СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
29.04.2002
Верховний Суд України, розглянувши касаційні скарги ТОВ
"Компанія "Енергоальянс" та ЗАТ Комерційний банк "Приватбанк" на
постанову Вищого господарського суду України від 29 січня 2002
року ( n0012600-02 ) у справі за позовом ТОВ "Газресурс" до ДК
"Укртрансгаз", ЗАТ КБ "Приватбанк", ТОВ "Компанія "Енергоальянс"
про визнання недійсними договору купівлі-продажу, договору поруки
та договору застави, В С Т А Н О В И В:
У вересні 2001 року ТОВ "Газресурс" пред'явило позов до ДК
"Укртрансгаз", ЗАТ КБ "Приватбанк", ТОВ "Компанія "Енергоальянс"
про визнання недійсними на підставі статті 58 ЦК ( 1540-06 )
договору купівлі-продажу природного газу від 22 травня 2001 року N
05-20, укладеного між позивачем і ТОВ "Компанія "Енергоальянс",
договору поруки від 25 травня 2001 року N Г.09.2.2.1.-198,
укладеного між ТОВ "Компанія "Енергоальянс", ЗАТ КБ "Приватбанк" і
ТОВ "Газресурс", та договору застави природного газу від 25 травня
2001 року N Г.09.2.2.1.-197, укладеного між ТОВ "Компанія
"Енергоальянс" та ЗАТ КБ "Приватбанк", посилаючись на те, що
вказані угоди є удаваними. Крім того, позивач на підставі статті
145 ЦК просив витребувати у ДК "Укртрансгаз" 420000000 м3
природного газу, який був предметом купівлі-продажу та застави, і
зобов'язати ДК "Укртрансгаз" укласти з ним договір схову цього
газу.
Рішенням господарського суду м. Києва від 3 грудня 2001 року
у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору
купівлі-продажу від 22 травня 2001 року N 05-20, договору поруки
від 25 травня 2001 року N Г.09.2.2.1.-198, договору застави від 25
травня 2001 року N Г.09.2.2.1.-197 та витребування газу
відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 29 січня
2002 року ( n0012600-02 ) вказане рішення скасовано в частині
відмови у позові про визнання недійними договору купівлі-продажу
від 22 травня 2001 року N 05-20 та договору застави від 25 травня
2001 року. Визнано недійсними договір купівлі-продажу від 22
травня 2001 року N 05-20, укладений між ТОВ "Газресурс" та ТОВ
"Компанія "Енергоальянс", договір застави від 25 травня 2001 року,
укладений між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Компанія "Енергоальянс".
В іншій частині рішення залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду України від 4 квітня 2002 року за
касаційними скаргами ТОВ "Компанія "Енергоальянс" та ЗАТ КБ
"Приватбанк" було порушено касаційне провадження з перегляду
постанови Вищого господарського суду України від 29 січня 2002
року ( n0012600-02 ). Скарги мотивуються тим, що вказана постанова
Вищого господарського суду України не відповідає рішенням
Верховного Суду України та Вищого господарського суду України з
питань застосування статті 58 ЦК ( 1540-06 ).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
дослідивши доводи касаційних скарг та заперечень і перевіривши
матеріали справи, Верховний Суд України вважає, що скарги
підлягають задоволенню на таких підставах.
Визнаючи недійсними укладений між ТОВ "Газресурс" і ТОВ
"Компанія "Енергоальянс" договір купівлі-продажу від 22 травня
2001 року N 05-20 та договір застави між ТОВ "Компанія
"Енергоальянс" і ЗАТ КБ "Приватбанк" від 25 травня 2001 року,
Вищий господарський суд України виходив з того, що ці договори є
удаваними і приховують угоду застави між ТОВ "Газресурс" і ЗАТ КБ
"Приватбанк".
В обґрунтування цього висновку суд навів посилання на те, що
договором застави забезпечувалося виконання товариством
"Газресурс" зобов'язань перед ЗАТ КБ "Приватбанк" за кредитним
договором від 21 травня 2001 року, а природний газ, який був
предметом застави, залишився в законному володінні товариства
"Газресурс", оскільки внаслідок наявності в договорі
купівлі-продажу відкладальної умови у компанії "Енергоальянс"
право власності на газ не виникло.
Проте з такими висновками погодитись не можна.
Відповідно до частини другої статті 58 ЦК ( 1540-06 )
удаваною є угода, яка укладена з метою приховати іншу угоду. В
такому випадку застосовуються правила, які регулюють ту угоду, яку
сторони дійсно мали на увазі.
Отже, законом встановлено, що удаваність угоди визначається
за її змістом. Законом не передбачено можливості зміни в цьому
випадів суб'єктного складу учасників шляхом переведення прав чи
покладення обов'язків на осіб, які не були сторонами угоди.
Згідно з фактичними обставинами справи ЗАТ КБ "Приватбанк" не
було учасником купівліпродажу, товариство "Газресурс" не було
стороною в договорі застави.
Тому будь-яких правових підстав визнавати, що двома
самостійними договорами з різним складом сторін приховувалася одна
дійсна угода між тими з них, які не були сторонами в одній угоді,
у суду не було.
Також судом не взято до уваги ту фактичну обставину, що
надання застави компанією "Енергоальянс" було однією з умов
надання ЗАТ КБ "Приватбанк" кредиту товариству "Газресурс", що
передбачено пунктом 3.1 кредитного договору від 21 травня 2001
року.
Суд безпідставно не врахував, що сторони виконували дійсні
умови кредитного договору. Не встановлено касаційним судом і
змісту мети на приховування сторонами угод. Докази, які
підтверджували б наявність такої мети, судами не здобуті і в
матеріалах справи відсутні.
Тому оскаржену постанову слід скасувати як незаконну і
необґрунтовану.
Судом першої інстанції правильно вирішено спір і відмовлено в
позові.
Виходячи з викладеного, керуючись статтями 111-19, 111-20
ГПК ( 1798-12 ), Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги ТОВ "Компанія "Енергоальянс" та ЗАТ КБ
"Приватбанк" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 29 січня
2002 року ( n0012600-02 ) скасувати, а рішення господарського суду
міста Києва від 3 грудня 2001 року залишити в силі.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.