ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
22.04.2002 N 13/134-А
Розглянувши на спільному засіданні колегій суддів Судової
палати у господарських справах касаційну скаргу Державної
податкової інспекції у Приморському районі міста Маріуполя на
постанову Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2001
року N 13/134-а в справі за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю "Гранд-Авто" до Державної податкової інспекції у
Приморському районі м. Маріуполя про визнання недійсним рішення,
В С Т А Н О В И В:
В грудні 2000 року Товариство з обмеженою відповідальністю
"Гранд-Авто" звернулося до суду з позовом до Державної податкової
інспекції у Приморському районі м. Маріуполя про визнання
недійсним рішення N 66-23-1-30364749/66 від 29 серпня 2000 року
про застосування та стягнення фінансових санкцій, яким
донараховане податок на додану вартість в розмірі 15960 грн.,
зменшено суму бюджетного відшкодування за травень 2000 року в
розмірі 10051 грн., а також застосовано фінансові санкції в
однократному розмірі донарахованого податку на додану вартість у
розмірі 26011 грн.
Позивач зазначав, що він правомірно застосував нульову ставку
ПДВ, оскільки відповідно до п. 6.2.4 ст. 6 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), такий податок щодо
операцій по наданню транспортних послуг та перевезенню пасажирів і
вантажу за межами митної території України обчислюється за
нульовою ставкою.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що
податок на додану вартість обчислюється за нульовою ставкою щодо
операцій по наданню послуг та перевезенню пасажирів і вантажу за
межами митної території України, а позивач здійснював транспортні
послуги на території України.
Рішенням арбітражного суду Донецької області від 16 січня
2001 року, залишеним без змін постановою голови арбітражного суду
Донецької області від 12 квітня 2001 року, в позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 23 жовтня
2001 року ( n0058600-01 ) N 13/134-а рішення арбітражного суду
Донецької області від 16 січня 2001 року та постанову цього ж суду
від 12 квітня 2001 року скасовано, а позов задоволено. Визнано
недійсним рішення Державної податкової інспекції у Приморському
районі м. Маріуполя N 66-23-1-30364749/66 від 29 серпня 2000 року.
Ухвалою Верховного Суду України від 14 березня 2002 року
порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого
господарського суду України від 23 жовтня 2001 року ( n0058600-01 ) N 13/134-а.
Касаційна скарга мотивується тим, що Вищим господарським
судом України були прийняті постанови в аналогічних справах,
зокрема постанова від 4 жовтня 2001 року по справі 3/34, в яких
була по іншому застосована ст. 6 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ), а в даній справі постанова не
відповідає вимогам закону.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та заперечення і
матеріали справи, Верховний Суд України вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню.
Вищим господарським судом України в основу оскарженої
постанови покладено висновок про те, що операції з надання послуг
по перевезенню імпортних вантажів з пункту надходження під митний
контроль до пункту митного оформлення випуску з-під митного
контролю на митну територію України оподатковуються податком на
додану вартість за нульовою ставкою.
Вказаний висновок суперечить закону.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Гранд-авто"
надавало послуги з перевезення автомобільним транспортом імпортних
вантажів в межах території України з порту Маріуполь до внутрішніх
митниць в містах Київ, Дніпропетровськ, Луганськ та Донецьк.
Ці фактичні обставини при розгляді справи в судах не
оспорювалися і відповідають наявним у справі доказам.
Згідно ст. 6, п. 6.2.4 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) податок за нульовою ставкою обчислюється
щодо операцій з надання транспортних послуг з перевезення
пасажирів та вантажів за межами митного кордону України, а саме:
від пункту за межами державного кордону України до пункту
проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів з-під
митного контролю на митну територію України (включаючи внутрішні
митниці);
від пункту проведення митних процедур з випуску пасажирів або
вантажів за межі митного кордону України (включаючи внутрішні
митниці) до пункту поза межами державного кордону України;
між пунктами поза межами митного кордону України.
Товариство надавало транспортні послуги на території України
і в межах митного кордону України. Тому висновок про обчислення
щодо таких операцій податку за нульовою ставкою є помилковим.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що рішення
податкової інспекції про застосування податку за ставкою 20 %
відповідає вимогам закону.
Розмір податку з таких операцій не перебуває в правовому
зв'язку з фактом знаходження вантажів під митним контролем,
оскільки таке не передбачено Законом "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ).
Тому оскаржена постанова підлягає скасуванню, а рішення суду
першої інстанції та постанову обласного суду слід залишити в силі.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 111-19, 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ),
Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 23 жовтня
2001 року скасувати ( n0058600-01 ), а рішення арбітражного суду
Донецької області від 16 січня 2001 року та постанову голови цього
ж суду від 12 квітня 2001 року залишити в силі.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Бізнес:законодавство та практика, 2003 р., N 16