Верховний Суд України у складі: <...>

за участю представників:

ВАТ "Міжрегіональний фондовий союз" - Швецова М.П., Кізіна С.В., Пиркіна О.В.

Комісії - Івченко В.А., Каленкової Ю.О.,

Національного депозитарію - Ульянова В.Г., Шандрука Р.Я., Шелудько В.Є.

розглянувши на спільному засіданні колегій суддів Судової палати у господарських справах касаційну скаргу ВАТ "Міжрегіональний фондовий союз" на постанову Вищого господарського суду України від 10 січня 2002 року у справі за позовом ВАТ "Міжрегіональний фондовий союз" до Національного депозитарію України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів ВАТ "Національний депозитарій України" від 21 червня 2000 року В С Т А Н О В И В:

22 березня 2001 року ВАТ "Міжрегіональний фондовий союз" пред'явлено позов до ВАТ "Національний депозитарій України" та Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів ВАТ "Національний депозитарій України" від 21 червня 2000 року.

Позовні вимоги обгрунтовувались тим, що процедура проведення загальних зборів акціонерів ВАТ "Національний депозитарій України" та законодавство, що регулює процедуру проведення загальних зборів відкритих акціонерних товариств, були порушені, а це у свою чергу призвело до прийняття незаконних рішень загальних зборів акціонерів ВАТ "Національний депозитарій України" та порушення прав акціонерів.

У судовому засіданні позивач просив визнати незаконними загальні збори акціонерів ВАТ "Національний депозитарій України" проведені 21 червня 2000 року, а всі рішення, що були прийняті на цих зборах, недійсними з мотивів викладених у матеріалах перевірки ВАТ "Національний депозитарій України" контрольно-ревізійною групою Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України у березні - травні 2001 року. При цьому позивач посилався на те, що загальні збори акціонерів ВАТ "Національний депозитарій України" від 21 червня 2000 року є неправомочними, оскільки особа, яка уповноважена управляти пакетом акцій, що становить 43% статутного фонду, була відсутня на вказаних зборах.

Рішенням Вищого арбітражного суду України від 13 червня 2001 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 10 січня 2002 року N 5/37 вказане рішення залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 12 березня 2002 року за касаційною скаргою ВАТ "Міжрегіональний фондовий союз" порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 10 січня 2002 року N 5/37. Скарга мотивується тим, що Вищим господарським судом України не однаково застосовуються ст. 43 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , Положення про порядок реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності (740-98-п) в цій та аналогічних справах.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги і заперечення проти скарги та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд України встановив наступне.

Вищий господарський суд України, залишаючи без зміни рішення суду першої інстанції, погодився з наведеними - в ньому мотивами і виходив з того, що збори акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Національний депозитарій України" 21 червня 2000 року проведені з дотриманням визначених законом порядку представництва акціонерів, вимог щодо правомочності зборів та прийняття ними рішень і законно вирішили змінити організаційно-правову форму Національного депозитарію України, оскільки на його діяльність не поширюються норми Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) .

Проте такі висновки не грунтуються на законі.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" (710/97-ВР) Національний депозитарій створюється у формі відкритого акціонерного товариства.

Поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки їх учасників і засновників визначаються Законом України "Про господарські товариства" (1576-12) .

Законодавство України не містить положень, які б підтверджували висновок суду, що дія Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) не поширюється на Національний депозитарій після його державної реєстрації.

Мотивуючи висновок в цій частині посиланням на роз'яснення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Вищий господарський суд України не врахував, що відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу (1798-12) акти державних органів, що не відповідають законодавству України, не підлягають застосуванню.

Згідно з п. 23 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (448/96-ВР) Комісія відповідно до покладених на неї завдань роз'яснює тільки порядок застосування чинного законодавства про цінні папери. Комісія не наділена повноваженнями обмежувати чинність Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) шляхом вилучення окремих суб'єктів зі сфери його дії.

Наявність чи відсутність прибутку у Національного депозитарію не змінює тих обставин, що єдиною організаційно-правовою формою Національного депозитарію закон визначив відкрите акціонерне товариство і закон не встановив, що на діяльність цього товариства не поширюється дія Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) .

Тому суду належало перевірити дотримання вимог Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) при проведенні зборів акціонерів 21 червня 2000 року.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню, а постановлені у справі судові рішення скасуванню внаслідок неправильного застосування норм матеріального права з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, в повному обсязі перевірити доводи і заперечення сторін, з'ясувати їх дійсні права і обов'язки та в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 111-18, 111-19, 111-20 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ВАТ "Міжрегіональний фондовий союз" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 10 січня 2002 року (n0004600-02) та рішення Вищого арбітражного суду України від 13 червня 2001 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.