ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
15.04.2002 Справа N 20/173
Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів у
складі <...>:
за участю прокурора відділу Генеральної прокуратури України -
Федюк Ю.П. та представника ДПІ в Оболонському районі м. Києва -
Король Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання
в. о. Генерального прокурора України на постанову судової колегії
по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду
України від 27 грудня 2000 року N 04-1/11-24/227 у справі за
позовом ДПІ в Мінському районі м. Києва до ПП "Руна-Сервіс" та
спільного підприємства ТОВ "ТМ ВелдТек" про визнання угоди,
укладеної між відповідачами, недійсною на підставі ст. 49 ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
та стягнення до бюджету держави 6 400 грн.,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2000 року ДПІ у Мінському районі м. Києва звернулась
до арбітражного суду м. Києва із позовом до ПП "Руна-Сервіс" та
спільного підприємства ТОВ "ТМ ВелдТек" про визнання угоди,
укладеної між відповідачами, недійсною на підставі ст. 49 ЦК
України та стягнення до бюджету держави 6 400 грн. Позовні вимоги
обґрунтовувались тим, що відповідачі уклали угоду, згідно з якою
ПП "Руна-Сервіс" зобов'язалося реалізувати покрівельне залізо та
ферованадій на загальну суму 6 400 грн., а спільне підприємство
ТОВ "ТМ ВелдТек" - оплатити товар. Укладаючи цю угоду, ПП
"Руна-Сервіс" не мало наміру сплачувати податки, чим завдало шкоди
державі. Так, вищевказане підприємство було зареєстроване за
загубленим паспортом на ім'я Співака Юрія Васильовича. Крім того,
рішенням Ватутінського районного суду м. Києва від 13 жовтня
1998 року визнано недійсним статут про створення та діяльність ПП
"Руна-Сервіс". Наведене свідчить, що це підприємство реєструвалось
з метою здійснення незаконної фінансово-господарської діяльності
та діяло всупереч інтересам держави.
Рішенням арбітражного суду м. Києва від 5 травня 2000 року у
задоволенні позову відмовлено. Угоду, укладену між відповідачами,
визнано недійсною на підставі ст. 48 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Це рішення мотивоване тим, що визнання недійсним статуту про
створення та діяльність ПП "Руна-Сервіс" свідчить про те, що
спірна угода була укладена за участю неправоздатної особи. При
цьому позивач не довів факт укладення спірного договору з метою,
що суперечить інтересам держави та суспільства.
Постановою першого заступника голови арбітражного суду
м. Києва про перевірку рішення в порядку нагляду від 7 вересня
2000 року зазначене вище рішення скасовано. Позов задоволене.
Угоду, укладену між відповідачами, визнано недійсною на підставі
ст. 49 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
. Стягнуто з спільного підприємства
ТОВ "ТМ ВелдТек" до державного бюджету України 6 400 грн. Стягнуто
з ПП "Руна-Сервіс" на користь спільного підприємства ТОВ "ТМ
ВелдТек" 6 400 грн.
Постанова обґрунтована тим, що судом було доведено факт
створення підприємства незаконним шляхом. Тому будь-яка
фінансово-господарська діяльність такого підприємства суперечить
інтересам держави та суспільства. Укладаючи спірну угоду, ПП
"Руна-Сервіс" мало за мету не сплачувати податки з отриманих
коштів.
Постановою судової колегії по перегляду рішень, ухвал,
постанов Вищого арбітражного суду України від 27 грудня 2000 року
N 04-1/11-24/227 постанову арбітражного суду м. Києва від
7 вересня 2000 року скасовано, а рішення цього ж суду від 5 травня
2000 року залишено без зміни. При цьому Вищий арбітражного суду
України дійшов висновку, що позивач не довів наявності у ПП
"Руна-Сервіс" мети, яка суперечить інтересам держави та
суспільства.
Ухвалою Верховного Суду України від 12 березня 2002 року
порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови
судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого
арбітражного суду України від 27 грудня 2000 року N 04-1/11-24/227
за касаційним поданням в. о. Генерального прокурора України, де
поставлено питання про скасування зазначеної постанови та передачу
справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Посилання
зроблені на неправильне застосування норм матеріального права і на
виявлення різного застосування Вищим арбітражним судом України
ст. 49 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
в аналогічних справах.
У зв'язку з реорганізацією ДПІ у Мінському районі м. Києва
Верховний Суд України вважає за необхідне замінити позивача його
правонаступником - ДПІ в Оболонському районі м. Києва.
Заслухавши доповідача, пояснення представників Генеральної
прокуратури України і ДПІ в Оболонському районі м. Києва, які
підтримали доводи касаційного подання та просили його
задовольнити, перевіривши матеріали справи. Верховний Суд України
дійшов висновку, що оскаржена постанова Вищого арбітражного суду
України підлягає скасуванню, а постанова арбітражного суду
м. Києва від 7 вересня 2000 року - залишенню без зміни з таких
підстав.
Приймаючи постанову, Вищий арбітражний суд України виходив з
того, що позивач не довів наявності у ПП "Руна-Сервіс" при
укладенні спірної угоди мети, суперечної інтересам держави та
суспільства.
Викладений вище висновок Вищого арбітражного суду України не
відповідає нормам матеріального права та не ґрунтується на
обставинах справи.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами
документальної перевірки дотримання вимог податкового
законодавства спільним підприємством ТОВ "ТМ ВелдТек" позивач
встановив, що згідно з угодою ПП "Руна-Сервіс" зобов'язалося
реалізувати спільному підприємству ТОВ "ТМ ВелдТек" покрівельне
залізо та ферованадій на загальну суму 6 400 грн. У відповідності
з платіжним дорученням від 27 серпня 1997 року N 222
ПП "Руна-Сервіс" отримало ці кошти. Укладаючи спірну угоду,
ПП "Руна-Сервіс" мало за мету не сплачувати податки, що в
подальшому і було зроблено (а.с. 2-8).
Статтею 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
встановлено, що
кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і
розмірах, встановлених законом.
Згідно зі ст. 49 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
угода, укладена з
метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, визнається
недійсною. Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови N 3 від
28 квітня 1978 року з наступними змінами "Про судову практику в
справах про визнання угод недійсними" ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
роз'яснив,
що до таких угод належать угоди, спрямовані на приховування
фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів,
використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь
приватної власності з корисливою метою тощо.
Висновки Вищого арбітражного суду України, що за таких
обставин спірна угода не може бути визнана недійсною відповідно до
вимог ст. 49 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, є необгрунтованими.
Матеріали справи свідчать, що рішенням Ватутінського
районного суду м. Києва від 13 жовтня 1998 року визнано недійсним
статут про створення та діяльність ПП "Руна-Сервіс". При цьому
встановлено, що це підприємство зареєстроване за реквізитами
паспорта, втраченого Співаком Ю.В. (а.с. 10-11). Однак, Вищий
арбітражний суд України проігнорував доводи позивача про те, що
підприємство створювалося з порушенням законодавства і мало за
мету укладення угод, спрямованих на ухилення від оподаткування, та
не навів доказів, якими такі доводи спростовуються, а наданим
доказам законної оцінки не дав.
За таких обставин постанова судової колегії по перегляду
рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від
27 грудня 2000 року N 04-1/11-24/227 підлягає скасуванню внаслідок
помилкового застосування ст. 48 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
і
неправильного висновку про відсутність підстав для визнання угоди
недійсною на підставі ст. 49 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
, а
постанова арбітражного суду м. Києва від 7 вересня 2000 року як
законна і обгрунтована - залишенню без зміни.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання в. о. Генерального прокурора України
задовольнити частково.
Постанову судової колегії по перегляду рішень, ухвал,
постанов Вищого арбітражного суду України від 27 грудня 2000 року
N 04-1/11-24/227 скасувати, а постанову арбітражного суду м. Києва
від 7 вересня 2000 року залишити без зміни.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Вісник господарського судочинства, рік 2004, N 1