та умов пунктів 2.3, 2.4 договору уступки
вимоги. Суд також зазначив, що передана вимога є недійсною,
оскільки після укладення договору уступки вимоги ДП "Кременчуцька
ТЕЦ" (первісний кредитор) підписало з СП "Цемекс" (боржником)
додаткову угоду від 15.07.99 N 2 до договору на поставку
природного газу. За цією додатковою угодою сторони дійшли згоди,
що в рахунок погашення боргу за договором на поставку природного
газу СП "Цемекс" передає ДП "Кременчуцька ТЕЦ" вексель номінальною
вартістю 991608,29 грн. За таких обставин суд дійшов висновку, що
на підставі статті 220 ЦК зобов'язання боржника за договором на
поставку природного газу припинилося угодою про заміну іншим
зобов'язанням.
Ухвалюючи рішення від 19.07.2001, яким рішення від 12.04.2001
було скасовано за результатами перегляду за нововиявленими
обставинами, суд першої інстанції припустився порушення норм
матеріального та процесуального права, на які не звернули уваги
суди апеляційної та касаційної інстанцій, погодившись з рішенням
від 19.07.2001.
Відповідно до частини восьмої статті 114 ГПК ( 1798-12 ) у
разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за
нововиявленими обставинами справа розглядається господарським
судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Проте, зазначивши
в резолютивній частині рішення від 19.07.2001 про скасування
рішення від 12.04.2001, суд не зробив ніякого іншого висновку щодо
позовної вимоги. Тим самим порушено вимоги пункту 4 частини першої
статті 84 ГПК щодо змісту судового рішення, а спір залишився
невирішеним по суті.
У рішенні від 19.07.2001 судом зроблено протилежний, ніж у
рішенні від 12.04.2001, висновок про доведеність факту передачі
Товариством документів, що свідчать про право вимоги. В
обгрунтування цього висновку суд послався на акти звірки взаємної
заборгованості від 28.02.98 N 2, 01.05.98 N 3, 01.01.99 N 4,
24.05.2001 б/н. Проте зазначені акти звірки вже оцінювались судом
першої інстанції, який вказав у рішенні від 12.04.2001, що акти
звірки підтверджують грошові зобов'язання сторін і не містять
даних щодо передачі Товариством документів на виконання пунктів
2.3, 2.4 договору уступки вимоги. Не спростувавши мотивів,
викладених у рішенні від 12.04.2001, суд визнав встановленою
обставину, яка є недоведеною.
Крім того, обставина, з огляду на яку суд переглянув рішення
від 12.04.2001 за нововиявленими обставинами, стосувалась іншої
підстави позову - недійсності переданої вимоги. Тому у суду не
було законних підстав заново оцінювати докази, які не пов'язані з
предметом доказування в межах провадження з перегляду рішення за
нововиявленими обставинами.
Скасовуючи рішення від 12.04.2001, суд послався на те, що
рішенням арбітражного суду м. Києва від 06.03.2001 у справі
N 14/128 за позовом Компанії до СП "Цемекс" визнані недійсними
векселі N 713214770108 на суму 991608,29 грн. та N 3214771308 на
суму 1688784,82 грн., емітовані СП "Цемекс". Зважаючи на цю
обставину, в рішенні від 19.07.2001 суд зазначив, що заміни
зобов'язання боржника за договором на поставку природного газу
іншим зобов'язанням не було. Проте суд не врахував, що
зобов'язання СП "Цемекс" щодо передачі векселя номінальною
вартістю 991608,29 грн. виникло з додаткової угоди від 15.07.99
N 2 до договору на поставку природного газу, і матеріали справи не
містять будь-яких даних щодо припинення зобов'язань за цією
додатковою угодою.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України "Про
судове рішення" від 29.12.76 N 11 ( v0011700-76 ), викладених у
пункті 1 постанови, обгрунтованим визнається рішення, в якому
повно відображені обставини, що мають значення для даної справи,
висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є
вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними
доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судове рішення від
19.07.2001, залишене без змін постановами апеляційної та
касаційної інстанцій, цим вимогам не відповідає.
Допущені судом порушення норм матеріального та процесуального
права призвели до неправильного вирішення спору і дають підстави
для скасування постанови Вищого господарського суду України від
29.01.2002 ( n0022600-02 ), постанови Харківського апеляційного
господарського суду від 09.10.2001, рішення господарського суду
Полтавської області від 19.07.2001. Скасоване цими судовими
рішеннями законне та обгрунтоване рішення арбітражного суду
Полтавської області від 12.04.2001 підлягає залишенню в силі.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК ( 1798-12 ), Верховний
Суд України П О С Т А Н О В И В:
касаційну скаргу ЗАТ "Народна компанія "Енергетичні ресурси"
задовольнити. Постанову Вищого господарського суду України від
29.01.2002 ( n0022600-02 ), постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 09.10.2001, рішення господарського суду
Полтавської області від 19.07.2001 скасувати.
Рішення арбітражного суду Полтавської області від 12.04.2001
залишити в силі. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Постанови Верховного Суду України та ВГСУ, 2003 р., N 3