СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
08.04.2002
Верховний Суд України, розглянувши касаційну скаргу
Акціонерного товариства "Наш банк" на постанову президії Вищого
арбітражного суду України від 15.06.2001 р. та постанову
Вищого арбітражного суду України від 06.12.2000 р. у справі
за позовом ВАТ "Пришибський комбінат хлібопродуктів"
до Акціонерного товариства "Наш банк"
про визнання неукладеними кредитних договорів,
В С Т А Н О В И В:
03.07.2000 р. ВАТ "Пришибський комбінат хлібопродуктів"
звернулося до арбітражного суду Запорізької області з позовом про
визнання неукладеними кредитних договорів.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що кредитні договори N
93/96 від 25.09.96 року, N 101/96 від 29.10.96 року, N 320/97 від
24.04.97 року, N 26/97 від 30.06.97 року та N 146/97 від 08.10.97
року є недійсними тому, що не досягнуто згоди щодо істотної умови
- забезпечення гарантії, повернення кредиту, та у зв'язку з
перевищенням своїх повноважень директором ВАТ "Пришибський
комбінат хлібопродуктів" при підписанні договорів кредиту.
АТ "Наш банк" позов вважає необгрунтованим.
Рішенням арбітражного суду Запорізької області від 30.08.2000
р. у задоволенні позову відмовлено. Постановою голови суду від
16.10.2000 р. рішення арбітражного суду залишено без змін.
Постановою Вищого арбітражного суду України від 06.12.2000 р.
рішення від 30.08.2000 р. та постанова від 16.10.2000 р.
арбітражного суду Запорізької області скасовані, позов задоволено,
визнано кредитні договори N 93/96 від 25.09.96 р., N 3101/96 від
29.10.96 р., N 20/97 від 24.04.97 р., N 26/97 від 30.06.97 р. та
N 146/97 від 08.10.97 р. неукладеними.
Постановою президії Вищого арбітражного суду України від 18
червня 2001 року протест Голови Вищого арбітражного суду України
залишено без задоволення, а постанову Вищого арбітражного суду
України від 06.12.2000 р. без змін.
Президія Вищого арбітражного суду України мотивувала свою
постанову тим, що сторони при укладенні кредитних договорів не
досягли згоди щодо такої істотної умови, як забезпечення виконання
зобов'язань заставою.
12 березня 2002 року Верховним Судом України за касаційною
скаргою АТ "Наш банк" порушено касаційне провадження з перегляду
постанови Вищого арбітражного суду України від 06.12.2000 року та
постанови президії Вищого арбітражного суду від 15.06.2001 року.
Касаційна скарга мотивується неправильним з'ясуванням фактичних
обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального
права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Президія Вищого арбітражного суду України ґрунтувала свою
постанову тим, що договори застави від 15.10.97 р., від 02.08.97
р., від 22.08.97 р., від 13.11.96 р. та від 27.09.96 р. визнано
недійсними постановою Вищого арбітражного суду України, тому
вважається, що сторони не досягли згоди щодо забезпечення
зобов'язань заставою при укладенні кредитних договорів.
Такі висновки Вищого арбітражного суду України не
відповідають вимогам закону.
Чинне законодавство, зокрема глава 33 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
та Закон
України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
, не
передбачає вимоги щодо форми та змісту кредитного договору. Щодо
цього питання слід виходити із загальних правил, встановлених
статтями 44, 153 і 154 ЦК.
За взаємною згодою сторони уклали спірні кредитні договори у
письмовій формі, визначили суму кредиту з метою придбання
позичальником насіння масляничних культур і паливно-мастильних
матеріалів та термін погашення кредиту, відповідальність за
невиконання зобов'язань, засвідчили своїми підписами та скріпили
печатками, тобто кредитні договори: N 93/96 від 25.09.96 р.;
N 101/96 від 29.10.96 р.; N 20/97 від 24.04.97 р.; N 26/97 від
30.06.97 р. та N 146/97 від 08.10.97 р., за якими ВАТ "Пришибський
комбінат хлібопродуктів" було надано кредитні кошти в загальній
сумі 2160000 грн. та 139656,25 доларів США, відповідають вимогам
статей 44, 153, 154 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
і є законними.
Відповідно до підпунктів 8.7 і 8.8 Статуту орендного
підприємства "Пришибський комбінат хлібопродуктів" кредитні
договори підписані директором орендного підприємства в межах своїх
повноважень.
Згідно з пунктом 4 Положення НБУ про кредитування,
затвердженого постановою Правління Національного банку України від
28.09.95 р. N 246 ( v0246500-95 ) (v0246500-95)
, чинне законодавство не пов'язує
виникнення правовідносин за кредитним договором з такою умовою, як
забезпеченість виконання зобов'язань за ним. Згідно з умовами
кредитних договорів сторони досягли згоди в забезпеченні гарантії
повернення кредиту і відсотків за використання кредитних ресурсів
шляхом укладення договору застави ВАТ "Пришибський комбінат
хлібопродуктів" протягом 7 днів.
Договір застави є окремим видом договорів. Відповідно до
статті 178 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
, статей 1, 3 Закону України "Про
заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
застава є способом забезпечення дійсної та
реальної вимоги та має похідний характер від забезпеченого нею
зобов'язання і не може вважатися істотною умовою іншого договору
та бути підставою для визнання неукладеними кредитних договорів
при визнанні недійсними договорів застави.
За таких обставин постанова судової колегії з перегляду
рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від
06.12.2000 р. та постанова президії Вищого арбітражного суду
України від 15.06.2001 р. підлягають скасуванню як такі, що
прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Рішення від 30.08.2000 р. та постанова від 16.10.2000 р.
арбітражного суду Запорізької області, які відповідають вимогам
закону, слід залишити без змін.
Верховний Суд України не має достатніх законних підстав для
направлення справи на новий розгляд суду першої інстанції,
оскільки це суперечило б положенням статті 125 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та статей 2, 39 Закону України "Про судоустрій
України" ( 3018-14 ) (3018-14)
, у частині визнання статусу Верховного Суду
України та його завдання забезпечити законність у здійсненні
правосуддя, і викликало б конституційно недопустиму необхідність
скасування законних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У зв'язку з цим перелік наслідків розгляду касаційної скарги на
постанову Вищого господарського суду України, наведений у статті
111-18 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, не вважається правовою перешкодою для
прийняття зазначеного рішення.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 111-17, 111-18,
111-19, 111-20 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України
П О С Т А Н О В И В:
касаційну скаргу Акціонерного товариства "Наш Банк"
задовольнити.
Постанову судової колегії з перегляду судових рішень, ухвал,
постанов Вищого арбітражного суду України від 06.12.2000 р. та
постанову президії Вищого арбітражного суду України від 15.06.2001
р. скасувати.
Рішення від 30.08.2000 р. та постанову від 16.10.2000 р.
арбітражного суду Запорізької області залишити без змін.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Постанови Верховного Суду України та ВГСУ, 2003 р., N 2