ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
15.04.2002 N ПД-10-42(02/104)
Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
комерційного банку "Приватбанк" на постанову президії Вищого
арбітражного суду України від 28 вересня 2000 року у справі з
позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "П Триада" до
Комерційного банку "Приватбанк" про визнання недійсним договору
застави, В С Т А Н О В И В:
19 березня 1999 року ВАТ "П Тріада" звернулось до
арбітражного суду Дніпропетровської області з позовом про визнання
недійсним договору застави.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що в порушення вимог ст.
12 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
в договорі про заставу
N 07/98 від 18.07.98 року не зазначено розмір забезпеченого
заставою зобов'язання, які вимоги заставодателя забезпечуються
предметом застави, не вказано розмір відсотків за користування
кредитом та строк їх погашення, розмір санкцій.
КБ "Приватбанк" проти позову заперечує з підстав його
необґрунтованості на чинному законодавстві.
Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від
18.05.99 року договір застави визнано неукладеним та припинено
провадження у справі у частині визнання договору застави
недійсним.
Постановою голови арбітражного суду Дніпропетровської області
від 22.06.99 року рішення суду від 18.05.99 року залишено без
змін.
Постановою Вищого арбітражного суду України від 05.08.99 року
рішення від 18.05.99 року та постанову від 22.06.99 року
арбітражного суду Дніпропетровської області залишено без змін.
Постановою президії Вищого арбітражного суд України від
28.09.2000 року протест Голови Вищого арбітражного суду України
відхилено, а постанову Вищого арбітражного суду України від
05.08.99 року залишено без зміни.
Президія Вищого арбітражного суду України ґрунтувала свою
постанову вимогами ст. ст. 6, 12, 13 Закону України "Про заставу"
( 2654-12 ) (2654-12)
, згідно з якими майно, що перебуває у спільній
власності, може бути передано в заставу тільки за згодою всіх
співвласників. У договорі застави не визначена суть забезпеченої
заставою вимоги, її розмір і строки виконання зобов'язання.
28 березня 2002 року Верховним Судом України за касаційною
скаргою КБ "Приватбанк" порушено касаційне провадження з перегляду
постанови президії Вищого арбітражного суду України від 28.09.2000
року. Касаційна скарга мотивується різним застосуванням Вищим
арбітражним судом України одного й того ж положення закону у
аналогічних справах.
Представники КБ "Приватбанк" висловилися на підтримку
касаційної скарги, а ТОВ "П Тріада" не використало наданого їм
законного права на участь їх представника у судовому засіданні.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Президія Вищого арбітражного суду України мотивувала свою
постанову тим, що колективне майно передане у заставу без згоди
всіх співвласників, не визначено розмір відсотків за користування
кредитом по кредитному договору, на вказаний строк її погашення,
розмір санкцій, а умова в договорі про розмір майбутніх кредитних
договорів не забезпечена розміром таких вимог.
Договір застави N 07/98 від 13.07.98 року укладений між ТОВ
"П Тріада" і комерційним банком "Приватбанк".
Відповідно до змісту пунктів 1 і 2 договору застави від
13.07.98 року N 07/98 майновий поручитель - ТОВ "П Тріада" -
забезпечив предметом застави (спортивний зал загальною площею 824
кв. м у м. Дніпропетровську по вул. Героїв Сталінграда - 16-А)
своєчасне повернення боржником - ТОВ "Дніпро А і Т" - кредиту в
сумі 280 тис. доларів США до 30.04.99 року КБ "Приватбанк" за
кредитним договором N 5Д/601/д від 13.07.98 року, та вимоги, які
можуть виникнути по усім укладеним кредитним договорам між КБ
"Приватбанк" і ТОВ "Дніпро А і Т" на протязі трьох календарних
років на суму не більше 110 тис. гривень.
Згідно п. 9 цього ж договору застави заставодержатель має
право задовольнити за рахунок заставленого майна свої вимоги у
повному обсязі, що визначається на момент задоволення, включаючи
проценти, неустойку, відшкодування збитків, завданих прострочкою
виконання, витрати на утримання заставленого майна і задоволення
вимоги, забезпеченої заставою.
Викладені умови договору застави від 13.07.98 року N 07/98
містять усі істотні умови, необхідні для цієї категорії договорів
згідно вимог ст. ст. 3, 12 Закону України "Про заставу"
( 2654-12 ) (2654-12)
.
Застава має похідний характер від забезпеченого нею
зобов'язання - своєчасного повернення кредиту за кредитним
договором N БД/601/д від 13.07.98 року між КБ "Приватбанк" та ТОВ
"Дніпро А і Т". У кредитному договорі передбачено повернення
основної суми кредиту та розмір процентів (п. 1), строки їх
повернення (пп. 1, 2.2 і 5), розмір неустойки (пп. 4, 5), отже у
договорі застави визначені усі конкретні умови щодо суті і розміру
забезпеченої заставою вимоги.
Згідно ст. 12 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
товариство є власником майна. Розділом 8 Статуту ТОВ
"П Тріада" визначено органи управління та контролю товариства.
Обмеження виконавчого органу товариства щодо розпорядження майна,
встановлені в пп. 4.5, 8.1 - 8.5 Статуту, не стосуються передачі
майна у заставу. Отже договір застави підписаний директором
товариства в межах визначених Статутом повноважень.
Таким чином заставодавець ТОВ "П Тріада", укладаючи договір
застави від 13.07.98 року N 07/98, було обізнаним про суть і
розмір вимоги, забезпеченої заставою, про розмір неустойки по
кредитному договору, про межі повноважень посадової особи.
Договір застави від 13.07.98 року N 07/98 укладений за
взаємною згодою сторін, відповідає вимогам ст. ст. 3, 6, 12 Закону
України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
і є законним.
За таких обставин судові рішення усіх судових інстанцій
підлягають скасуванню як такі, що прийняті в порушення вимог ст.
ст. 3, 6, 12 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
, ст. 153 ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111-17, 111-18,
111-19, 111-20 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:
касаційну скаргу КБ "Приватбанк" задовольнити.
Рішення від 13.07.98 року та постанову від 22.06.99 року
арбітражного суду Дніпропетровської області, постанову судової
колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного
суду України від 05.08.99 року, постанову президії Вищого
арбітражного суду України від 28.09.2000 року скасувати.
Передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції у
іншому складі суддів.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Бізнес:законодавство та практика, 2004 р., N 2