СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ

                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                            15.04.2002

     Верховний Суд  України,  розглянувши касаційну скаргу відділу
культури  виконкому  Полтавської  міськради  на  постанову  Вищого
арбітражного суду  України  від  25.05.2001  р.  ( sp02/297-1 ) (sp02/297-1)
          у
справі за позовом ТОВ Фірма "Карма-КТК ЛТД"  до  міського  відділу
культури  виконкому Полтавської міськради про стягнення 4560 грн.,
В С Т А Н О В И В:

     23 січня  2001  року  ТОВ Фірма "Карма-КТК ЛТД" звернулось до
арбітражного суду Полтавської області з позовом  про  стягнення  з
відділу культури виконкому Полтавської міськради заборгованості за
надані працівникам кінотеатру "Алмаз"  послуги  на  загальну  суму
4560 грн.,  посилаючись на те,  що кінотеатр, з яким було укладено
договір оренди та спільної діяльності,  вже не має прав  юридичної
особи і перебуває у підпорядкуванні відповідача.

     Відповідач позов  не  визнав,  посилаючись на те,  що послуги
надавалися позивачем безкоштовно,  згідно з комплексним  договором
оренди  і  спільної  діяльності  від 15.09.97 р.,  а тому заявлені
позовні вимоги є безпідставними.

     Рішенням арбітражного суду Полтавської області від 08.02.2001
р.,  залишеним  без  змін постановою цього суду від 28.02.2001 р.,
позов  задоволено.  Рішення  мотивоване  тим,  що  договором   від
15.09.97 р.  надання безкоштовних послуг не передбачено, а поданий
відповідачем примірник договору не може братися до уваги.

     Постановою Вищого арбітражного суду України від 25.05.2001 р.
зазначені судові рішення залишені без змін.

     У касаційній  скарзі  Полтавський  міський  відділ  культури,
посилаючись на неправильне застосування судом  норм  матеріального
та   процесуального  права,  просить  скасувати  постанову  Вищого
арбітражного суду України від 25.05.2001 р. 

     Касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

     В обгрунтування висновків про задоволення позову суд послався
на те,  що укладеним між позивачем і кінотеатром договором не було
передбачено  надання  безоплатних  обідів  (продуктів  харчування)
працівникам кінотеатру.  Однак договором не було передбачено й те,
що вартість обідів,  продуктів,  які  спожиті  працівниками,  буде
відшкодовуватися відповідачем.

     Як в  оскаржуваній  постанові,  так  і в постанові та рішенні
арбітражного  суду  Полтавської  області  не   зазначені   правові
підстави покладення на відповідача такого обов'язку та задоволення
позову. З чинного законодавства України цей обов'язок не випливає.

     За наведених обставин рішення  суду  про  стягнення  вартості
наданих  працівникам  кінотеатру  обідів  з  Полтавського міського
відділу культури не грунтується на вимогах чинного  законодавства,
воно винесене з порушенням норм матеріального права.

     Постановлені у  справі судові рішення підлягають скасуванню з
направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції.

     При новому  розгляді  справи суду слід врахувати зазначене та
винести  рішення  з  дотриманням  вимог  норм   матеріального   та
процесуального права.

     Враховуючи наведене,   керуючись   статтями  111-17,  111-19,
111-20 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:

     касаційну скаргу  Полтавського  міського   відділу   культури
задовольнити частково.

     Постанову  Вищого арбітражного суду України від 25.05.2001 р.
( sp02/297-1  ) (sp02/297-1)
        ,  постанову   від  28.02.2001  р.  та рішення від
08.02.2001 р. арбітражного суду Полтавської області скасувати.

     Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

     Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

 Постанови Верховного Суду України та ВГСУ, 2003 р., N 2